Релігієзнавство - Кислюк К.В. - 10.7. САТАНИНСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Сатанізм — мабуть, найдавніший напрямок у сучасних нетрадиційних релігіях. Як правило, сатанізм розглядається як поклоніння злу, як релігія, заснована на принципах, протилежних християнству. Насправді організаційно весь спектр тих, хто вшановує темні сили настільки строкатий, що дослідники намагаються дати їм певну класифікацію:

• окремі нечисленні сімейні групи адептів сатани ("чорні сатан-істи");

• сатан істські групи;

• групи демонопоклонників;

• ряд окремо практикуючих чаклунів і відьом;

• деякі течії шаманізму;

• деякі таємні суспільства;

• окультні групи.

Ідейним натхненником сучасних сатаністів вважається випускник Кембриджу, окул ьтист і автор ряду "магічних" книг Алістер Кроулі (1875— 1947), який сам себе нази вав "Звіром Апокаліпсиса". Алістер Кроулі добре знав східну містичну літературу, багато мандрував по світу. Підсумком його теоретичних пошуків стали класичні для сатаністів книги "Теорія і практика магії", "Книга Зокана","Видіння і голос". Кроулі активно займався втіленням своїх ідей у життя. Саме йому належить розробка багатьох сатаністських обрядів, що стали тепер уже звичними, використання в культах сильнодіючих наркотиків, організація кількох "орденів" — прообразів сатаністських груп і сект.

Початок масовому руху сатан істі в поклала "Церква сатани". Вона була заснована в 1964 р. Ентоні Шандором Ла Веєм (помер 1997 p.), який спочатку був артистом цирку, органістом у нічному клубі і фотографом сан-франциського департаменту поліції. "Церква сатани" і на сьогодні є найвідом ішою з усіх сатаністських організацій і нараховує тільки в СШАкілька тисяч адептів. Цікаво, що "Церква сатани" пройшла в США процедуру офіційної реєстрації, але в 1990 р. була позбавлена всіх податкових пільг, наданих релігійним об’єднанням. Зараз її штаб-квартира (так звана "Рада дев’яти") знаходиться в Сан-Франциско, а другий керівний центр розташований у Манчестері.

Ла Вей відомий і як автор "Біблії Сатани" (або "Чорної біблії"), написаної ним у 1968 р. як повна протилежність християнської Біблії і виданої 125-тисячним тиражем. У цій книзі він складно і систематизовано виклав основи віри в сатану.

Іншою книгою, якою користуються сатаністи найчастіше підліткового віку, є "Некрономікон", написаний "Божевільним Арабом" Абдулом Алхазредом.

У центрі віровчення сатанізму знаходиться поклоніння особистіс-ному і могутньому дияволові. У сатанізмі все до гори ногами: диявол християнства стає богом сатаністів, християнські чесноти розглядаються як пороки, а пороки — як чесноти. Життя розуміється як безперервна боротьба між силами світла і пітьми, причому сатаніст бореться на стороні пітьми, віруючи, що зрештою вона здобуде перемогу.

Основні ідеї сатанізму такі: І) сатана сильніший від усіх; 2) кожен сам як такий—бог; 3) життя—це насильство; 4) необхідно потурати і підкорятися своїм низинним інстинктам і потягам; 5) необхідно чинити врозріз з вимогами суспільних законів або хоча б бути індиферентним до них; 6) дійсна радість — помста своїм ворогам; 7) усе пов’язане з офіційними релігіями має по можливості опоганюватися.

Основа культу сатаністів—принесення жертви. Важливо для них не уби вство як таке, а смертні страждання жи вої істоти. Вибір жертви простий. Це кожний з тих, хто вчинив із сатаністами, на їхній погляд, неправильно або серйозно порушив їхній спокій. Тим самим він немовби дав дозвіл на свої страждання й загибель. Замість справжньої жертви іноді може бути використаний її образ: лялька, фотографія, малюнок, письмовий або словесний опис. Образ знищується, наприклад, утиканням у нього голок або цвяхів, описом процесу знищення тощо. Втім, людські жертвопринесення, хоча й мають місце, надзвичайно рідкісні і практикуються тільки найбільш затятими сатаністсь-кими групами.

