Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - Аналіз рівня технології виробництва.

Об'єктами такого виду аналізу можуть бути: технологія виробництва по підприємству (об'єднанню) в цілому; технологія за окремими підрозділами; технологія виробництва окремих виробів або груп виробів, агрегатів, вузлів, деталей; окремі технологічні процеси.

Вибір об'єкта аналізу залежить від стану виробництва і конкретних завдань, поставлених перед ним.

Проводити аналіз доцільно у такій послідовності:

1) аналіз основних показників рівня технології з метою визначення ступеня його прогресивності й економічності з урахуванням специфіки цього виробництва;

2) виявлення технічних та організаційних факторів, що зумовили появу невідповідних показників;

3) розробка основних напрямів удосконалення технології виробництва на найближчі роки і визначення прогресивних показників, яких необхідно досягнути до кінця періоду.

Важливим узагальнювальним показником рівня технології є частка продукції, виготовленої за допомогою прогресивних технологічних методів, у загальному обсязі товарної продукції (у ціновому, трудовому або натуральному вираженні).

Кожний технологічний процес має свої особливості та характерні для нього показники. Тому частку продукції, виготовленої за допомогою прогресивних технологій, визначають за цехами.

Удосконалення технології у металообробних цехах пов'язане також із підвищенням рівня оснащеності пристроями і спеціальними інструментами різних видів.

Для з'ясування рівня технологічного оснащення визначають коефіцієнт технологічного оснащення, який характеризують як відношення кількості деталеоперацій, виконаних із застосуванням пристроїв, до загальної кількості деталеоперацій. Цей коефіцієнт також можна обчислити за даними технологічних карт.

Крім цього, показниками технологічного рівня виробництва є співвідношення за різними групами обладнання машинного і допоміжного часу та застосування типових технологічних процесів.

Рівень технології пов'язаний зі станом технологічної дисципліни, аналіз якої проводять за допомогою вибіркового методу за такими трьома напрямами:

а) виявляють найтиповіші відхилення від технологічного процесу і причини, що їх зумовили;

б) оцінюють дотримання графіка перевірки обладнання на технологічну точність;

в) аналізують систему перевірки оснащення на технологічну точність.

Про технологічну дисципліну роблять висновок, врахувавши також динаміку таких показників, як втрати внаслідок браку, утримання з робітників за порушення встановленої технології виробництва продукції.

Рівень технології залежить і від ступеня механізації та автоматизації технологічного контролю, застосування прогресивних, статистично-математичних, у тому числі вибіркових, методів контролю тощо.

Ефективність удосконалення технології виявляється у першу чергу в зниженні трудо- й матеріаломісткості продукції.

Для оцінювання рівня технології вивчають також норми часу і коефіцієнти корисного використання матеріалів для виготовлення деталей і здійснення окремих технологічних процесів.

Аналіз організаційного рівня виробництва.

Для оцінювання організаційного рівня виробництва використовують відповідну систему показників. До них належать ступінь неперервності виробництва, який розраховують як відношення середньої тривалості технологічного циклу (технологічна трудомісткість окремих виробів, зважаючи на частку випуску кожного виробу у виробничій програмі з урахуванням виконання/невиконання норм) до загальної тривалості виробничого циклу.

Середньовимірювальна тривалість технологічного процесу по підприємству становить 300 нормо-годин, відсоток виконання норм – 115%; фактичний цикл дорівнює: 300 ž 100 : 115 = = 260,9 год, або 16,3 дня (за умови, що завод працює у дві зміни).

Коефіцієнт неперервності К_н = 16,3 ž 100 : 78 = 20,9%; за попередні роки – відповідно 19,9 і 20,2%. Це означає, що близько 80% усього часу деталі простоюють (у цехах, коморах, на робочих місцях), транспортуються, перебувають на перевірці у ВТК та ін.).

Цей показник можна порівняти з показником за іншими підприємствами, виробництвами, цехами, дільницями, а також проаналізувати його у динаміці.

Ступінь неперервності виробництва значною мірою залежить від введення потокових методів і характеризується коефіцієнтом потоковості – відношення трудомісткості (ваги, собівартості, кількості) деталей, які обробляють на потокових лініях, до загальної трудомісткості (або іншого показника) щодо відповідного цеху.

Коефіцієнт потоковості по заводу загалом обчислюють шляхом вимірювання коефіцієнтів по цехах відповідно до частки кожного з них у загальній трудомісткості. На заводі він нижчий від запланованого, хоча порівняно з попереднім роком спостерігається певне зростання.

Потрібно також виявити зміну середньої тривалості виробничого циклу, зумовленому структурними змінами, а саме вплив асортименту.

Для того, щоб визначити ступінь дії останніх, треба визначити коефіцієнт кооперування, а саме частку (у відсотках) купованих напівфабрикатів і комплектуючих деталей у вартості продукції цього підприємства та порівняти її із запланованими і досягнутими у попередньому періоді.

До показників одночасно організаційного і технічного рівнів виробництва належить коефіцієнт спеціалізації – частка продукції, що відповідає виробничому профілю підприємства, у загальному обсязі випуску. Аналізований завод повністю спеціалізований, оскільки частка іншої товарної продукції, що не відповідає його профілю, становить менше 1%.

Організаційний рівень виробництва характеризує також ритмічність.

Коефіцієнт серійності визначають шляхом ділення вартості продукції на кількість найменувань виробів, які випускають. Чим більша його величина, тим вища концентрація виробництва і значніші економічні переваги, що з неї випливають.

Спеціалізація окремих підприємств, яку проводять усередині господарських об'єднань, дає змогу збільшити, а пізніше й оптимізувати масштаби виробництва, застосувати масовопотокові методи його організації, що скорочують тривалість виробничого циклу, трудомісткість і собівартість продукції, яку виробляють. Перехід на потік створює умови для механізації та автоматизації виробництва шляхом організації конвеєрів і автоматичних ліній. Посилення внутрішньозаводської предметної спеціалізації окремих виробничих дільниць також сприяє поліпшенню організації виробництва. Тому необхідно розробити заходи, спрямовані на оптимальну спеціалізацію цехів, дільниць, робочих місць, скорочення втрат часу (на отримання документації, заготовок, оснащення, інструменту, транспортних засобів тощо), забезпечення ритмічності виробництва і випуску продукції, скорочення тривалості виробничого циклу, терміну підготовки виробництва.

Аналіз рівня управління.

Такий аналіз має за мету виявити можливості вдосконалення управління, економії витрат на утримання управлінського апарату, а головне – підвищення на цій основі ефективності роботи управлінської системи.

До найбільш узагальнювальних показників рівня управління належить насамперед ступінь застосування сучасної комп'ютерної техніки у перспективному, поточному й оперативному управлінні, а також структура за рівнями управління і кількість структурних підрозділів одного рівня. Розглядаючи структуру господарського об'єднання та статутних і нестатутних підприємств, що до нього належать, необхідно з'ясувати можливості збільшення структурних підрозділів – злиття дрібних підприємств, скорочення кількості цехів, а на дрібних підприємствах – перехід до безцехової структури управління, зменшення кількості секторів у функціональних відділах заводоуправління.

На цьому заводі необхідно з'ясувати, чи можливо об'єднати планово-економічний і планово-виробничий відділи, а також скоротити кількість секторів у новоствореному відділі.

Показовою є також зміна частки управлінського персоналу в загальній чисельності всього персоналу.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що розуміють під внутрішніми умовами діяльності підприємства?

2. Які показники технологічного рівня виробничого процесу вам відомі?

3. Які показники технічного озброєння праці вам відомі?

4. Яку систему показників використовують для аналізу організаційного рівня виробництва?

5. З якою метою проводять аналіз рівня управління виробництвом?

6. Як зовнішнє середовище впливає на діяльність підприємства?