Глава 11. ДЖЕРЕЛА КОШТІВ І МЕТОДИ ФІНАНСУВАННЯ

11.1. Фінансування діяльності підприємства: основні поняття і категорії

Фінансова діяльність підприємства являє собою організацію фінансових відносин, що виникають у нього в процесі роботи з іншими суб'єктами господарювання. Фінансово-господарська діяльність передбачає наявність фінансових відносин. Вони виникають у процесі формування і використання фінансових ресурсів підприємства, здійснення основної та інших видів діяльності, а також у процесі розподілу доходів підприємства, в тому числі направлення їх на ті ж цілі.

Фінансові відносини є частиною грошових відносин. Вони виникають лише при русі коштів і супроводжуються формуванням і використанням відповідних фінансових фондів.

Класифікація фінансових відносин можлива за такими цільовими ознаками:

1. Відносини, пов'язані з формуванням власного капіталу підприємства. Конкретні способи формування капіталу підприємства залежать від його організаційно-правових форм. Власний капітал є основним джерелом фінансування активів підприємства. У випадку збільшення потреби капіталу аналізуються можливості залучення позикового капіталу, використання власного прибутку та інших можливих джерел фінансування діяльності підприємства.

2. Відносини, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. У першу чергу розглядаються відносини з постачальниками і покупцями: можливі ціни на реалізовану продукцію, механізм формування цін і обсягу продажів; договірні умови купівлі-продажу товарів; умови відшкодування збитку при порушенні договірних зобов'язань.

3. Відносини, пов'язані з іншими видами діяльності підприємства: продаж або здавання майна в оренду; умови здійснення фінансових інвестицій тощо.

4. Відносини між підприємством і банками за умовами надання і повернення кредитів.

5. Відносини між підприємством і його працівниками з приводу розподілу і використання доходів, виплати дивідендів, випуску і розміщення акцій тощо.

6. Відносини між підприємством і фінансовою системою при сплаті податків та Інших обов'язкових платежів.

Фінансова діяльність здійснюється підприємством з метою формування первісного капіталу і наступного забезпечення обґрунтованих пропорцій при формуванні і використанні фінансових ресурсів підприємства, створення умов для виконання зобов'язань перед державою, покупцями і постачальниками.

Ефективна фінансова діяльність повинна спиратися на точність і повноту обліку фінансових показників. Це пов'язано з фінансовим обґрунтуванням рішень щодо вартості і складу майна, величини власного капіталу, довгострокових і короткострокових зобов'язань, необхідної виручки від реалізації продукції, прибутку від продажів, цінової політики, обумовлених можливостями підприємства.

Можливості подальшого розвитку підприємства визначаються його доходами. У свою чергу, розмір доходів залежить від рентабельності різних видів діяльності, дотримання договірної дисципліни, раціонального використання фінансових ресурсів підприємства.

Доходи підприємства знижуються у випадку збільшення витрат, при цьому порушується кругообіг коштів. Все це призводить до зниження фінансових можливостей підприємства. Тому необхідно проаналізувати фінансовий стан підприємства, рівень і динаміку його фінансових показників і виявити причини стану, що утворився, які можуть включати:

- недостатність власних або довгострокових позикових джерел фінансування, високу частку короткострокових зобов'язань, що знижують платоспроможність і фінансову стійкість підприємства;

- необхідність зміни договірних умов розрахунків з постачальниками і покупцями;

- необхідність зміни величини позикових джерел фінансування;

- неможливість збільшення прибутку від продажів в умовах ринкової ситуації; відсутність інвестиційної діяльності тощо.

Підприємство самостійно визначає свої доходи і витрати, джерела фінансування, направляє вкладення коштів у розширення виробничої діяльності. Фінансові інвестиції можуть здійснюватися у формі цінних паперів держави, інших емітентів, участі у створенні статутного капіталу інших підприємств, зберігання коштів на депозитних рахунках у банках.

