Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Система вербування нових адептів

У "Церкві Уніфікації" існує відмінно відпрацьована система вербування нових адептів. Вербування нових членів "Церкви Уніфікації" не ведеться відкрито, але лише до того моменту, поки жертва не потрапила в розставлені мережі. Новачків—"дітей"—піддають послідовному "навчанню" протягом 7,21,40,120 днів. їх ані на хвилину не залишають самих, змушуючи працювати, слухати лекції, молитися й співати гімни по 14— 16 годин на добу.

Життя рядових членів "Церкви Уніфікації" після проходження обряду "благословення" буде ненабагато краще. Вони житимуть у казарме ного типу гуртожитках і будуть дотримуватися суворих правил. Ось вони: щоденні молитви протягом багатьох годин; малокалорійне харчування; постійне недосипання; колективні п існесп і ви; багаторазові читання релігійних текстів; постійний нагляд за кожним — ніхто й на мить не може залишитися не тільки один, а у двох з кимось; військова суворість у зовнішньому вигляді й у поведінці.

Люди, які потрапили в "Церкву Уніфікації", повинні обмежити контакти зі своїми батьками, родиною, друзями, якщо тільки вони не співчувають мунізму. Хоча, навчені досвідом численних великих конфліктів на Заході, муніти стали обережніше підходити до цього питання, основна ідея залишається незмінною. Не дивно, що для адаптації до нормальних умов життя тих, хто вийшов з "Церкви Уніфікації", потрібно в середньому 16 місяців.

Організація "Церкви Уніфікації"

Організація "Церкви Уніфікації" побудована на чіткій ієрархії на чолі з Муном. Керівники якогось роду діяльності називаються центральними особами, і щодо них від "молодших" потрібна беззастережна слухняність, "любов і служіння".

"Асоціація Святого Духа за Об’єднання Світового Християнства" (АСД—ОМX), відома як "Церква Уніфікації", є своєрідним ядром "Руху Уніфікації", що містить у собі безліч релігійних, суспільно-політичних і культурних організацій і союзів, заснованих Сан Мен Муном для поширення його ідей.

Крім того, існують ще десятки різних дочірніх фондів, федерацій і асоціацій, утому числі спортивних (вонхва-до — мунітська версія карате), що приховують свій зв’язок з материнською структурою. Повний їхній список складає об’ємну брошуру. "РухуУніфікації" належать 150 корпорацій, що об’єднують підприємства в різних сферах виробництва й обслуговування, у тому числі і виробляють деталі військової техніки та озброєння, два університети, кілька установ, пов’язаних із засобами масової інформації, щомісячний 500— сторінковий журнал "Світ і я", а також агентство друку "Free Press International* і телестудія "Washington Television Centre", школа мистецтв "Маленькі ангели" і багато інших. Від адептів "Церкви Уніфікації", що працюють на цих підприємствах, вимагають задовольнятися низькою за) юбітною платою, мотивуючи це тим, шо висока прибутковість підприємств потрібна для підвищення престижу "Церкви Уніфікації" і моралі віруючих.

На територію СРСР ідеї Муна почали проникати в 1970-х pp. Офіційна ж діяльність Церкви Муна почалася після зустрічі першого й останнього президента СРСР М .С. Горбачова із Сан Мен Муном у 1991 р.

У 1992 р. "Церква Уніфікації" провела в Росії, у Прибалтиці й у Криму сотні семії іарів з "Божественного Принципу", на яких, заданими АСД—OCX, побувало понад 60 тис. викладачів вузів і шкіл, студентів, учнів та їхніх батьків. Особлива увага приділялася вчителям, оскільки вони найбільшою мірою можуть впливати на ситуацію в суспільстві недалекого майбутнього.

За свідченням київського емісара міжнародної місії "Церкви Об’єднання" (Муна) громадянина СШ А М.Стюарта, група місіонерів місії протягом 1993-1995 pp. активно співпрацювала в Україні з Міністерством освіти, підписавши два протоколи про наміри. Саме за сприяння ослиініх проводилися семінари та конференції з науковою громадськістю, викладачами, студентами та активом Спілки жінок України з питань філософії та етики сучасного навчання. Загалом усі ці теоретичні та практичні заняття з українськими освітянами (вчителями молодших і старших класів, директорами шкіл та їхніми заступниками, викладачами вузів) зводились, по суті, до спрощеного, а подекуди й взагалі вульгарного проповідництва. Головною метою таких місіонерських зібрань була підготовка "кадрів нового типу" з метою створення широкої мережі релігійних шкіл на базі державних навчальних закладів України.

Так, зокрема, використовуючи свій статус студентів вищих навчальних закладів у Донецькій, Харківській та Дніпропетровській областях як прикриття для місіонерства, адепти "Церкви Об’єднання" активно навчали принципам Муна вчителів та учнів цілого ряду шкіл. З метою виявлення потенційного поповнення для цієї церкви уряді міст України (Києві, Харкові та і н.) ними було здійснено широке тестування студентської та шкільної молоді. Найбільш сприйнятливих до "віри Муна" слухачів-студентівбуло відряджено на річне стажування до церкви у Лос-Анджелес (СІЛА).

Однак, після того як у Росії під впливом постійних і наполегливих протестів Православної Церкви і широкої громадськості в спеціальній Постанові Державної Думи РФ1996 р. "Церква Уніфікації" Муна була названою деструктивною релігійною організацією, її діяльність на пострадянському просторі або практичі ю припинилась, або проводиться потай.