Управління конфліктами - Жаворонкова Г.В. - Міжособистісний конфлікт

Розрізняють чотири основні типи конфлікту залежно від особливостей конфліктуючих сторін:

o Внутрішньоособистісний конфлікт

o Міжособистісний конфлікт

o Конфлікт між особистістю та групою

o Міжгруповий конфлікт

Внутрішньоособистісний конфлікт

Одна з найбільш поширених його форм - рольовий конфлікт, коли до однієї людини висуваються супротивні вимоги з приводу того, яким повинен бути результат його роботи, або при недотриманні принципу єдності у керівництві.

Внутрішньоособистісний конфлікт може також виникнути в результаті того, що виробничі вимоги не співпадають з особистими потребами або цінностями працівника. Також внутрішньо­особистісний конфлікт може збігатися на робоче перевантаження або недовантаження. Вивчення показує, що внутрішньоособистісний конфлікт пов'язаний з низьким ступенем задоволеності роботою, малою впевненістю в собі та організації, а також зі стресом.

Міжособистісний конфлікт

Цей тип конфлікту є найбільш поширеним. В організаціях він проявляється по-різному. Найчастіше це боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал або робочу силу, час, використання обладнання або узгодження проекту. Кожен з них вважає, що оскільки ресурси обмежені, то він повинен переконати керівництво виділити ці ресурси безпосередньо йому, а не іншому керівнику.

Міжособистісний конфлікт може також проявлятися як зіткнення особистостей. Люди з різноманітними рисами характеру, поглядами та цінностями іноді просто не в змозі примиритися один з одним. Як правило, погляди та цілі таких людей відрізняються у корені.

Конфлікт між особистістю та групою. Як показав Хоторнський експеремент, виробничі групи встановлюють норми поведінки. Кожен повинен їх дотримуватися, щоб бути прийнятим неформальною групою й тим самим задовольнити свої соціальні потреби. Однак якщо очікування групи знаходяться в протиріччі з очікуваннями окремої особистості, може виникнути конфлікт.

Між окремою особистістю та групою може виникнути конфлікт, якщо ця особистість посідає позицію, яка відрізняється від позиції усієї групи.

Аналогічний конфлікт може виникнути на грунті посадових обов'язків керівника: між необхідністю забезпечувати відповідну продуктивність та дотримуватися правил і процедур організації. Керівник може бути змушений застосовувати дисциплінарні заходи, які нерідко бувають не популярними в очах підлеглих. Тоді група може нанести відповідний удар - змінити ставлення до керівника і, можливо, знизити продуктивність праці.

Міжгруповий конфлікт

Організації складаються з багатьох груп: як формальних, так і не формальних. Навіть у найкращих організаціях між такими групами можуть виникнути конфлікти. Неформальні організації, які вважають, що керівник ставиться до них несправедливо, можуть об'єднатися і спробувати "розрахуватись" з ним зниженням продуктивності праці. Ще одним прикладом міжгрупового конфлікту може бути нескінченний конфлікт між профспілкою та адміністрацією.

На жаль, частими випадками міжгрупового конфлікту є розбіжності між лінійним та штабним персоналом. Штабний персонал, як правило, більш молодий та освічений, ніж лінійний. Ця різниця призводить до зіткнення між людьми і до труднощів у спілкуванні. Лінійні керівники можуть відкидати рекомендації штабних спеціалістів і висловлювати незадоволеність з приводу своєї залежності від них в усьому, що пов'язане з інформацією. В експериментальних ситуаціях лінійні керівники можуть вибрати такий спосіб виконання пропозиції фахівців, що вся ідея скінчиться крахом.

Штабний персонал, у свою чергу, може вступати в суперечки через те, що його представникам не дають можливості самим привести в життя своє рішення, і намагатися зберегти інформаційну незалежність від лінійного персоналу.

За ступенем прояву, також виділяють приховані та відкриті конфлікти. Приховані конфлікти зачіпають двох осіб, котрі до певного часу роблять вигляд нібито не конфліктують. З часом вони перетворюються на відкриті конфлікти. Приховані конфлікти можна розпізнати лише за непрямими проявами.

Існують випадкові, хронічні та стихійні конфлікти, а також такі, які свідомо провокуються.

Конфлікти також поділяються на горизонтальні, вертикальні та змішані.

До горизонтальних відносять такі конфлікти, у яких не беруть участь особи, що знаходяться один в в підпорядкуванні іншого.

До вертикальних - ті, в яких беруть участь підпорядковані особи.

У змішаних конфліктах представлені і вертикальні, і горизонтальні складники. На конфлікти, що мають вертикальну складову (тобто вертикальні і змішані), припадає 70%-80% від загальної кількості конфліктів в організації.