Державне регулювання економіки - Калетнік Г.М. - 8.5. Платіжний баланс як інструмент регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Для характеристики зовнішньоекономічної діяльності країни застосовуються різні показники і звітні документи, найважливішим з яких є платіжний баланс.

Платіжний баланс - це статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період, який містить систематизований запис усіх міжнародних операцій резидентів країни з нерезидентами і характеризує співвідношення між валютними надходженнями в країну та платежами за її межами. Він складається в національній або іноземній валюті.

Отже, платіжний баланс є індикатором масштабів і результативності (ефективності, успішності) ЗЕД країни та окремих суб'єктів національної економічної системи, як учасників ЗЕД країни, є співвідношення між валютними надходженнями у країну та зарубіжними платежами, які держава зобов'язана сплачувати протягом певного періоду (за рік). Фактично платіжний баланс є статистичним звітом про результати ЗЕД країни за певний період (як правило, за рік).

Структура платіжного балансу:

1. Торговельний баланс, який відображає експорт та імпорт товарів.

2. Баланс послуг та некомерційних платежів, який складається із:

o експорту та імпорту послуг (оплата перевезень, сервісу, туризму, патентів тощо);

o доходів від закордонних інвестицій країни і доходів іноземних інвесторів на території України;

o односторонніх трансфертів, некомерційних платежів (витрат на утримання дипкорпусу, іноземної гуманітарної допомоги, грошових переказів за кордон, кредиту без повернення тощо).

Сума цих розділів платіжного балансу формує так званий поточний платіжний баланс (баланс поточних операцій).

Баланс руху капіталів характеризує рух капіталів як довгострокового, так і короткострокового характеру. До довгострокових операцій належать: купівля та продаж ЦП (портфельні інвестиції); прямі інвестиції (купівля обладнання, машин тощо); надання та погашення довгострокових кредитів. До короткострокового капіталу належать високоліквідні засоби типу поточних рахунків іноземців у країні, казначейські векселі тощо.

Баланс золотовалютних ресурсів, який відображає використання офіційних золотовалютних резервів та зміни у зобов'язаннях країни перед іноземними банками та МФО.

До золотовалютних резервів належать: золото, ВКВ (долари США, євро), міжнародні розрахункові засоби (спеціальні права запозичення - міжнародний платіжний засіб, який випускається МВФ і використовується для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом запису на спецрахунках). Золотовалютні резерви використовують для вирівнювання сальдо платіжного балансу країни.

Коли надходження у країну перевищують її зарубіжні платежі, платіжний баланс є активним, йдеться про активне сальдо платіжного балансу. Коли, навпаки, зарубіжні платежі країни перевищують надходження у країну, то платіжний баланс пасивний (пасивне сальдо платіжного балансу).

Від сальдо платіжного балансу залежить багато макроекономічних показників. Зокрема, курс національної валюти, рівень інфляції у країні. У свою чергу він відображає, є індикатором стану національної економіки, її розвитку, ефективності використання експортного потенціалу країни тощо.

Для вирівнювання платіжного балансу держава застосовує такі заходи:

o валютні інтервенції (продаж НБУ золота та інших золотовалютних резервів);

o залучення нових іноземних кредитів; врегулювання зовнішнього боргу;

o прямий контроль над зовнішньоекономічними операціями (регламентація імпорту експорту, ліцензування, квотування, митні тарифи і збори тощо);

o стимулювання експортного виробництва;

o залучення іноземного капіталу;

o зміна валютного курсу;

o усунення бартеру;

o зміна фіскальної (зміни в податковому і митному законодавстві) та монетарної політики (антиінфляційні заходи, зміна облікової ставки тощо).