Технологія і техніка шкільного уроку - Кузьмінський А.І. -
Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти

Динаміка змін, що відбуваються в сучасному світі, вимагає змін у підходах до оцінювання навчальних досягнень учнів. Визначення рівня навчального процесу учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому результаті має не просто дати людині суму знань, умінь чи навичок, а сформувати рівень компетенції.

Поняття компетенції не зводиться ні до знань, ні до навичок, а належить до області вмінь. Власне, вміння — це компетенція в дії. Отож, компетенція — це загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, нахилах, набутих завдяки навчанню.

Основними компетенціями, яких вимагає сучасне життя, є:

— громадянські, пов'язані зі здатністю брати на себе відповідальність, брати участь у спільному прийнятті рішень, врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні і розвитку демократичних інститутів суспільства;

— ті, що стосуються життя в полікультурному суспільстві: розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їх мови, релігії, культури тощо;

— пов'язані з володінням усною і писемною рідною та іншими мовами:

— пов'язані з вимогами інформаційного суспільства щодо володіння інформаційними технологіями, здатності критично ставитися до засобів масової інформації;

— ті, що стосуються бажання і готовності постійно навчатися як у професійному плані, так і в особистому та суспільному.

З метою забезпечення ефективних індикаторів якості навчальних досягнень та об'єктивного їх оцінювання в основній і старшій школі вводиться 12-бальна шкала оцінювання, побудована за принципом підсумовування набутих знань, умінь і навичок з урахуванням зростання рівня особистих досягнень учня. При оцінюванні вчитель має враховувати рівень досягнень учня, а не ступінь його невдач, до чого вчителя, як правило, спонукала чотирибальна система.

При цьому перевідними (випускними) є всі оцінки 12-бальної шкали оцінювання, які виставляються у відповідний документ про освіту.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є такі:

— контролююча, яка передбачає встановлення рівня досягнень окремого учня (класу, групи), дає змогу вчителю своєчасно планувати й коригувати роботу й методику вивчення наступного матеріалу;

— навчальна, яка передбачає таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення сприяє удосконаленню підготовки учня, групи чи класу;

— діагностична, яка є основою діагностичного підходу в діяльності вчителя і допомагає йому встановлювати причини труднощів, з якими стикається учень у процесі навчання, виявляти прогалини у його знаннях та вміннях;

— виховну що виявляється не тільки у меті і змісті завдань, а й у методиці їх реалізації вчителем, у наступному коментуванні й оцінюванні робіт.

Важливу функцію при здійсненні оцінювання відіграють його критерії. Залежно від ступеня оволодіння навчальним матеріалом розрізняють чотири рівні його засвоєння та вміння оперувати ним:

— початковий;

— середній;

— достатній;

— високий.

Критерії дають змогу здійснювати оцінювання навчальних досягнень учнів у 12-бальній системі оцінювання (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Рівні компетенції та критерії їх оцінювання

Рівні компетенції

Бали

Критерії

І. Початковий

1

Учень володіє навчальним матеріалом на рівні елементарного розпізнавання і відтворення окремих фактів, елементів, об'єктів, що позначаються учнем окремими словами чи реченнями

2

Учень володіє матеріалом на елементарному рівні засвоєння, викладає його уривчастими реченнями. Виявляє здатність викласти думку на елементарному рівні

3

Учень володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становить незначну частину навчального матеріалу

II. Середній

4

Учень володіє матеріалом на початковому рівні, значну частину матеріалу відтворює на репродуктивному рівні

5

Учень володіє матеріалом на рівні, вищому за початковий, здатний за допомогою вчителя логічно відтворити значну його частину

6

Учень може відтворити значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень, за допомогою вчителя може аналізувати навчальний матеріал, порівнювати та робити висновки, Виправляти допущені помилки

III. Достатній

7

Учень здатний застосовувати вивчений матеріал на рівні стандартних ситуацій, частково контролювати власні навчальні дії, наводити окремі власні приклади на підтвердження певних суджень

8

Учень вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом учителя, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки і добирати аргументи на підтвердження певних думок під керівництвом вчителя

9

Учень вільно (самостійно) володіє вивченим обсягом матеріалу, в тому числі і застосовує його на практиці; вільно розв'язує задачі в стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, добирає переконливі аргументи на підтвердження вивченого матеріалу

IV. Високий

10

Учень виявляє початкові творчі здібності, самостійно визначає окремі цілі власної навчальної діяльності, оцінює окремі нові факти, явища, ідеї; знаходить джерела інформації та самостійно використовує їх відповідно до цілей, поставлених учителем

11

Учень вільно висловлює власні думки і відчуття, визначає програму особистої пізнавальної діяльності, самостійно оцінює різноманітні життєві явища і факти, виявляючи

особисту позицію щодо них; без допомоги вчителя знаходить джерела інформації і використовує отримані відомості відповідно до мети та завдань власної пізнавальної діяльності. Використовує набуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях

12

Учень виявляє особливі творчі здібності, самостійно розвиває власні обдарування і нахили, вміє самостійно здобувати знання

У перехідний період (І півріччя 2000/2001 навчального року) може застосовуватися як 4-бальна, так і 12-бальна шкала оцінювання навчальних досягнень учнів. Вчитель може застосовувати 12-бальну шкалу лише в тому разі, якщо він ознайомлений з її критеріями та вимірниками і застосування нової шкали не становить для нього труднощів. Питання про використання тієї чи іншої шкали оцінювання залишається на розсуд вчителя.

Відповідно у класних журналах результати тематичних атестацій (а також, якщо вчитель вважатиме за потрібне, поточного оцінювання) в перехідний період також можуть виставлятися відповідно до 4-бальної чи 12-бальної шкали.

При цьому мається на увазі, що результати семестрової атестації за підсумками І півріччя виставлятимуться в системі оцінювання 12-бальної шкали. Відповідно вчителям, які працюватимуть впродовж семестру за 4-бальною шкалою, потрібно буде перевести оцінки у 12-бальну шкалу (табл. 3.2).

Таблиця 3.2. Умовна схема переведення навчальних досягнень учнів з 4-бальної шкали оцінювання у 12-бальну

Шкала оцінювання

Оцінки

4-бальна шкала

2

3

4

5

Перехідна шкала

2- 2 2+

3- 3 3+

4- 4 4+

5- 5 5+

12-бальна шкала

1 2 3

4 5 6

7 8 9

10 11 12

Нові критерії оцінювання навчальних досягнень учнів не внесли категоріальні зміни в цей процес. Вони лише дещо пом'якшили попередні критерії. І тут справа передусім у підходах до користування означеними критеріями. Вони мають базуватися на високій педагогічній культурі вчителя, в основі якої має лежати повага до особистості вихованця, прагнення стимулювати його до активної пізнавальної діяльності, врахування його інтелектуальних можливостей.

У цьому плані актуальними є думки В.О. Сухомлинського. Це й справді "педагогіка на завтра" для багатьох поколінь учителів. Розглянемо лише окремі роздуми Василя Олександровича щодо оцінювання навчальної діяльності школярів.

1. "Не допускайте, щоб єдиною метою перевірки знань було — поставити учневі оцінку. Нехай якнайчастіше оцінювання знань поєднується з іншими цілями, передусім з новим осмислюванням, розвитком, поглибленням знань".

2. "Ніколи не поспішайте з виставленням незадовільної оцінки. Пам'ятайте, що радість успіху — це могутня емоційна сила, від якої залежить бажання дитини бути хорошою. Турбуйтесь про те, щоб ця внутрішня сила дитини ніколи не вичерпувалася. Якщо її немає, не допоможуть ніякі педагогічні хитрощі.

...Взагалі не ставте ніяких оцінок, якщо ви бачите, що знання учнів туманні, в їх уявленні про речі та явища, які вивчаються, є якісь неясності. У кожному класі в мене є учень, духовне життя якого я до тонкощів вивчив, по очах якого я бачу, розуміє він чи не розуміє те, про що я запитую. Якщо очі цього школяра говорять про те, що він не готовий до відповіді, я взагалі не оцінюю знань, — треба спочатку добитися, щоб учні знали"2.

3. "Навчання, уроки, виконання завдань, постійне одержання оцінок ні в якому разі не повинні стати єдиною і всепоглинаючою міркою, якою вимірюється, оцінюється людина, а вона, маленька людина, сприймає, переживає цю оцінку, це щоденне вимірювання з особливою гостротою і вразливістю. Вона повинна на власному досвіді переконатися, що її вимірюють багатьма мірами, до неї підходять з різних боків"3.

4. "В оцінці, що її дістає дитина за свою роботу, вона бачить власну працю, напруження зусиль; навчання приносить їй моральне задоволення, радість відкриття. Взаємна доброзичливість учителя й учня при цьому поєднується із взаємним довір'ям.

Учень не бачить в учителеві тільки строгого контролера, а в оцінці — палицю. Він відверто говорить учителеві: ось це в мене не вийшло, цього я не зміг зробити. Його сумління дуже чутливе, він не може йти на списування, використання шпаргалки; йому хочеться утвердити свою гідність".

Педагог завжди має пам'ятати, що оцінка — надзвичайно тонкий і гострий інструмент. Тому користуватися ним треба вдумливо й обережно. Цим інструментом можна спонукати особистість до активної діяльності, до досягнення значних успіхів у навчальній праці. Невміле користування оцінкою з боку вчителя здатне посіяти розпач і зневіру в душі вихованця.

Нині у практиці діяльності загальноосвітніх шкіл і професійних закладів освіти запроваджується рейтингова система оцінювання навчальної діяльності учнів і студентів, яка передбачає визначення рівня оволодіння змістом навчального матеріалу з кожної навчальної теми чи навчального блоку цілісного курсу, сформованої вмінь і навичок.

Процес оцінювання навчальних досягнень учнів, як зазначає А.О. Андрющук, має ґрунтуватися на таких принципах:

1. Максимальне охоплення матеріалу, що вивчається на будь-якій стадії контролю знань.

2. Наявність кількох шляхів навчання (контрольних завдань) для досягнення кінцевої мети вивчення певної дисципліни.

3. Визначення мінімальної суми знань для переходу до наступного етапу навчання або прийняття рішення про видачу документа, який засвідчує досягнення певного освітнього рівня.

4. Добір найважливіших, інформаційно містких запитань, що мають найбільшу універсальну і довгочасну цінність.

5. Диференціація типів відповідей залежно від глибини знань.

6. Принцип правдоподібності варіантів відповідей при виборі правильної із заданих.

7. Принцип переходу однозначності відповіді — у разі контролю мінімальних знань до багатоваріантності — у разі контролю творчих завдань.

8. Принцип необхідності та достатньої кількості тестових завдань.

9. Принцип раціонального обмеження тестування знань, що вимагають механічного запам'ятовування.

10. Принцип рівнозначної складності тестів на різних стадіях та етапах.

11. Принцип "відкритості" структури і змісту тестів у процесі всього періоду навчального методичного та організаційного забезпечення.

12. Оцінювання тестових завдань за 100-бальною шкалою. Використання рейтингової системи потребує нового підходу до технології контролю й оцінювання навчальної діяльності учнів, а також зіставлення рейтингових показників з офіційно діючими критеріями оцінок у школі. Ця система ґрунтується на демократизмі, сприяє гуманізації навчально-виховного процесу, підвищенню відповідальності за виконання навчальних завдань, позитивно впливає на активізацію пізнавальної діяльності, стимулює учнів до систематичної праці.

З кожної дисципліни зміст навчального матеріалу, конкретні завдання необхідно розділяти на блоки-модулі, визначати кількість балів за кожен модуль, терміни виконання кожного завдання, форми звітності.

В умовах розвитку комп'ютерних технологій навчання широкого застосування в навчально-виховних закладах набуває метод тестової перевірки й оцінювання навчальної праці учнів. У зв'язку з цим кожен учитель має володіти елементами технології й техніки використання тестових методик. Розглянемо деякі аспекти цієї роботи.

На першому етапі — здійснюється структурування навчального матеріалу. Приступаючи до складання тестів, насамперед необхідно з'ясувати, що означає для учня знати предмет.

На другому — встановлюються логічні зв'язки між елементами і складаються логічно-структурні схеми тем, розділів і предмета загалом.

На третьому — готуються тестові завдання на основі логічно-структурних схем. У схемах добираються такі елементи, знання яких можна перевірити за допомогою тестування.

На четвертому — обирається оптимальна форма тестових завдань.

На п'ятому — складається план тесту, розробляються стандартні бланки відповідей.

На шостому — відбувається перевірка тестів у різних типах аудиторій, різних групах учнів.

Для того, щоб тестовий контроль знань був результативним, необхідно (за С. Сікорським) дотримуватися таких психолого-педагогічних вимог щодо його застосування:

1. Поступове впровадження тестового контролю, що дає змогу психологічно підготувати учнів. Розпочинати слід з простих тестів, вводячи через деякий час більш складні конструкції.

2. Завдання повинні мати комплексний характер.

3. Тестовий контроль має гарантувати об'єктивність оцінювання знань, умінь і навичок учнів, сприяти усуненню суб'єктивізму, а відтак і формуванню позитивного ставлення до навчального предмета, а також до вчителя, який його викладає.

4. Важливим є дотримання організаційної чіткості у проведенні тестового контролю, що передбачає:

а) наявність організаційного моменту, під час якого вчитель пояснює тестові завдання, дає відповіді на запитання учнів, обов'язково визначає час, необхідний для виконання роботи:

б) забезпечення кожного учня бланком відповідей стандартного зразка, що значною мірою заощаджує час і школярів, і вчителя.

5. Тестові завдання дають змогу значно скоротити час очікування учнями оцінки після виконання завдання, що є суттєвим фактором — як психологічним, так і виховним.

6. Обов'язково слід робити аналіз результатів тестування.

У процесі навчальної праці учні виконують безліч письмових робіт з різних дисциплін, як у класі, так і дома. Закономірно, що в таких роботах вони допускають помилки. Учитель має перевіряти самостійні роботи вихованців, указувати на допущені помилки і спрямовувати учнів на їх виправлення. Народна мудрість говорить: "Розумна людина вчиться на власних помилках, а нерозумна — повторює їх". Учитель має орієнтуватися на людей розумних, спонукати вихованців не соромитися власних помилок, нагадуючи їм іншу народну мудрість: "Не допускає помилок лише той, хто нічого не робить".

У контексті підходу до розв'язання педагогічних завдань такого плану варто розумно використовувати елементи педагогічної техніки, яка має ґрунтуватися на принципі дитино центризму й гуманізму.

По-перше, треба зважати, що кожна дитина має індивідуальні інтелектуальні можливості щодо опанування певним навчальним матеріалом. Один учень доволі легко вивчає напам'ять вірш або засвоює сутність тих чи тих законів у курсі фізики чи біології.

Для іншого учня цей матеріал дається важче, вимагає значно більших затрат часу на його опанування. Тому під час аналізу виконаних навчальних завдань не можна відкрито хвалити одних учнів і дорікати іншим за допущені помилки. К.Д. Ушинський писав, що вихователь не повинен ніколи хвалити дитину у порівнянні з іншою або, ще гірше, у порівнянні з нормою тієї досконалості, яка досягається. Порівнювати дітей між собою, ставити одних у приклад іншим, — не виправдано ні з педагогічних, ні з етичних міркувань.

По-друге, як ми вже підкреслювали, варто відмовитися від виправлення помилок червоним кольором. Цей колір викликає в учнів негативні почуття збудження, незадоволення, хвилювання. Якщо в контрольних роботах треба виправляти помилки, акцентувати на них увагу учнів певними значками, винесеними на поля (але не червоним чорнилом), то в самостійних роботах доцільніше зеленим чорнилом лише підкреслювати те місце у слові чи задачі, де учень допустив помилку. А потім на цій основі організовувати самостійну роботу учнів над власними помилками, використовуючи при цьому необхідні підручники, довідники та под. Така робота завжди до вподоби вихованцям: вони вчаться аналізувати результати своєї праці. До того ж одночасно включені в роботу різні види пам'яті — слухова (пам'ять внутрішнього мовлення), зорова, мисленнєва, оперативна).

По-третє, завжди треба дотримуватися етики оцінювання. Вона сприяє формуванню позитивних емоцій і підтриманню віри у перспективу пізнавальної діяльності. Наведемо приклад зміни дій учителя до і після опанування оцінювальною технікою та етикою під час аналізу контрольного диктанту.

Приклад

До:

— Петренко, виявила у тебе все ж одну помилку (цей учень до цього часу писав винятково грамотно).

— Бойко — вісім. І більше ні слова. А в учня це перша така оцінка. Раніше він писав на четвірки і п'ятірки.

— Денисенко — знову двійка. Ще одна. Попередніх тобі мало!? Знову потрібна допомога батька? Ти знаєш яка!

Після:

— Петренко, хороша, як завжди, у тебе робота. Але в ній виявилася одна, очевидно випадкова, помилка.

— Бойко — вісім. Поздоровляю. Молодець! Так тримати і далі.

— Денисенко, в тебе цього разу лише шість помилок. Це в два рази менше, ніж у попередній роботі. Зрушення значні. Я допоможу тобі і ти розпрощаєшся з двійками.

По-четверте, після перевірки письмових робіт (диктант, контрольна робота, твір, переказ) учитель має робити аналіз найбільш характерних помилок, недоречностей. Окремі помилки можуть викликати в учнів сміх, подив і навіть обурення. У письмових роботах трапляється різне, і вчителеві тут надаються необмежені повноваження. Дотримуючись почуття педагогічного такту, він може і сміятися, і висловлювати подив, обурення, але за однієї незаперечної умови: ніхто і ніколи не має знати прізвище учня, який допустив помилку. Під час аналізу письмових робіт прізвища учнів називати категорично заборонено! Учень віддав свою роботу вчителеві — уже став беззахисним. Виставляти напоказ його прорахунки й слабкості не коректно. Кожен учень отримає свою роботу і побачить власні помилки, подумає над ними, індивідуально попросить в учителя допомоги для з'ясування сутності помилки. І цього достатньо. Діти дуже сприйнятливі і вразливі, а тому треба всіляко оберігати їхню психіку.

По-п'яте, вчителі мають час від часу інформувати батьків про успішність їхніх дітей. Але й тут варто діяти з позицій гуманістичної педагогіки, враховуючи індивідуальні особливості дітей та взаємини в родині. Ознайомлювати батьків з результатами навчальної діяльності дітей необхідно індивідуально. Кожен батько або мати чекає від своїх дітей задоволення. Успіхи дочки чи сина в навчанні — це велика радість для батьків. Погані оцінки дитини, порушення норм поведінки в школі й поза нею викликають у батьків незадоволення, розчарування, гнів, ведуть до появи конфліктів у сім'ї. Окрім того, переважна більшість батьків не хоче, щоб негаразди з дітьми оголошувалися публічно. У шкільній практиці до програм проведення батьківських зборів класні керівники включають питання успішності учнів за певний період (чверть, півріччя). Розгляд цих питань зводиться до того, що класний керівник, користуючись класним журналом, по черзі називає прізвища учнів та інформує, які оцінки отримала дитина з усіх навчальних дисциплін, додаючи до цього певні коментарі. Наведемо приклад такого повідомлення: "Шановні батьки! Дозвольте поінформувати вас про поточну успішність учнів нашого класу. Андрієнко Тетяна: майже з усіх дисциплін має високі оцінки в межах 9—11 балів. Завжди старанно готує домашні завдання, проявляє високу активність на уроках. Особливо блискучі успіхи Тетяна має з української мови та літератури. Учителі завжди ставлять Тетяну в приклад іншим учням нашого класу. Сьогодні на зборах присутні мама й тато Тетяни. Ми вдячні вам за хороше виховання доньки. Наступна у нас за списком Воловенко Оксана. Тут похвалитися нічим. Батьки Оксани прийшли на збори? О, мама присутня. Минулий раз чомусь не прийшли на збори. У вашої Оксани справи кепські. Багато низьких оцінок. З математики й географії вчителі ледве натягують "трійки”. До уроків готується погано. Часто відмовляється відповідати на уроках. Останнім часом почала пропускати заняття. Батьки знають, де вона буває в ці дні? (Мама Оксани зашарілася, опустила очі). Ось такі кепські справи у вашої доньки. До того ж вона вже починає загравати з хлопцями старших класів. Дивіться за нею... Є в нашому класі ще один цікавий учень — Марусяк Андрій. Усі називають його "Музикант". Він уже тривалий час навчається в музичній школі, бере участь у концертах, які проводяться в нашій школі й поза її межами. Ніби й непогано все це. Але навчання зовсім запустив. Гірше вже нікуди. Не знаю, який там з Андрія музикант, а учень нікудишній. Тут присутній батько Андрія. Щось треба робити з дитиною. Чи, можливо, махнути рукою на мову, математику, історію та всі інші дисципліни і нехай уже повністю переключиться на свою попсу та реп. (Батько з місця: "Я не знав про все це. Працюю водієм-далекобійником, рідко буваю дома. Ось я візьмусь за нього). Беріться, беріться, Антоне Даниловичу, щоб не було запізно. (Батько зашарівся, ховає очі від учительки й батьків)".

Ось у такому стилі проходить "аналіз" успішності учнів класу. До цього ще додаються дошкульні коментарі про поведінку дітей. Більшість батьків відчуває ніяковість, збентеженість. Виникає бажання певним чином вплинути на своїх дітей. Але рівень педагогічної культури у переважної частини батьків низький, тому й результати такого "впливу" часто бувають неефективними. Батьки повертаються зі зборів і в сім'ї розпочинаються сварки, повчання, погрози, дорікання та ін. Такий підхід до справи — передумова виникнення конфліктів між учнями й учителями, між родиною й школою.

Чи можна зарадити цьому? Можливо, не влаштовувати процедури ознайомлення батьків з успішністю учнів? Ні, батьків необхідно систематично інформувати про результати навчальної праці їхніх дітей. Але треба добирати такі методи, які ґрунтувалися б на засадах гуманістичної педагогіки, враховували індивідуальні розумові можливості учня і не створювали передумови для виникнення конфліктів будь-якого рівня. Адже є учні, які мають посередні або навіть низькі інтелектуальні можливості, але виявляють належну старанність, наполегливість. Кожен учитель має помічати такі позитивні дії учня, підтримувати їх, всіляко заохочувати до навчальної праці.

У процесі інформування батьків про реальний стан справ у навчанні дітей треба шукати засоби, які мають бути спрямовані на захист людської гідності як учнів, так і батьків. Тут може бути кілька підходів.

По-перше, зручно знайомити батьків про стан справ у навчанні дітей індивідуально. Тут можна докладно говорити про успіхи учня, труднощі, які стоять на перешкоді в навчанні, звернути увагу батьків на поведінку вихованця, дати поради щодо створення в родині сприятливих умов для життєдіяльності дитини. Учителі, класні керівники час від часу вдаються до таких форм і засобів у співпраці з батьками. Проте проводити таку роботу складно внаслідок обмеження часу класного керівника і зайнятість батьків.

По-друге, безпосередньо перед батьківськими зборами в класній кімнаті вивішують зведену таблицю, що відображає успіхи у навчанні кожного учня з усіх предметів. Проте при цьому "за кадром" залишається важливий елемент характеристики школярів

— рівень їх вихованості. Окрім того, не для кожної мами чи тата приємно усвідомлювати, що неуспіхи в навчанні, недоліки в поведінці їхньої дитини стають відомими іншим батькам.

Тому доцільніше пропонувати батькам так звану "закриту" інформацію про навчально-виховну діяльність їхніх дітей. З цією метою класний керівник завчасно готує індивідуальні бюлетені, які допоможуть батькам ознайомитися з інформацією про успіхи дитини, труднощі, з якими вона стикається в шкільному житті. Такі бюлетені класний керівник кладе перед батьком чи матір'ю на початку батьківських зборів. До наступних зборів на цьому самому аркуші фіксується наступна частина інформації.

Наведемо приклади таких інформаційних бюлетенів.

"15.02.09. Шановні Оксано Вікторівно і Петре Васильовичу! Протягом останнього місяця Ваш син Сергійко має такі оцінки з дисциплін: українська мова — 9, 12, 8,10; українська література

— 9,11,12; математика — 10, 7,12,11; історія — 10,11; географія

— 12, 9, 11; музичне мистецтво — 9, 10, 10, 8; фізична культура

— 10,10, 9,11; трудове виховання — 10, 9,12; англійська мова — 10,10,10,12; природознавство — 9,12,8; етика — 11, 9.

Сергійко дисциплінований, старанний, його люблять і поважають товариші за готовність завжди допомогти у навчанні. Особливий інтерес Сергій виявляє до вивчення історії, української літератури та праці. Він завжди допомагає класному керівникові у господарських справах класу. Щиро дякуємо Вам за хороше виховання сина. Це радість і Вам, і вчителям.

Та все ж Сергійко не завжди охайно вдягнений, допускає недбалість у веденні зошитів та щоденника. Допоможіть йому в цьому.

"15.02.09. Шановні Оксано Григорівно і Петре Миколайовичу! Ваш син має такі оцінки з дисциплін: українська мова — б, 3, 2, 2, 8; українська література — З, 3, 2, 4; математика — 4, 3, 2, 5; англійська мова — 7, 3, 2, 5, 3; історія — 6, 3, 2; музичне мистецтво — З, 2; образотворче мистецтво — 5,4,2; природознавство — З, 3; трудове навчання — 9,12,10,11; фізична культура —10,10,12,11.

Ваш син має добрі розумові можливості, але не використовує їх. Украй погано готується до уроків, систематично не виконує домашні завдання. Разом з тим він має певні успіхи в спорті: неодноразово брав участь у шкільних і районних спортивних олімпіадах. Учитель трудового навчання Петро Максимович високо цінує його схильність до самостійної роботи з виготовлення виробів з дерева.

У Віталія є проблеми з культурою поведінки: часто через дрібниці свариться з товаришами, нерідко ображає дівчат. До всього ще й почав палити цигарки. Звідки в нього це?

Прошу Вас зустрітися в зручний для Вас час зі мною, щоб порадитися, як допомогти Віталію. Адже загалом він добрий хлопчик".

В оцінюванні навчальної праці учнів треба дотримуватися таких правил.

1. Пам'ятайте: контроль та оцінювання навчальної діяльності учнів є завершальним компонентом логіки навчального процесу.

2. Контроль та оцінювання знань, умінь і навичок — шлях забезпечення зворотного зв'язку в процесі навчання.

3. Дотримуйтеся систематичності в оцінюванні навчальних досягнень учнів.

4. Створюйте ситуацію значущості процесу контролю й оцінювання навчальної діяльності учнів.

5. Постійно переконуйте вихованців у важливості їхньої інтелектуальної праці як першорядного ступеня соціального становлення особистості.

6. З підкресленою повагою ставтеся до навчальної праці вихованців.

7. Не витрачайте час уроку для з'ясування в учнів, що було задано додому.

8. Створюйте позитивний емоційний настрій учнів під час перевірки їхніх знань, умінь і навичок.

9. Перевіряючи виконання учнями домашніх завдань, зосереджуйте увагу на результативності цієї роботи за рівнем оволодіння новими знаннями, уміннями і навичками.

10. Чітко формулюйте запитання перед класом, яке спонукало б учнів до активних мисленнєвих дій, витримуйте паузу, яка лає змогу учням зібратися з думками; лише після цього запрошуйте конкретного учня для відповіді.

11. Уважно слухайте відповідь учня, схвальним словом, жестами, мімікою стимулюйте його розумову активність.

12. Не перебивайте монологічну відповідь учня; аналіз робіть після завершення відповіді.

18. Формулюючи запитання, визначаючи певне завдання для контролю, враховуйте інтелектуальні можливості учня.

14. Враховуйте індивідуальні особливості учнів у процесі відповіді (темперамент, особливості характеру, мовні дефекти та ін.).

15. Залучайте учнів до перевірки рівня оволодіння знаннями, вміннями й навичками однокласників за результатами виконання письмових робіт.

16. Короткі відповіді на однозначні запитання учні можуть робити, не піднімаючись з місця.

17. Аналізуйте якість відповіді учня, не торкаючись його особистості.

18. Після завершення відповіді робіть короткий її аналіз, аргументовано й об'єктивно оцінюйте.

19. Залишайте за учнями можливість повторно опрацювати навчальний матеріал, виконати навчальне завдання відповідно до їхніх індивідуальних розумових можливостей.

20. Під час відповіді давайте учням можливість користуватися опорними схемами, іншими наочними матеріалами.

21. Створюйте оптимальні умови для всебічної перевірки знань, умінь і навичок учнів.

22. Опановуйте техніку поурочного балл.

23. Розробляйте дидактичні матеріали для перевірки якості знань учнів за тестовими методиками.

24. Під час оцінювання навчальної праці уникайте порівнянь щодо успішності одного учня з іншим.

25. Не використовуйте оцінку як засіб покарання учня.

26. Систематично інформуйте батьків про успішність їхніх дітей на основі індивідуального спілкування з ними.

27. Намагайтеся, щоб оцінка виступала стимулом у навчальній діяльності вихованців.

3.5. Домашня навчальна робота
3.6. Підготовка вчителя до уроку
3.7. Технологія й техніка аналізу уроку
Висновки
Розділ 4. ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ -ВИРІШАЛЬНИЙ ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОЦІ
4.1. Функції вчителя
4.2. Якості вчителя-вихователя
4.3. Педагогічна майстерність учителя-вихователя
Морально-духовні вартості
Професійні знання