Логіка - Конверський А.Є. -
3. Мовні засоби виразу поняття

Нужен натяжной потолок в Киеве, Ирпене, Буче? тогда тебе сюда SkyKey
STOP! Тебе нужен реферат, курсовая, дипломная работа? тогда нажми КЛАЦ Промокод на скидку 5% для пользователей нашего сайта fr054-330

Оскільки поняття є форма абстрактного мислення, то для нього, як для абстрактного мислення в цілому, характерна така ознака як зв'язок з мовою. Тобто, мовною формою понять в природній мові є слова і словосполучення.

Зв'язок поняття і мови полягає в тому, що будь-яке слово реалізується, втілюється у понятті, але не всяке слово чи словосполучення виражає поняття. Функція слів чи словосполучень полягає у "називанні" понять, але вони безпосередньо не співпадають з словесним виразом ознак, що фіксуються в понятті. Так, поняття про метал виражається словом "метал". Це слово не співпадає з мовним виразом ознак металу як хімічного елемента: "бути металом", "мати питому вагу", "мати вільні електрони на зовнішній орбіті", "мати ковкість", "мати блиск", "бути електропровідним".

З усіх перерахованих назв ознак ми беремо слово, яке називає ознаку "бути металом" і це слово (назва) вбирає в себе всі відомі на сьогодні науці і практиці ознаки, що притаманні металам. Тобто, за словом, яке виражає поняття стоїть усвідомлення загальних і специфічних ознак предмета, названого даним словом.

Оскільки слово - це знак, то воно володіє двома типами значень - денотацією і смислом. Денотацією слова є предмет, який воно називає, а смислом - інформація про цей предмет. Коли слово виражає поняття, то справедливо стверджувати, що смислом слова є поняття, як концентроване знання про предмет. Але не будь-який смисл слова є поняттям. Тому не всяке слово виражає поняття. Так, понять не виражають частки, вигуки тому, що їх смислом є емоційні або вольові спонукання. Не виражають понять і власні, прості терми, смислом яких є іменування предмета ("Предмет називається так-то"). Тоді поняття - це смисли слів, які є описовими іменами і предикаторами (загальними іменами).

Відмінність між словом і поняттям полягає не тільки в тому, що не всяке слово виражає поняття, а й в тому, що слова природної мови полісемічні, багатозначні.1 Слово може отримати усталений смисл тільки у певному контексті. Поняття ж однозначні.

4. Зміст поняття

За своєю логічною структурою поняття складається із:

- змісту і

- обсягу.

З м і с т о м поняття є сукупність ознак, на підставі яких узагальнюються і виділяються у понятті предмети певного класу.

О б с я г о м поняття є множина предметів кожний з яких є носієм ознак, що складають зміст поняття.

Іноді зміст і обсяг поняття називають, відповідно, інтенсіональною та екстенсіональною характеристиками поняття. Розглянемо зміст поняття як один із складових логічної структури поняття. У визначенні змісту поняття йшлося про ознаки предметів. Ознаки бувають двох видів - це властивості і відношення. Коректніше буде сказати, що ознака це не властивість і не відношення, а наявність або відсутність

такого. Коли намагаються виявити деяку загальну ознаку Q як основу узагальнення, об'єднання предметів у клас, то це означає прагнення встановити її наявність "бути Q" чи відсутність "не бути Q" у кожного індивіда, кожного представника класу, що аналізуються. Тобто, ми намагаємося встановити, що:

А це означає, що у природній мові, де предикатори виражають ознаки, вони у цих випадках, застосовуються у ролі логічних присудків.

Із наведеної схеми очевидно, що передумовою узагальнення предметів у понятті є наявність сукупності істинних висловлювань про кожного індивіда:

Отже, будь-який невизначений представник множини предметів а, в, с, ...п (позначимо його через х), також має ознаку Q. Тобто, "х є Q>>. Характерною особливістю виразу "х є Q>> є те, що він не зв'язаний з конкретною ситуацією притаманності ознаки предмету, а характеризує сукупність предметів через невизначеного і нефіксованого представника цієї сукупності, тобто, через - X.

Вираз "х є Q" є уніфікованим засобом репрезентації (представлення) ознаки предмета (наприклад, ознаки "бути (не бути) книжкою"). Це з одного боку, а з іншого - вираз "х є Q" є не що інше як логічний присудок - предикат. Як відомо, предикат - це один із видів пропозиційної функції. В формулі предиката Q(х) є дві змінні: х - предметна змінна або змінний терм, Q - предикатна змінна або змінний предикатор.

Відмінність цих змінних полягає у тому, що вони належать до різних семантичних категорій: х - належить до категорії термів, Q - до категорії предикаторів. Звідси х і () мають різні області значення: х - це змінна на області власних імен, а Q - змінна на області предикаторів (загальних імен), це по-перше.

По-друге, х - це невизначений і нефіксований предмет певного класу. Тобто, замість х можна підставити будь-який предмет із його області визначення (а, в, с... п}.

У той же час 2 - змінна іншої природи. Q представляє визначену (фіксовану), але явно не охарактеризовану ознаку. Тут варіювання значеннями цієї змінної в межах конкретної формули неможливе. Така змінна називається фіксованою, або невизначеною константою.

Тому у вузькому численні предикатів, де аналізуються ознаки від індивідів справжніми змінними є тільки предметні змінні. Вони і є єдиним типом об'єктів думки у вузькому численні предикатів.

