Регіональна економіка - Качан Є.П. - Газопровідний транспорт

Відносно новий, найекономічніший вид транспортування рідкого палива, пального й технологічного газу, різних хімічних продуктів. В Україні його створено у 20-ті роки в Прикарпатті, де вперше було побудовано газопровід Дашава — Стрий — Дрогобич (1924).

Діють також нафтопроводи Долина (Івано-Франківська область) — Дрогобич (Львівська область); Битків — Надвірна (Івано-Франківська область); Качанівка — Охтирка (Сумська об ласть); Гвідинці — Прилуки (Чернігівська область) — Кременчук (Полтавська область) — Херсон; Кременчук — Черкаси; Самара — Лисичанськ — Кременчук — Херсон, який через Снігурівку підведено до Одеси, ним надходить в Україну сибірська нафта. Через територію західних областей (Волинської, Львівської, За* карпатської) в 1963 р. прокладено європейський нафтопровід "Дружба", довжина якого становить 4 тис. км. Він дає змогу не лише перекачувати російську нафту до Європи, а й створює унікальну систему подачі нафти до Кременчуцького, Одеського, Херсонського та Лисичанського нафтопереробних заводів. У 1975 р. став до ладу нафтопродуктопровід Кременчук — Лубни — Київ.

Нафтопроводами нині поставляється 93,6 % усієї нафти, яку споживає Україна. В Україні 12 основних нафтопроводів 2,6 тис. км завдовжки з діаметром труб 720 мм.

Одночасно виникає потреба у створенні державного запасу нафти близько 15 млн т. В Україні є геологічні формації, сприятливі для створення підземних сховищ такого об'єму (Дніпропетровсько-Донецька западина, Український кристалічний щит).

Газопровідний транспорт

Найбільші газопроводи Шебелинка — Харків; Шебелинка — Брянськ; Шебелинка — Дніпропетровськ — Кривий Ріг — Одеса — Кишинів; Шебелинка — Диканька — західні райони України. З Прикарпаття йдуть газопроводи на Чехію, Словаччину й Польщу. Через крайню східну частину України проходять траси газопроводів Північний Кавказ - Москва; північнокавказький газ споживають також у Донбасі.

В Україні створено мережу продуктопроводів: аміакопровід Тольятті — Горлівка — Одеса; етиленопровід з Угорщини до Калуша.

Газопровідний транспорт України зараз забезпечує доставку газу з Туркменистану, Росії і видобутого газу в Україні. Нині мережею газопостачання охоплено 45 % міських і 8 % сільських населених пунктів України, чого, певна річ, недостатньо.

Загальноприйнятими в європейських країнах є обмеження імпорту енергоносіїв з однієї країни — 30—40 % загальної потреби. За цих умов слід розглянути, поряд з традиційними, й альтернативні джерела постачання газу в Україну.

Щодо діючої системи газопроводів, довжина яких становить 33 тис. км, основним завданням залишається підтримувати їх в працездатному стані. Враховуючи, що металургійні заводи України забезпечували трубами весь колишній Радянський Союз, їх потужностей і на сьогодні достатньо для забезпечення трубами власної нафтової та газової промисловостей.

Одна з головних проблем розвитку трубопровідного транспорту — його реконструкція. З усіх газопроводів України (34,1 тис. км) близько 31 % використовується від 23 до 48 років, 45 % з них має недосконале антикорозійне покриття.

Більшість нафтопроводів (3927 км) перебуває в експлуатації вже 25—30 років. Довжина нафтопродуктопроводів становить 3,3 тис. км (на 19 млн т), з них 2,4 тис. не працюють, бо НПЗ завантажені на 25 % (12,8 млн т).

Об'єкти транспортної мережі загальнонаціонального значення треба інвестувати з державного бюджету, а також залучати іноземні інвестиції, кошти клієнтури, акціонерних товариств.

Повітряний транспорт

Наймолодший і найбільш швидкісний, однак поки що дорогий. Поряд з перевезеннями вантажів, пошти й пасажирів він здійснює санітарні перевезення, а також аерофотозйомки, хімічну обробку посівів та боротьбу з лісовими пожежами.

Найбільші аеропорти України — Бориспіль (Київ), Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімферополь, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ.

У післявоєнні роки збудовано аеровокзали в Харкові, Києві (Борисполі), Львові, Сімферополі, Дніпропетровську, Донецьку, Миколаєві, Одесі, Вінниці, Івано-Франківську, Полтаві, Чернігові, Кіровограді, Тернополі.

На ринку пасажирських перевезень у 2007 р. працювало 47 вітчизняних авіакомпаній. Упродовж року проведено 94 тисячі комерційних рейсів, обсяги перевезень вантажів та пошти становили 104 тис. т. Регулярні польоти між Україною та країнами світу здійснюють 12 вітчизняних авіакомпаній (до 41 країни) та 47 іноземних (з 29 країн). З 1992 р. Україна входить до Міжнародної організації цивільної авіації, має договори з 36 країнами світу. Із здобуттям Україною незалежності зросла роль міжнародних перевезень. Відкриті повітряні лінії до США, Канади, Ізраїлю, Німеччини, Польщі, Австрії та інших країн [37].

Авіаперевезення мають великі фіксовані витрати, особливо це стосується українських авіакомпаній, оскільки фізична зношеність робить затрати на обслуговування літаків ще вищими. Це зумовлює досить високу межу безпеки компанії, а за наявності великої кількості конкурентів лише великі компанії можуть досягти цієї межі безпеки.

Фізичне зношення літаків збільшує фіксовані витрати на їх обслуговування. Щодо морального застаріння, то для людей, які обирають літаки поміж інших видів транспорту, комфорт та сервіс мають не останнє значення.

Погіршився стан аеродромної сітки внаслідок зношення основних засобів.

Сьогодні вартість перевезення літаками є вищою порівняно з іншими видами транспорту. Останнім часом кількість пасажирів, які обирають літаки, постійно зростає, оскільки зростає платоспроможність населення. Але щодо перевезення вантажів, то, зважаючи на вартість авіаперевезень, користуватись літаками е сенс лише з метою перевезення коштовних вантажів. Саме тому зараз літаки не мають великих перспектив в Україні як засіб перевезення вантажу [37].

Обмежена кількість паливно-мастильних матеріалів, зменшення частоти польотів на короткі відстані, сучасна тарифна політика, а також розвиток мережі наземних видів транспорту зробили ряд місцевих аеропортів неперспективними, що призвело до їх закриття. Найперспективнішими аеропортами е Бориспіль, Жуляни, Луганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Одеса, Івано-Франківськ, Сімферополь, Харків; з місцевих — Вінниця, Кіровоград, Полтава, Ужгород, Херсон та Керч.

Завданням подальшого розвитку повітряного транспорту України є збільшення загального обсягу перевезень, спорудження нових та реконструкція старих аеропортів, заміна старих авіа-машин на сучасні.