Експериментальна психологія - Максименко С.Д. - 12.3. Вивчення особливостей короткочасної пам'яті (КЧП)

Прийоми, запропоновані Дж. Сперлінгом [88]

Прийом "цілісного звіту" про інформацію в СР

Мета: встановити обсяг і тривалість зберігання інформації в СР.

Стимульний матеріал: літери і цифри, упорядковані в такі блоки:

Тривалість експозиції стимульного матеріалу — 50 мс.

Залежна змінна: кількість літер і цифр, які досліджуваний пригадує у відповідних до оригіналу позиціях.

Результати:

Кількісні характеристики зберігання інформації в СР залежать від загального обсягу матеріалу, що сприймається.

Середня кількість пригадуваних елементів дорівнює 3-4.

Прийом "часткового звіту"

Мета: уточнити обсяг і тривалість зберігання інформації в СР.

Стимульний матеріал: 12 букв і цифр, упорядкованих в три рядки (по чотири елементи в кожному). Тривалість експозиції — 50 мс.

Процедура:

Після закінчення експозиції стимульного матеріалу подасться сигнал високого, середнього або низького тону, який відповідає кожному рядку інформації (верхньому, середньому, останньому).

Досліджуваного інструктують реагувати відповідно до сигналу: пригадувати інформацію тільки в тому рядку, якому відповідає сигнал.

Результат: середній обсяг СР значно перевищує 3—4 елементи і дорівнює 9 елементам.

Прийом сканування [88]

Стимульний матеріал — серії цифр (1-6 елементів).

Процедура:

Поява цифр у серіях з випадковою організацією (тривалість експозиції —1-2 с).

Через 2 с з'являється одна цифра з інструкцією пригадати, чи була вона в серії.

Залежні змінні:

правильність пригадування;

латентний період моторної реакції.

Результат: якість пригадування залежить від обсягу інформації.

12.3. Вивчення особливостей короткочасної пам'яті (КЧП)

Прийом вивчення втрати інформації [88]

Стимульний матеріал — списки з 16 цифр.

Процедура:

Списки завжди подавалися у випадковому порядку.

Остання цифра списку (яка повторювалася раніше в одній з позицій) супроводжувалась звуковим сигналом.

Після сигналу досліджуваний повинен був пригадати, яка цифра була наступною в тій позиції, коли остання цифра з'являлася раніше (наприклад, 7, 3, 12, 9, 1, 5, 16, 6, 10, 13, 4, 5 (сигнал), відповідь: 16).

Темп подання списків цифр варіюється (1-4 цифри за секунду).

Результати: встановлено, що пригадування не залежало від

темпу подання, але залежало від набору цифр (тобто від інтерференції).

Прийом "вільного пригадування" [79]

Мета — продемонструвати нестійкість КЧП.

Стимульний матеріал: 10 списків слів (по 15 слів у кожному).

Процедура:

Досліджуваним щоденно протягом чотирьох днів демонстрували послідовно всі 10 списків слів.

Кожний список подавався в окремій спробі, після якої здійснювалося вільне пригадування.

Наприкінці дня досліджуваним пропонували назвати всі слова, які вони могли пригадати з 10 списків.

Результати:

Усереднення результатів за 40 списками (за чотири дні) (коли перевірка запам'ятовування слів виконувалася безпосередньо після кожного списку) продемонструвало виразні серійні ефекти (початку і кінця).

Усереднення результатів пригадування наприкінці кожного дня (за чотирма днями) дало змогу виявити втрату ефекту кінця (з частковим збереженням ефекту початку серії). Цей ефект був названий "негативним ефектом кінця".

Загальний висновок: слова, які зберігаються в КЧП (яка є перехідною системою пам'яті), можуть легко пригадуватися після короткого періоду, але якщо їх активно не повторювати, то мало шансів, що вони будуть переведені у тривалу пам'ять.

Прийом створення перешкод для повторення інформації у КЧП [103]

Мета — виявити обмеженість КЧП.

Стимульний матеріал — серії: склади з трьох приголосних плюс тризначні числа.

Процедура:

Експериментатор читає вголос стимульний матеріал.

Досліджуваний:

повторює числа;

рахує у зворотному порядку протягом 3 с, зменшуючи число на три одиниці, поки не отримує сигналу зупинитися (який подається в інтервалі від 3 до 18 с);

повторює склади.

Результати: пригадування літер було найкращим після 3 с і виявилось дуже поганим після триваліших інтервалів (12 с і більше).

Загальний висновок: нестійкість КЧП, особливо при гальмуванні можливості повторювання інформації під час її сприйняття та нетривалого зберігання (не більше ЗО с).