У рамках розширеної відтворювальної діяльності підприємство повинне працювати з прибутком, тобто доходи за сукупністю всіх видів діяльності мають перевищувати витрати. У випадку інвестиційної діяльності підприємству необхідно здійснювати капітальні вкладення з урахуванням рівня інфляції, ставки дисконту, ризиків усіх видів.

Підприємство повинно бути зацікавлене в одержанні прибутку. Від цього залежать його взаємовідносини з державою, банками, іншими підприємствами. При позитивній динаміці у фінансово-господарській діяльності формується позитивний імідж підприємства, зростає інвестиційна привабливість, що дозволяє розраховувати на нові інвестиційні вкладення.

Збиткова діяльність підприємства спричиняє виникнення негативного іміджу, зростання штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань перед постачальниками і покупцями, за невчасне повернення кредитів і позик тощо.

Таким чином, погіршення фінансового стану підприємства практично призводить до порушення нормального кругообігу фондів і породжує цілий ряд проблем, без вирішення яких продовження роботи підприємства ставиться під загрозу.

Нормальне функціонування фінансової діяльності підприємства може бути порушено також через значний обсяг дебіторської заборгованості. У ряді випадків прострочена дебіторська заборгованість може стати причиною поганого фінансового стану підприємства.

Ризик несплати дебіторської заборгованості - не єдиний вид ризику. У процесі руху коштів за стадіями відтворювальної діяльності можливі інші фінансові втрати, що породжують неплатоспроможність підприємства, знижують його ліквідність і конкурентоспроможність.

Фінансові резерви для забезпечення ризиків повинні досягати обсягів, що перевищують можливість настання ризикових ситуацій.

Процес відтворювальної діяльності здійснюється за рахунок розподілу коштів за стадіями відтворювального процесу, в рамках якого виникають фінансові відносини і відбувається формування вартості.

Джерелами фінансування діяльності підприємства є власні і позикові кошти. Власні кошти підприємства формуються з початкових внесків фундаторів, накопиченого зносу основних виробничих фондів і прибутку.

Залучені кошти можуть включати кошти, отримані від розміщення акцій, внески членів трудового колективу, інших організацій і фізичних осіб.

До позикових коштів належать довгострокові і короткострокові позички банків, придбання основних засобів за рахунок лізингу, інвестиційний податковий кредит.

Прибуток є джерелом фінансування різних за економічним змістом і цільовим призначенням потреб. При його розподілі і використанні перетинаються інтереси держави, підприємства, а також окремих працівників. Законодавчо регламентується розподіл прибутку в частині, що надходить у бюджети різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Частина, що залишилася, у формі чистого прибутку розподіляється за різноманітними фондами.

Перелік фондів спеціального призначення і порядок їх утворення регулюються установчими документами підприємства.

Фонд накопичення, або фонд розвитку виробництва - це кошти чистого прибутку, зарезервовані або направлені для фінансового забезпечення виробничого розвитку підприємства.

Фонд споживання містить у собі два види фондів: фонд соціального розвитку і фонд матеріального заохочення працівників.

Фонд соціального розвитку - це кошти чистого прибутку, зарезервовані або направлені для фінансового забезпечення розвитку соціальної сфери, у тому числі тієї, що стосується соціальної сфери майна.

Фонд матеріального заохочення - це кошти чистого прибутку, направлені на розвиток соціальної сфери (крім капітальних вкладень), матеріальне заохочення працівників підприємства та інші аналогічні заходи, що не призводять до утворення нового майна.

Резервний капітал, що входить до складу власного капіталу підприємства, формується за рахунок чистого прибутку. Він може утворюватися відповідно до законодавства або згідно з установчими документами підприємства.

Додатковий капітал як джерело коштів підприємства утворюється, як правило, у результаті переоцінки основних засобів та інших матеріальних цінностей. Нормативними документами забороняється використовувати його на цілі споживання.