Регіональна економіка - Качан Є.П. - Річковий транспорт

Як і морський, має низку переваг перед сухопутним, зокрема готові природні шляхи, використання течії води, можливість одночасно транспортувати великі вантажі й пасажирів.

Після спорудження у середині 30-х років Дніпрогесу й затоплення Дніпровських порогів встановилося наскрізне судноплавство на Дніпрі.

Загальна довжина судноплавних річок в Україні — 4,4 тис. км, у тому числі з навігаційною обстановкою — 3,9 тис. км. Найдовша внутрішня водна артерія — Дніпро (1200 км).

Річковий транспорт України представлений міжгалузевим державним об'єднанням "Укррічфлот", яке реформувалося в акціонерну судноплавну компанію, що складається з Головного підприємства та 290 структурних одиниць.

Серед транзитних вантажів переважають вугілля та руда. Річковим транспортом вантажі перевозяться Дніпром, Дунаєм, Чорним і Середземним морями із заходом в річкові порти Румунії, Німеччини, Угорщини, Австрії, а також у морські порти Туреччини, Греції, Ізраїлю, Франції, Італії.

Головними проблемами річкового транспорту України є:

— застарілість флоту, застаріле навантажувально-розвантажувальне обладнання. Проблема застарілості основних засобів є спільною для всієї транспортної галузі України, тому річковий транспорт не е оригінальним у цьому плані. Але оскільки річкові перевезення є прибутковою справою, не повинно виникати великих складнощів з залученням інвестицій;

— сезонність перевезень. Ця проблема є природною специфікою річкового транспорту, оскільки взимку частина річок є недоступними для суден. Це зменшує прибутковий період компанії та змушує її підвищувати рентабельність діяльності в теплу пору року;

— недостатність гарантованих проектованих глибин на ділянці Дніпродзержинськ — Запоріжжя через відпрацьованість Запорізького водосховища. Недостатність глибини ускладнює питання доставки вантажів через цю ділянку, змушує або розбивати вантаж малими партіями та використовувати судна, що потребують меншої глибини, або частково транспортувати вантаж сушею;

— обміління каналу Прірва, через що виникають проблеми з перевезенням вантажів з гирла Дніпра до Дунаю територією України. Неможливість переходу до русла Дунаю через територію України змушує використовувати для цього території інших країн, що потребує додаткових видатків та підвищує мінімальну вартість вантажу, який прибутково провозити руслом Дунаю.

Завданнями розвитку річкового транспорту в Україні є: застосування великовантажних суден для внутрішніх перевезень масових вантажів; збільшення частки вантажів у пакетованому вигляді, контейнерах; розширення перевезень в ліхтеровозах; розвиток перевезень експортно-імпортних вантажів у суднах типу річка-море; пом'якшення чинників сезонної нерівномірності перевезень за рахунок подовження експлуатаційного періоду та організації цілорічної навігації на окремих ділянках; виведення з експлуатації фізично й морально застарілих суден та поповнення флоту суднами нових типів; розширення обсягів перевезень буксирним флотом вантажопідйомністю 3900 т і більше; оснащення портів високопродуктивними перевантажувальними комплексами для перевезення вантажів навалом, а також засобами малої механізації, що дасть змогу скоротити простої суден, вагонів та автомобілів, розвинути відомчі причали, оснастити їх сучасною перевантажувальною технікою.

Головна річкова судноплавна артерія, що проходить територією України з півночі на південь, по суті, є водною частиною міжнародного транспортного коридору № 9. У перспективі за спільної заінтересованості Євросоюзу, прибалтійських країн, Польщі та Білорусі у проведенні гідротехнічних робіт Дніпро разом з Дніпро-Бузьким каналом, Бугом і Віслою з однієї сторони, в поєднанні з Західною Двіною та Даугавою — з іншої, може стати економічно вигідним водним коридором між Чорним та Балтійським морями.

До основної європейської транспортної мережі входить транспортний маршрут річкою Дунай (МТК № 7), що забезпечує водне сполучення між країнами придунайського регіону центральної та південно-східної Європи з виходом до Чорного моря.

Будівництво судноплавного каналу Дунай — Чорне море на українській ділянці дельти Дунаю дасть змогу значно розширити експлуатаційні спроможності української частини транспортного коридору, а в перспективі у взаємодії з Російською Федерацією створити маршрут Дунай — Чорне море — Дон — Волга з виходом до Каспійського моря.

Крім того, разом з Критським МТК за останні роки сформована мережа міжнародних транспортних коридорів, яка включає євразійські МТК, міжнародні транспортні коридори Організації співробітництва залізниць (ОСЗ), формується Пан'європейська Чорноморська транспортна зона затверджена на III Загальноєвропейській транспортній конференції (Гельсінкі, 1997 р.)[42].