Державне регулювання економіки - Калетнік Г.М. - 9.5. Сутність інвестицій та інвестиційної діяльності

Інвестиції як економічна категорія - це витрати на створення, розширення, реконструкцію основного капіталу і на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу. Інвестиції як фінансова категорія - це всі види майнових, фінансових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, соціальної інфраструктури з метою отримання прибутку або соціального ефекту.

Процес здійснення інвестицій, тобто вкладення вищевказаних цінностей в об'єкти підприємництва і соціальної інфраструктури, називається інвестиційною діяльністю.

Основні види інвестиційної діяльності (за об'єктами вкладання інвестицій):

o реальні інвестиції (капіталовкладення), що є вкладеннями коштів в основний капітал через будівництво, придбання машин і обладнання тощо, та оборотний капітал (на поповнення товарно-матеріальних запасів);

o фінансові інвестиції, тобто вкладення коштів у ЦП (акції, облігації, сертифікати, векселі тощо), валюту та інші фінансові активи, розміщення капіталу у банках;

o інтелектуальні інвестиції є вкладенням коштів у науку, людину (освіту, охорону здоров'я тощо), на купівлю патентів, ліцензій, ноу-хау.

Здійснюють інвестиційну діяльність так звані інвестори. У ролі інвесторів виступають фізичні та юридичні особи, у тому числі й органи державної влади й управління.

Фінансові джерела інвестиційної діяльності поділяються на:

o внутрішні інвестиції - державні інвестиції; капіталізована частина прибутку підприємств; заробітна плата; депозити в КБ; кошти від приватизації; амортизаційний фонд; заощадження населення; ресурси інвестиційних, страхових, пенсійних фондів, кредитних спілок тощо;

o зовнішні іноземні інвестиції - приватні іноземні інвестиції; державні іноземні інвестиції; кошти міжнародних фінансових організацій та установ.

Отже, розрізняють приватні інвестиції, які роблять громадяни і приватні підприємства; державні інвестиції - здійснюються центральними та місцевими органами влади й управління за рахунок бюджетних, позабюджетних фондів і запозичених коштів, а також державними підприємствами за рахунок своїх прибутків; іноземні інвестиції - вкладання капіталу іноземними громадянами, юридичними особами і державами; спільні інвестиції - вкладання юридичними і фізичними особами (громадянами) країни та іноземних держав.

Сукупний обсяг інвестицій, що спрямовуються на нове будівництво, придбання засобів праці та приріст товарно-матеріальних цінностей за певний період часу, називають валовими інвестиціями. А сума нових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань за певний період часу, є чистими інвестиціями.

Інвестиції поділяють на короткотермінові (вкладення капіталу на період до одного року) і довготермінові (на період понад один рік).

На інвестиційний процес у країні впливають передусім такі взаємопов'язані чинники:

o функціональне співвідношення, згідно з яким дохід розподіляється на споживання і заощадження (слід пам'ятати, що джерелом фінансування інвестицій є заощадження, отже, низький рівень (частка) заощаджень у доході обумовлює, відповідно, низький обсяг інвестицій, а зростання частки заощаджень - зростання обсягу інвестицій);

o норма чистого прибутку (чим вища норма прибутку, тим більший обсяг інвестицій);

o позичковий відсоток (інвестування є економічно вигідним і доцільним, якщо норма прибутку перевищує ставку позичкового відсотка);

o темп інфляції (чим вищий темп інфляції, тим нижчий реальний прибуток від інвестицій, тим менша мотивація до довготермінового інвестування).

У процесі інвестиційної політики слід враховувати той факт, що оскільки виробництво, привласнення і капіталізація прибутку у всіх випадках служить головною метою господарської діяльності в ринковій економіці, то ДЕП повинна бути спрямована на заохочення нагромадження, тобто на інвестиції, що насамперед відповідає інтересам суб'єктів господарювання. Крім цього, через створення додаткових стимулів і можливостей у певний час всім інвесторам чи окремим їх групам за галузями та регіонами держава (її регуляторні органи) має можливість впливати на економічний цикл і структуру Н Е.

Метою державної інвестиційної політики є створення конкурентного середовища та забезпечення структурних зрушень і зростання економіки через поліпшення інвестиційного клімату у країні, розвиток та активізацію інвестиційних процесів, спрямування інвестицій у пріоритетні галузі та програми.