У переважній біл ьшості сатаністи приносять у жертву будь-які інші живі істоти.

Ритуали здійснюють магістр, жриці й інші учасники. За вівтар звичайно править оголена жінка, яка тримає в руках чорні свічки. На її живіт ставиться чаша із сечею або кров’ю. Ритуальні приналежності: чорні й одна біла свічки, дзвони, меч, штучний фалос, гонг, пергаменти, кубок, перегорнутий християнський хрест, пентаграма. Підчас своїх ритуалів сатаністи зодягаються в одяг чорного кольору, чорні ряси з ковпаками, що закривають обличчя. їхні прикраси виготовляються зі срібла.

Найвідоміший сатаністський ритуал — "чорнамеса", що є пародією на християнську літургію. "Чорна меса" обов’язково правиться в ніч кожного повного місяця й по сатаністських святах: Вальпургіє-ва ніч (ніч на 1 травня); Хеллоуїн (ніч на І листопада); ніч Цвітіння папороті (ніч на 6 липня) та ін.

Звичайно чорна меса відправляється з півночі до 4 години ранку. Служіння в серйозних сатаністських групах ведеться латиною. На самому початку чорної меси читається "вхід" тривалістю близько 40 хвилин, за яким Йде вихваляння сатани.

Другий етап меси - жертвопринесення. У жертву призначається голуб, баран, кролик або півень. Убивають тварину одним ударом, після чого жертва віддається на "всепалення". Кров жертви наливають у чашу і п’ють як "причастя". Потім для досягнення більш тісного єднання духу адептів збирають по 2 мл крові від кожного з них. Кров розбавляють і п’ють такожяк "причастя", аїїзалишками "освячуються" "священні пентаграми".

Після цього відбувається посвята нових членів, неофітів, що заявляють про своє зречення від християнства. Завершує весь ритуал сатаністський гімн — "Отче наш", що читається задом наперед.

В основному "союзи сатаністів" побудовані на засадах суворої ієрархії, що включає п’ять ступенів (учні, чаклунки, біси тощо). Усі члени союзу підлеглі раді, що має право призначення місцевих керівників сатаністів, причому вибір визначається звичайно багатством і суспільним становищем кандидатів на ці посади. Часто на верхні рівні вибирають жінок, оскільки серед сатаністів поширене повір’я, що жінка ближче до диявола.

Лідерів сатаністів преса неодноразово характеризувала як надзвичайно розпущених садистів і мазохістів. Регулярно в засобах ма-^і сової інформації з’являються повідомлення про жорстокі злочини за участю адептів різного роду сатаністських культів. Ось кілька огидних прикладів таких злочинів, що одержали широкий суспільний резонанс: звіряче убивство Чарльзом Менсоном, керівником ковена (підрозділуз ІЗадептів) "Церквисатани", у 1972 р.акторки Шарон Тейтіїїдрузів на дачі кінорежисера Романа Полянски; ритуальне убивство в жовтні 1988 р. в Онтаріо 25-літнім сатаністом Брентфордом своєї 12-літньої сестри; ритуальне убивство 18 квітня 1993 р., на Великдень, в Оптиній пустині (Калузька область) трьох православних ченців, убивця — сатаніст Микола Аверін — і не думав відмовлятися від скоєного.

Сатаністські культи особливо поширені в США і Західній Європі (Норвегія, Швеція та ін.), у Румунії. Світові центри сатанізму зараз знаходяться в США й Англії. Заданими журналу "Н ьюсуїк", щонайменше 3 млн американців захоплені культом диявола.

Російська імперія, розвиваючи контакти із Західною Європою, теж заразилася цією модою. Найвідомішим з російських сатаністів був Георгій Гюрджієв, якого прозвали "пророком Вельзевула". За допомогою самого монарха, Миколи II, Гюрджієв відкрив Інститут гармонійного розвитку людини спочатку в Петербурзі, а потім у Парижі. На оргіях, що нейтрально називалися "вечірні сесії", випивалося багато алкоголю, який Гюрджієв вважав "необхідним для роботи шлунка".

У 1910 р. у Петербурзі була відкрита сатанинська ложа "Люцифер", до складу якої ввійшли деякі російські інтелігенти, захоплені декадансом. Серед членів цієї ложі зустрічаємо імена най відоміших письменників і поетів "Срібного віку" В’яч. Іванова, В. Брюсова, О. Блока, А. Білого.

