Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 7.1. Аналіз соціальної структури та показники оцінки результатів розвитку підприємства

7.1. Аналіз соціальної структури та показники оцінки результатів розвитку підприємства

Соціальна структура колективу підприємства – важлива характеристика його соціального розвитку, що представлена співвідношенням різних соціальних груп і верств у трудовому колективі. Вона визначається різноманітними чинниками, залежить від організаційно-правової форми підприємства, структури управління, рівня професійної кваліфікації та заробітної плати робітників, а також їх статевовікового складу. Особливий вплив на соціальну структуру має морально-психологічний клімат у колективі, який характеризується наявністю людей із різним темпераментом і характером, цільовою особистою орієнтацією і мотивацію. Загалом, соціальна структура колективу підприємства наведена у табл. 7.1.

Здоров'я робітників, рівень їх знань і культури, досвіду, здібностей, рівень професіоналізму впливають на результати праці й належать до важливих характеристик соціального розвитку підприємства та соціальної активності трудового колективу.

Таблиця 7.1. Соціальна структура колективу підприємства

Основними показниками оцінки соціального розвитку підприємства є:

1. Показники умов праці й охорони здоров'я:

2. Показники культурних і соціально-побутових умов:

3. Показники соціальної стабільності:

4. Показники умов праці (режим праці та умови виробництва).

5. Рівень освіти й кваліфікації.

6. Показники стану виробничого середовища.

Інтегральний показник результатів соціального розвитку підприємства може бути виражений відношенням суми значень показників до їх кількості.

7.2. Аналіз умов праці та системи соціальних пільг і виплат

На рівні підприємства вдосконалення трудових відносин передбачає соціологічний аналіз чинників, що визначають ставлення працівників до роботи. Методами збирання емпіричних даних про соціально-психологічний клімат у колективі підприємства є: досвід, знання, експеримент, спостереження, вивчення документів.

Умови праці та її організація справляють значний вплив на ставлення працівників до роботи. До основних характеристик умов праці відносять: режим роботи; наявність перерв та їх тривалість; освітленість робочих місць; наявність необхідної обчислювальної оргтехніки, кондиціонерів та іншого обладнання робочих місць; наявність їдалень, буфетів та рівень їх обслуговування; рівень медичного обслуговування; наявність та обладнання місць відпочинку тощо. Опосередковано впливають на умови праці елементи соціальної інфраструктури: житлово-побутові умови, місце проживання працівників, розвиток транспортних мереж. Соціальні чинники корелюються з виробничими, серед яких рівень оплати праці, виробничої самостійності, можливість впливати на рішення стосовно процесу праці, взаємовідносини у трудовому колективі, стиль керівництва тощо. Удосконалення умов праці, приведення їх у відповідність до потреб і здібностей працівників, підвищення їх кваліфікації сприяють зростанню рівня творчого ставлення до праці. Умови праці є показником рівня соціального розвитку підприємства.

До значущих внутрішніх соціальних характеристик відносять особливості управлінської праці. Вони визначаються як характером діяльності апарату управління, так і завданнями, які він має виконувати, й змістом управлінської роботи, яка належить до категорії розумової праці. Предметом управлінської роботи є процеси обробки інформації. Умови праці працівників характеризують планування службових приміщень і робочих місць працівників, розпорядок робочого дня, графіки проведення нарад.

Важливими напрямами організації праці є: вдосконалення форм розподілу й кооперації роботи працівників управління, нормування управлінської діяльності, використання ефективних методів роботи, планування робочого дня, поліпшення організації робочих місць та умов праці. Велике значення для наукової організації праці адміністративно-управлінського персоналу має оптимальна організація робочих місць, наявність необхідної оргтехніки. Значні перспективи щодо поліпшення інформаційного забезпечення праці, підвищення її рівня та ефективності мають комп'ютерні технології.

Розвиток ринкових відносин і розширення самостійності трудових колективів підвищують значущість соціальних пільг і виплат, частка яких постійно зростає в обсязі сукупного доходу працівника. Якщо раніше під час працевлаштування люди передусім звертали увагу на розмір заробітної плати, то тепер обов'язково враховують й те, які види соціальної допомоги може надати підприємство. Ці пільги і виплати перестають бути тимчасовими і перетворюються на важливу і необхідну умову підтримки стабільності й підвищення життєвого рівня працівників і членів їх сімей. Цей вид доходу, як і заробітна плата, і дивіденди, безпосередньо залежить від результатів роботи кожного працівника зокрема, і підприємства загалом, оскільки його джерелом, як правило, є дохід, отриманий від господарської діяльності. Отже, як учасники системи соціальних пільг і виплат працівники зацікавлені в кінцевих результатах роботи підприємства. Розвинена система соціальних пільг і виплат має сприяти:

• залученню висококваліфікованих працівників;

• збереженню груп висококваліфікованих працівників протягом необхідного терміну;

• підтримці конкурентоспроможності компанії на ринку праці за рахунок пропозиції працівникам вигідніших форм заохочення в інших компаніях;

• стимулюванню продуктивності праці.

Соціальні пільги можуть бути монетарними (у грошовому вираженні) і немонетарними (соціальні блага, деякі види благ з пакета компенсацій, різноманітні заохочення тощо).

У табл. 7.2 наведено перелік монетарних і немонетарних соціальних пільг.

Таблиця 7.2. Система соціальних пільг, наданих за рахунок підприємства

Нині більшість підприємств намагаються зацікавити фахівців саме соціальними виплатами й пільгами, оскільки рівень заробітної плати відносно однаковий.

Важливо також проаналізувати використання об'єктів соціально-культурного життя підприємства, що перебувають на його балансі. З цією метою рекомендуємо використати форму таблиці (табл. 7.3).

Таблиця 7.3. Оцінювання об'єктів соціально-культурного життя та їх фінансового стану

У таблиці зазначають місцезнаходження об'єктів (поштову адресу, територіальне розміщення відносно виробничих корпусів та адміністративних споруд), подають коротку характеристику спроможності надання послуг (інформують про кількість лікарняних ліжок, амбулаторних відвідувань, місць у залі, кількість гральних автоматів, кількість глядачів, учасників гуртків, спортивних секцій тощо). По кожному об'єкту вказується дата його передачі до комунальної власності, узгоджена з місцевими органами влади.

Підвищену увагу необхідно звернути на витрати, пов'язані з утриманням цих об'єктів.

Розглядається розмір доходу, одержаного від діяльності об'єктів соціально-культурного життя, оренди або іншого використання майна, плати за надання послуг (лікування, фізична підготовка, видовищні, культурно-масові заходи, навчання на курсах тощо).

Висвітлюється стан виконання постанови Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1996 року № 1443 "Про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури", зокрема стратегічно важливих підприємств для економіки та безпеки України.