Експериментальна психологія - Максименко С.Д. - 11.3. Спроба теоретичного узагальнення основних концептуальних положень класичного та оперантного зумовлювання в теорії Халла-Спенса

Основні поняття: зумовлювання (класичне, оперантне); зумовлюючий стимул, безумовний стимул, безумовна реакція, умовна реакція; псевдозумовлювання, парадигма зумовлювання; парне подання стимулів; часткове випередження початку подання; збіг (перехрещення) подання стимулів; підкріплення (безперервне, ін- тервальне); позитивне підкріплення; негативне підкріплення, затримка підкріплення, згасання (втрата) навику; оперантний рівень; камера Скінера, затримка годування; "шейпінг" поведінки; генералізація (диференціація) умовно-рефлекторної поведінки, теорія Хала-Спенса (основні поняття).

Методології формування умовних реакцій:

класичне зумовлювання;

оперантне зумовлювання.

11.1. Класичне зумовлювання

Ідеографічний опис методологи класичного зумовлювання

Незалежні змінні (умови формування):

зумовлюючий стимул (ЗУС)— нейтральне явище, яке не викликає рефлекторної реакції;

безумовний стимул (БУС) — стимул, який завжди викликає рефлекторну (безумовну) реакцію (БР).

Парадигма класичного зумовлювання:

серійне подання ЗУС з тестуванням характеру реакції на нього;

серійне парне подання ЗУС і БУС з частковим (0,5 с) випередженням початку подання ЗУС і наступним збігом двох форм стимуляції;

серійне подання ЗУС з тестуванням на наявність умовної реакції (УР).

Залежна змінна концептуальна: умовні реакції (УР).

Залежні зміни операційні:

кількість спроб (%), в яких зареєстровано УР на ЗУС;

інтенсивність реакції.

Варіанти парадигми класичного зумовлювання (КЗ):

подання іншого стимулу, подібного (але не ідентичного) до ЗУС;

подання подібного до ЗУС стимулу для частини спроб без підкріплення.

Результати застосування варіантів КЗ:

генералізація УР (поширення на клас подібних стимулів);

диференціація УР.

Сфери практичного застосування методології класичного зумовлювання:

вивчення механізмів психосоматичних порушень і розробка методів регулювання фізіологічних реакцій за допомогою псев- дозумовлювання;

дресирування тварин.

11.2. Оперантне зумовлення

Оперант — простий акт поведінки, який організм може виконати без спеціального тренування. Оперантне зумовлювання відрізняється від інструментального тим, що в першому випадку надається безперервне випробування протягом сесії, а в другому — дискретні випробування.

Ідеографічний опис методології оперантного зумовлювання

Корелят — інструментальне зумовлювання.

Незалежна змінна концептуальна: стимулювання оперантної поведінки за допомогою її підкріплення.

Незалежна змінна операційна — режим підкріплення:

безперервний;

інтервальний: '

з фіксованими інтервалами;

зі змінними інтервалами.

Залежна змінна — швидкість появи та виконання оперантної поведінки, що перевищує природний (оперантний) рівень.

Лабораторне устаткування для дослідження оперантного зумовлювання — камера Скінера.

Варіанти парадигми оперантного зумовлювання:

Депривація годування (з метою надання годуванню "статусу позитивного інтенсифікатора" поведінки при оперантному зумовлюванні).

Вимірювання "оперантного рівня" поведінки, тобто частоти появи оперантної поведінки без її підкріплення.

Підкріплення поведінки, що формується, і вимірювання її частоти.

Застосування способу "шейпінгу" потрібної поведінки, якщо вона формується надто повільно (тобто додаткового підкріплення дій, які наближують досліджувану тварину до виконання потрібної дії).

Практичне застосування оперантного зумовлювання:

У психофізіології— для вивчення зв'язку між відділами мозку і поведінкою тварин.

У прикладній психології — для усунення неадекватних (небажаних) реакцій (наприклад, у клінічних або навчальних умовах).

У віковій психології— для вивчення поведінки немовлят (наприклад, у дослідженні К. Рові і Д. Рові (1969) продемонстровано можливості застосування способу "поєднаного підкріплення" для стимулювання активності руху немовлят [107]).

11.3. Спроба теоретичного узагальнення основних концептуальних положень класичного та оперантного зумовлювання в теорії Халла-Спенса

Українсько-англійський словник основних понять до розділу

Зумовлювання ("просте навчання") — conditioning (simple learning)

класичне зумовлювання — classical conditioning

оперантне зумовлювання — operant conditioning

псевдозумовлювання — pseudoconditioning

безумовний стимул — unconditioned stimulus

безумовна реакція — unconditioned response

зумовлюючий стимул — conditioned stimulus

умовна реакція — conditioned response

рефлекторна реакція — reflex

парадигма зумовлювання — conditioning paradigm

парне подання стимулів —pairing procedure

подання подібного (але не ідентичного) стимулу — presenting a similar (but not identical) stimulus

збіг (перехрещення стимулів) — overlaping

часткове випередження початку подання зумовлюючого стимулу — earlier onset of the conditioning stimulus

підкріплення — reinforcement

види підкріплення — types of reinforcers

больова стимуляція — noxious stimulation

депривація годування —food deprivation

затримка підкріплення — delay of reinforcement

згасання (втрата) навику — extinction

тривалість затримки — amount of delay

негативне підкріплення — negative reinforcement (punishment)

позитивне підкріплення —positive reinforcement (reward)

режими підкріплення — reinforcement schedules

безперервний — continuous

нтервальний фіксований — intermittent fixed

інтервальний нефіксований — intermittent variable

стимульна генералізація — stimulus generalization

стимульна диференціація — stimulus differentiation

поєднане підкріплення — contingent reinforcement

теорія Хала-Спенса — Hull — Spence theory

основні поняття — major concepts

мотивація до дії (зумовлена інтенсивністю підкріплення) — incentive motivation (К) (stimulated by the magnitude of reward)

спонукання до дії— drive (D)

сила навику — habit strength (H)

гальмування мотивації до дії (завдяки затримці підкріплення або застосуванню больової стимуляції)— inhibition (I) (by delay of reinforcement or noxious stimulation SeR =f[H (D + K) - I), де SeR — вірогідність реакції — response probability