У СРСР найбільш ранні сатаністські групи з’явилися на початку 70-х р. у Москві, Ленінграді й Одесі, але вони були нечисленні. Поступово сатанізм поширився на всі великі міста колишнього СРСР. Великі сатаністські групи стали виникати в СРСР уже на початку 1980-х рр. Свого роду мода на сатанізм у певних колах неформального молодіжного середовища з’явилася під час перебудови. Кількість таких груп продовжує зростати й донині.

До сатаністських культів, що діють у сьогоднішній Росії і країнах СНД, належать: "Російська церква сатани", "Чорний ангел", "Південний хрест", "Зелений орден", "Товариство сатани", "Чорне братство" та ін.

Діяльність багатьох цих організацій носить відверто деструктивний характер щодо суспільства. В ніч на 1 листопада 1996 р. (свято "Хеллоуїн") на центральному міському кладовищі м. Вінниці було зруйновано близько 40 надмогильних пам’ятників. Коли за підозрою у скоєнні цього злочину органами внутрішніх справ Вінниці було затримано четверо учнів місцевого ПТУ, то ті заявили, що "вони є сатаністам и і таким чином святкували своє головне свято". А в 1998 р., під час сатаністського свята"Вальпургієвої ночі" (ніч з 30 квітня на І травень) міліція затримала на Замковій горі на Подолі 25 людей, які заявили про свою при належність до "церкви сатани". Сатаністи, молоді люди віком від 16до 25 років, палили на горі багаття і готувалися до проведення обряду, в ході якого мали принести в жертву декілька собак.

Дослідники уважають, що в Україні діють кілька десятків сект, а загальна кількість їхніх послідовників коливається від 800до 1800. Тільки в Києві діє близько десяти сатаністських сект з 250-300 членами. "Багато людей вважають, що сатаністів так мало, що їх можна по пальцях перерахувати і все це — збіговисько виключно якихось ошалілих рок-музикантів. Насправді лише водному Києві їх загалом близько тисячі, причому існує навіть декілька незалежних груп", — хизуються самі сатаністи. Вони всіляко намагаються використати інтерес до себе з боку засобів масової інформації, та навіть зареєструватись офіційно.

Найвпливовіше сатанинське об’єднання Києва зветься "Орденом чорного кола". Складається з 30—50 представників "внутрішнього кола" і приблизно зі стількохже членів "зовнішнього кола". У1995— 1998 рр. у Києві, Одесі та Львові діяв "Орден чорного хреста" (до 50 адептів у центрі, 15—20 — у філіях). Його члени зізнаються у ритуальних вбивствах тварин у недобудованому корпусі Київської психіатричної лікарні. На уламках цієї організації виникла сатанинська група на чолі з такою собі "БА". В ній приблизно два десятки осіб віком від 15 до 21 року, майже всі дівчата." Слов ’ямський язичницький Рух" є типовим об’єднанням люцеферіанського кшталту. Ідеологія СЯР з центром у Харкові має антихристиянський та антисемітський присмак, а його лідери вважають за доцільне застосування сили проти своїх ідейних супротивників. У м. Львові досить активно функціонує сатанинська секта "Храм темних сил", а у м. Дніпропетровську та області — секта "Синійлотос". За свідченням очевидців, засновником і керівником останньої виступає верховний жрець Миколай.

Виникає запитання: чим пояснюється лавиноподібне зростання сатанізму в другій половині XX ст., чим залучає людей поклоніння злу? Якщо узагальнити відомі дані про соціальний склад шанувальників диявола, вийде наступна картина.

По-перше, сатанізм найбільшою мірою поширений у молодіжному середовищі. Молоді люди і підлітки тільки роблять перші кроки в складному і багатогранному світі, ще не сформували основні життєві орієнтири, не звикли до того, що власні бажання і потреби завжди потрібно співвідносити з власними можливостями й інтересами оточення. Такому контингенту сатанізм з його філософією вседозволеності і таємничістю культу здається досить привабливим і захоплюючим проведенням часу.