Якщо в традиційній логіці S і Р судження належать до однієї семантичної категорії - предикатора, то у такому розділі сучасної логіки як числення предикатів предмет думки належить до термів, а предикат - до предикаторів (загальних імен). Візьмемо пропозиційну функцію "х є Q". Нехай областю визначення х буде множина (а, в, с ...п}. Тоді, у результаті підстановки замість х імен предметів із множини (а, в, с ...п} отримаємо низку висловлювань про кожен із цих предметів:

Предикати, які виражають властивості, аргументами мають окремі предмети, а предикати, які виражають відношення - п-ки предметів (двійки, трійки ... п-ки предметів). Наприклад, ознаку "електропровідний" відносять до одного предмета А(х), а ознаку "знаходитися між" до трійки предметів В(х, у, z) тощо.

Повертаючись до визначення змісту поняття треба наголосити на деяких моментах. Ознакою предмета є все те, у чому предмети думки подібні або різняться між собою. Мовною формою виразу ознак в традиційній логіці є загальне ім'я, яке виконує роль предикату Р, а у сучасній логіці мовною формою виразу ознаки є предикат як пропозиційна функція Q(х). Тобто, у сучасній логіці чітко відрізняють "ознаку" і предикат, оскільки предмету належить ознака, а не предикат.

Предикат - це форма виразу в мові мислимих ознак предметів. Можна сказати ще й так, що предикат як ознака, це виражена в мові інформація про ознаку предмета.

за якістю ознаки поділяються на позитивні (ті, що представляють наявність яких-небудь якостей) і негативні (які вказують на відсутність яких-небудь якостей).

За субстанціональністю ознаки поділяються на суттєві і несуттєві. Суттєвими називають ознаки, які визначають природу предмета, який відображається в понятті. Суттєві ознаки виступають основою узагальнення предметів у понятті і виділення їх серед інших схожих з ними предметів. Наприклад, суттєвою ознакою для квадрату є "бути прямокутником, у якому всі сторони рівні".

Несуттєвими є ознаки, які не являються визначальними стосовно якісної специфіки узагальнених у понятті предметів. Так, для квадрату несуттєвою буде довжина сторони.

Суттєві ознаки1 поділяють на основні і похідні.

О с н о в н і суттєві ознаки відображають сутність предмета, вони є вихідними.

П о х і д н і - це такі ознаки, які обумовлюються, випливають із основних. Наприклад, у понятті "студент" основною суттєвою ознакою є "навчатися у вищому навчальному закладі", а похідною для цього поняття буде ознака "вивчати якусь науку".

Похідні ознаки поділяються, у свою чергу, на родові і видові.

Р о д о в о ю називають ознаку, яка притаманна предметам певного класу, у межах якого знаходяться предмети, що відображені у даному понятті.

Родова ознака для цих предметів є нерозрізнюваною (наприклад, родовою нерозрізнюваною ознакою для розбою є ознака "бути злочином").

В и д о в о ю, специфічною ознакою є розрізнювана ознака для предметів узагальнених в понятті. (Наприклад, видовою ознакою для крадіжки є "таємне заволодіння чужим майном").

Треба зауважити, що родові ознаки визначаються у кожному конкретному випадку. Тобто, для одного і того ж самого поняття (в залежності від дослідницької мети чи потреб практики міркування ) може бути декілька родових ознак. Наприклад, для поняття "суб'єкт злочину" родовими ознаками будуть наступні: "бути людиною", "бути особою", "бути фізично осудною особою". Тому вживаним є вираз "найближчий рід" або "найближче родове поняття".

У свою чергу і видових ознак також може бути багато. Це залежить від ступеня та рівня дослідження предмета, який відображений у даному понятті. Тобто, знакове вираження змісту поняття жорстко не зв'язується ні з яким конкретним синтаксисом. Види ознак можна відобразити за такою схемою:

При формалізації змісту поняття виходять з того, що він визначається тим іменем, яким називається поняття. Так, наприклад, у випадку поняття "метал" із усіх ознак, що складають його зміст беруть для назви цього поняття лише ім'я однієї з ознак - "бути металом". Хоча при цьому мають на увазі кон'юнкцію усіх відомих науці і практиці ознак, притаманних металам.

Із схеми видно, що зміст поняття складають: "суттєві, основні та похідні, родові та видові ознаки". Саме ознаки, що складають зміст поняття, відтворюють предмет як само цінне, самодостатнє утворення, що відрізняється від схожих з ним предметів. Наприклад, зміст поняття "грабіж" складають такі ознаки: а) відкрите, б) заволодіння, в) чужим майном. Зміст поняття "угода" включає наступні ознаки: а) спрямована дія на, б) установлення, в) зміну або г) припинення, д) громадянських відносин.

Слід мати на увазі, що зміст поняття не є очевидним, він не дається нам у слові, яке називає це поняття. Наприклад, із самого слова "неосудність" не видно, які ознаки складають зміст поняття, названого цим словом.

Лише коли ми дамо визначення поняття "неосудність", то перед нами постануть ознаки, що входять до його змісту ("неосудність - це зумовлена розладом психічної діяльності нездатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними в момент вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним кодексом").

Зміст значної частини юридичних понять описується у відповідних законах. Наприклад, в "Законі про кримінальну відповідальність" представлений зміст понять, які відображають сферу кримінальної відповідальності: "злочин", "злочинна дія", "суспільна небезпечність", "суб'єкт злочину", "осудність", "вина" і т.д.

Але бувають випадки, коли зміст юридичного поняття не виписаний у законі. Тоді його встановлюють на основі судової практики та правової науки.

4. Зміст поняття
5. Обсяг поняття. Елементи теорії множин
6. Закон оберненого відношення між змістом та обсягом поняття
7. Види понять
8. Зміст поняття та склад злочину.
9. Логічні відношення між поняттями.
10. Логічні операції над поняттями
Види дефініцій.
Розділ IX. Судження
1. Загальна характеристика судження
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2017
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru