Фінансовий менеджмент - Крамаренко Г.О. - 10.2. Управління оновленням необоротних активів

Важливим елементом управління необоротними активами підприємства є процес їх своєчасного й ефективного оновлення. Фінансове управління оновленням необоротних активів пов'язується із загальними цілями фінансово-господарської діяльності підприємства і конкретизацією управлінських рішень у цій сфері.

У процесі діяльності підприємства можливе стрибкоподібне збільшення або зменшення як абсолютної величини основних засобів, так і їх частки в загальній сумі активів. Причинами такої зміни можуть бути або придбання підприємством основних фондів з метою створення нових організаційних структур, або переоцінка основних фондів.

Приблизний збіг величин змін основних засобів в активі балансу і додаткового капіталу в пасиві балансу є ознакою переоцінки основних фондів підприємства. Природно, що повного збігу зміни цих показників може і не бути, оскільки існують інші чинники, що впливають на зміну параметрів вартості основних засобів підприємства і його додаткового капіталу. Наприклад, додатковий капітал може змінюватися внаслідок емісійного прибутку або за рахунок безоплатного одержання майна підприємством.

Якщо розмір залишкової вартості основних засобів скорочується, це свідчить про процеси реалізації основних засобів підприємства. Подібна ситуація виникає у випадку виведення з експлуатації основних засобів, що не відповідають вимогам виробництва конкурентоспроможної продукції. Необхідно також враховувати, що внаслідок амортизації при побудові системи управління необоротними активами підприємства відбувається скорочення балансової вартості основних виробничих фондів.

Ознакою скорочення залишкової вартості основних виробничих фондів підприємства в результаті процесів амортизації є збіг абсолютної величини зменшення основних засобів підприємства і величини нарахованої за цей період амортизації.

Амортизація - це механізм погашення (перенесення на готову продукцію) вартості об'єктів основних виробничих фондів і нематеріальних активів.

Амортизація як економічна категорія відображає фізичний і моральний знос основних фондів і нематеріальних активів. Амортизація пов'язана з відтворювальною діяльністю підприємства: сума амортизації повинна бути достатня для заміни зношених і морально застарілих основних виробничих фондів і нематеріальних активів.

Для характеристики ступеня фізичного зносу основних фондів використовується ряд показників.

Коефіцієнт придатності основних фондів к"ф укрупнено характеризує їхній фізичний стан і обчислюється за формулою:

де Р - початкова вартість основних фондів, грн;

Ар - сума зносу основних фондів за весь період експлуатації, грн.

Цей показник відображає питому вагу незношеної частини основних фондів у загальній їх вартості.

Коефіцієнт фізичного зносу основних фондів кзф визначається відношенням суми зносу основних фондів А* до їх первісної (балансової) вартості в гривнях Р, тобто

Нормативний термін служби основних фондів V визначається за формулою:

де н° - норма амортизації на повне відновлення даного виду основних фондів, %;

к3 - поправочний коефіцієнт, що передбачає збільшення (зменшення) норми амортизації на повне відновлення фондів.

Фактичний термін служби основних фондів середній (по галузі, підприємству) 7х*визначається заданими про фактичне списання фондів за кожний рік як середньозважена гармонійна за формулою:

де Р. - балансова вартість /-го виду списуваних фондів, грн;

т*- фактичний термін служби і-го виду списуваних фондів, роки.

Амортизація як фінансова категорія визначає повернення раніше зроблених витрат, пов'язаних із створенням і придбанням активів. Амортизаційні відрахування включаються в собівартість виробленої продукції і, по своїй суті, являють собою виведений з-під оподаткування прибуток. Чим вище норми амортизації і чим більше сума амортизаційних відрахувань, тим більший неоподатковуваний прибуток і ширші можливості підприємства щодо фінансування своєї діяльності в частині заміни основних засобів і нематеріальних активів.

Амортизаційні відрахування накопичуються в амортизаційному фонді, що формується за даними бухгалтерського обліку. Зараз підприємства самостійно розпоряджаються коштами цього фонду і часто використовують його не тільки як джерело фінансування для заміни зношеного устаткування та інших активів підприємства, але й для поповнення оборотних фондів, що не відповідає економічній сутності амортизації.

Вирізняють такі поняття - "сума" і "норма амортизації".

Сума амортизації - виражає в грошовій формі розмір зносу основних фондів за певний період часу (рік, місяць). Сума амортизації визначається відповідно до встановлених норм.

Норма амортизації - це встановлений розмір амортизаційних відрахувань за певний період часу з конкретного виду (групи, підгрупи) основних фондів, виражений у більшості випадків у відсотках до їхньої балансової вартості.

Сума амортизації на реновацію або капітальний ремонт основних фондів (річна) А в найбільш загальному вигляді визначається по підприємству, виходячи із середньорічної балансової вартості кожного /-го виду (групи, підгрупи) основних фондів Р і встановлених, відповідно, норм амортизації н°:

Амортизаційні відрахування починаються з першого числа місяця, що йде за місяцем постановки об'єкта на облік, проводяться до повного погашення вартості або списання цього об'єкта і припиняються з першого числа місяця, що йде за звітним.

Визначення терміну корисного використання основних засобів і нематеріальних активів здійснюється підприємством самостійно при взятті їх до обліку.

Динаміка незавершеного будівництва свідчить про можливі обсяги нарощування виробничих можливостей підприємства. У цьому випадку масштаби капітального будівництва на підприємстві можна оцінити, порівнюючи розмір незавершеного виробництва з початковою вартістю його основних засобів.

Реальні вкладення коштів підприємства в основні виробничі фонди пов'язані з придбанням і реалізацією обладнання, верстатів, механізмів, що призводить до зміни активів підприємства.

Для оцінки ступеня зношеності основних фондів підприємства використовується коефіцієнт зносу основних засобів, що розраховується як відношення загальної величини зносу основних засобів підприємства до первісної вартості його основних коштів.

Первісна вартість основних засобів підприємства визначається як сума їх залишкової балансової вартості і загальної величини зносу основних засобів. Аналогічним чином визначається коефіцієнт зносу нематеріальних активів підприємства.

Якщо коефіцієнт зносу основних засобів високий, це свідчить про обмежені технічні можливості підприємства і його низький виробничий потенціал. Тому процес управління необоротними

активами повинен бути безпосередньо пов'язаний з технічним переозброєння підприємства.

Необхідно також враховувати, що при використанні на підприємстві методу прискореної амортизації знос основних виробничих фондів збільшується більш швидкими темпами, ніж фактична зношеність основних засобів.