Другу велику групу послідовників сатанізму утворюють люди творчих професій, як правило, у самому плідному віці — до 40 років. За складом характеру й родом діяльності таким людям, як правило, просто тісно в рамках численних умовностей, з яких складається наша культура, і вони активно шукають альтернативні способи буття. Серед них можуть зустрічатися як невизнані генії, що щиро ненавидять суспільство, яке не піднесло їх на п’єдестал слави, такі всім відомі представники творчої еліти, що увірували у свою винятковість. Серед прихильників темних сил чимало людей з садо-мазохистськими схильностями та психічними розладами.

Утім, на наш погляд, силу і вплив сатанізму не слід перебільшувати. Ми маємо на увазі те, що справжні, "ідейні" сатаністи, готові культивувати зло і словом, і ділом, нечисленні. Для переважної більшості прихильників цього нетрадиційного напрямку, воно — лише захоплюючий спосіб проведення дозвілля або короткочасний період у зламні моменти їхнього життя.

Однак сказане не означає, що сучасне суспільство повинне байдуже ставитися до сатаністського буму. Тотальними заборонами і переслідуваннями можна домогтися хіба що короткочасного ефекту, але ніяк не кінцевого результату. Тому проблема полягає не втому, щоб спробувати остаточно ви корін йти сатанізм, а в тому, щоб вести з ним постійну і безкомпромісну боротьбу.

КОРОТКІ ПІДСУМКИ

1. Нові релігійні рухи (НРР) - збірна назва для нещодавно утворених, порівняно з існуючими століттями релігіями, різноманітних релігійних організацій, об’єднань і груп.

2. НРР відрізняються від традиційних форм релігії авторитаризмом лідера, фрагментарністю й еклектичністю віровчення, претензіями на винятковість істин, що містяться в ньому, організаційною замкнутістю, суворістю релігійної дисципліни, фанатизмом послідовників і опозиційністю щодо традиційних церков.

3. Розквіт НРР припадає на другу половину XX ст. і пояснюється як загальною духовною кризою сучасної цивілізації, так і зниженням впливу традиційних релігій.

4. Найбільш поширеними серед НРР є неохристиянські (свідки Єгови, мормони) і н’еооріснтальні (кришнаїти).

5. Діяльність багатьох НРР, особливо сатаністських організацій, має деструктивний (руйнівний) характер щодо суспільства в цілому і людської особистості зокрема.

ЗАПИТАННЯ

1. Що таке НРР?Як вони співвідносяться з традиційними ?

2. Як класифікуються НРР?

3. Якими соціально-економічними, політичними та духовними чинниками пояснюється бурхливий розвиток НРР і культів саме у XX ст. ?

4. Яким чином кризовий стан сучасного українського суспільства спричинив швидке поширення в ньому НРР?

5. Які християнські елементи можна помітити у вченні і культовій практиці свідків Єгови та мормонів?

6. Яке підґрунтя — релігійне чи все ж таки наукове—у саєнтологічних напрямів ?

7. Яка основоложна ідея всіх неозичницьких сект ?

8. Чому багато з НРР використовує практику маніпуляції людською свідомістю та здійснюють жорсткий тотальний контроль над своїми членами ?Як, на ваш погляд, має ставитися до цього держава і суспільство: боротися з цим явищем як суспільно-небезпечним чи дотримуватися принципів непо-рушення свободи совісті особи та відокремлення релігії від держави?

ЗАВДАННЯ

1. Спробуйте порівняти традиційні та НРР за наступними критеріями:

• час виникнення і поширення;

• ідеї, на яких засновано віровчення;

• закритий чи відкритий характер релігійних організацій;

• наявність керівника та його статус;

• ставлення до суспільства та інших релігій.

2. Ви познайомилися з віруючим, який висловив свої погляди у наступній думці: "Ні Біблія, ні Коран ще не є закінченням одкровенням Бога. Нове одкро-

вени я дано Богом преподобному Сан-МенМуну. Корея — це богообран на країна, до якої повинен прийти Месія і яка спише центром цивілізації". До якої НРР належить Ваш знайомий ?

3. Засновник "Церкви Сатани" Е. Ла Вей вказував, що його релігія віддзеркалює "справжнє єство людини". Чи згодні Ви з його тонкою зору? Проаргументуйте свою позицію.