Фінансове право України - Воронова Л.К. -
11.10. Мито

Мито. Це вид митного платежу, що справляється з товарів, які переміщуються через митний кордон держави (ввезених, вивезених або тих, що перевозяться транзитом). Поряд із суто фіскальною функцією мито виконує як стимулювальну, так і захисну функцію. Остання припускає формування бар’єрів, що перешкоджають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентоздатних порівняно з національними, або в яких держава не зацікавлена.

Платниками мита є особи, які ввозять (вивозять) чи переміщують товари через митний кордон держави. Специфікою платника є те, що ним може бути як власник товару, так і уповноважена особа (декларант). На відміну від податкового регулювання, тут можлива передача обов’язку щодо сплати митних платежів іншій особі, яка не стосується товару. При характеристиці платника мито поділяють на:

а) те, що сплачується юридичними особами;

б) те, що сплачується фізичними особами. У цьому разі значно різняться ставки мита залежно від мети використання ввезеного товару: для особистого користування (ставки відносно невеликі) чи виробничого (рівень ставок вищий).

Об’єкт мита - митна вартість переміщуваних товарів, щодо яких має нараховуватися мито. Митну вартість перераховують на національну валюту за курсом Національного банку України, що діє на день подання митної декларації.

Ставки мита єдині на всій території держави. Це, однак, не виключає їх різноманіття1:

а) адвалерна - ставка, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

б) специфічна—ставка, що нараховується у встановленому розмірі на одиницю виміру ввезеного товару (кілограм, метр тощо). Вона припускає специфічну характеристику товару, тоді як адвалерна припускає знеособлений предмет обкладання;

в) комбінована (змішана) — ставка, що поєднує обидва названі вище види мита. Змішані мита використовуються як доповнення до специфічних або за їх недостатньої ефективності. Застосовуються, наприклад, в Австралії. У США митна ставка на імпорт годинників установлюється залежно як від їх ціни, так і від кількості каменів у годиннику; .

г) сезонні - ставки, за допомогою яких можна оперативно реагувати на ввезення і вивезення на територію держави сезонних товарів. Як правило, термін їх введення не може перевищувати шести місяців;

д) особливі — ставки, що реалізують захисні функції мита. Механізми застосування пільг щодо сплати мита досить різні, зокрема:

1) звільнення від сплати мита визначених категорій платників;

2) зменшення ставок мита;

3) повернення раніше сплачених сум мита;

4) звільнення від мита певних предметів.

Порядок сплати і ставки мита визначаються Єдиним митним тарифом України, що є системою ставок мита, які застосовуються щодо товарів, котрі переміщуються через митний кордон.

Державне мито. Це плата, що справляється за здійснення юридично значущих дій в інтересах юридичних і фізичних осіб уповноваженими на це компетентними органами, і видача їм відповідних документів, що мають правове значення. Особливості застосування механізму державного мита визначено в декреті Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р.

Платниками державного мита виступають юридичні й фізичні особи, які звертаються до відповідних органів і в інтересах яких останні здійснюють юридично значущі дії і видають документи, що підтверджують це. Об’єктом оподаткування виступають певні дії, з яких справляється державне мито (із позовних заяв, касаційних скарг, вчинення нотаріальних дій, реєстрації актів громадянського стану, оформлення документів на право виїзду за кордон і запрошення в Україну осіб з інших країн, видачі паспортів, прописки тощо).

Державне мито справляється:

1) із позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті щодо релігійних організацій, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів;

2) із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами;

3) за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;

4) за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану і свідоцтв у зв’язку зі зміною, доповненням, виправленням і поновленням записів актів громадянського стану;

5) за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії і за внесення змін до цих документів; за продовження строку дії візи для в’їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію (перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства); за видачу або продовження строку дії посвідки на проживання в Україні іноземцям та особам без громадянства; за оформлення віз для в’їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію, а також із заяв про прийняття до громадянства України або про вихід з громадянства України;

6) за видачу зразка нового паспорта громадянина України (крім обміну нині чинного паспорта на паспорт нового зразка); за оформлення зразка нового паспорта громадянина України для

. поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії;

7) за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

8) за видачу дозволів на право полювання та рибальства;

9) за операції з випуску (емісії) цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, іпотечних цінних паперів (іпотечних сертифікатів та іпотечних облігацій), сертифікатів фондів операцій з нерухомістю та з видачі приватизаційних паперів;

10) за операції з об’єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

11) за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендера) об’єктами нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

12) за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об’єкти інтелектуальної власності, а також за дії, пов’язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин;

13) за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи.

Перелік ставок державного мита досить великий, оскільки встановлюється щодо конкретних видів об’єктів обкладання (вчинених дій).

Досить широко представлена система пільг як для юридичних, так і для фізичних осіб (позивачів при подачі позову про стягнення аліментів; посвідчення заповітів і договорів дарування майна на користь держави; інваліди І і П групи, Пенсійний фонд України тощо).

Державне мито сплачується за місцем розгляду й оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, що стягується з позовних заяв, які подаються до господарського суду, із заяв про перевірку рішень, визначень і постанов господарських судів у порядку нагляду, а також за дії, пов’язані з одержанням патентів на сорти рослин, підтриманням їх чинності, і за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи, що зараховується до Державного бюджету України.

11.11. Загальнодержавні збори
11.12. Місцеві податки і збори
ТЕМА 12. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУ І ДЕРЖАВНОГО БОРГУ
12.1. Правовий режим державного кредиту. Види державних запозичень
12.2. Поняття державного боргу
12.3. Управління державним внутрішнім боргом
ТЕМА 13. ПУБЛІЧНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАГАЛЬНООБОВЯЗКОВ’ОГО ДЕРЖАВНОГО СТРАХУВАННЯ
13.1. Загальна характеристика страхування. Особливості державного страхування
13.2. Види страхування. Обов’язкове страхування
ТЕМА 14. ПУБЛІЧНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2017
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru