Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - Розділ 5. АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на впровадження новітніх науково-технічних ідей, винаходів, розробок, і передбачає їх удосконалення у процесі застосування. У повному обсязі до інноваційної діяльності належать усі види наукової діяльності, проектно-конструкторські, технологічні, дослідні розробки, діяльність із впровадження нових ідей у виробництво.

У світовій економічній літературі інновацію інтерпретують як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що реалізується у нових продуктах і технологіях.

Аналіз визначень інновації приводить до висновку, що специфічний зміст інновації становлять зміни, а головною и функцією є функція зміни.

Відповідно до міжнародних стандартів інновацію визначають як кінцевий результат інноваційної діяльності, що реалізувався у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, що використовується у практичній діяльності, або у новому підході до послуг, що надаються.

Здійснення інноваційної діяльності пов'язане з внутрішніми і зовнішніми витратами.

Внутрішні витрати (поточні й капітальні) розподіляються за такими джерелами фінансування, як:

1) власні кошти підприємства;

2) кошти бюджету;

3) кошти бюджетних фондів;

4) кошти організацій підприємницького сектору.

Внутрішні поточні витрати на дослідження і розробки розподіляються:

1. За видами робіт:

• фундаментальні дослідження;

• прикладні дослідження;

• розробки.

2. За секторами діяльності:

• державний;

• підприємницький;

• сектор вищої освіти;

• приватний неприбутковий сектор.

Для оцінювання ефективності витрат на інноваційну діяльність необхідно вирішити проблему власне оцінювання її результатів.

Потрібно розрізняти ефективність витрат на інноваційну діяльність у виробників (продавців) і покупців.

Освоєння нових видів продукції серійного і масового виробництва, а також технологічних процесів, не відносять на собівартість продукції і відшкодовують за рахунок позабюджетних фондів фінансування галузевих науково-дослідних робіт.

Позабюджетні фонди формуються за рахунок добровільних відрахувань підприємств та організацій незалежно від форм власності у розмірі 1,5% від собівартості продукції.

Кошти позабюджетних фондів використовують для фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт зі створення нових видів наукомісткої продукції, сировини та матеріалів, розробки нових і вдосконалення наявних технологій, робіт із підвищення технологічного рівня продукції, робіт з охорони праці та техніки безпеки тощо.

Кошти, що отримують з позабюджетних фондів, використовуються виключно за цільовим призначенням і відображаються на рахунку.

До комплексу витрат, пов'язаних із винахідництвом, належать витрати на:

• проведення дослідно-експериментальних робіт;

• виготовлення моделей і зразків;

• організацію виставок, конкурсів та інших заходів із маркетингу;

• виплати авторських винагород.

Витрати на створення нової техніки залежать від терміну початку і завершення відповідних робіт. Тому у рік закінчення НДДКР враховують витрати цього року, включаючи витрати минулих років, загальні витрати на створення нової техніки.

Покупець, придбаваючи нову техніку, вдосконалює свою матеріально-технічну базу, технологію виробництва та управління. Він несе витрати, пов'язані з купівлею нової техніки та її транспортуванням, освоєнням тощо.

Ефективність витрат на використання нової техніки можна регулювати через такі показники:

• витрати на освоєння нової техніки;

• загальні витрати, на виробництво та реалізацію продукції;

• виручка від реалізації продукції, виготовленої із застосуванням нової техніки;

• виручка від реалізації всього обсягу продукції;

• вартість нематеріальних активів (середня за певний період);

• вартість основних засобів (середня за певний період);

• чистий прибуток;

• середньооблікова кількість персоналу.

Наведені показники дають змогу побудувати систему взаємопов'язаних чинників-співмножників для проведення індексного аналізу за чинниками: 1) витрат на одиницю обсягу реалізації; 2) прибутку від реалізації продукції; 3) чистого прибутку.

Введемо такі умовні позначення:

З – витрати на виробництво реалізованої продукції;

N – виручка від реалізації всієї продукції;

3_он – витрати на освоєння нових технологій, видів техніки;

N_H – виручка від реалізації продукції, виготовленої із застосуванням нової техніки;

П – прибуток від реалізації продукції;

П_Н – прибуток від реалізації нової продукції;

Н_А – вартість нематеріальних активів;

– коефіцієнт співвідношення нематеріальних активів та основних засобів;

– витрати на одиницю обсягу реалізації;

П_ч – чистий прибуток.

Ефективність витрат на освоєння нової техніки виявляється у:

• зниженні собівартості продукції;

• зміні фондоозброєності праці;

• зростанні продуктивності праці;

• зростанні обсягу реалізації продукції;

• підвищенні рентабельності реалізованої продукції та інших виробничих і фінансових показників.

Для аналізу впливу освоєння інновацій на собівартість продукції візьмемо як результативний показник – витрати на одиницю обсягу реалізації .

Вплив витрат на освоєння інновацій на одиницю обсягу реалізації дає змогу проаналізувати модель

,

де – витрати на освоєння нової техніки на одиницю обсягу реалізації продукції, виготовленої з їх застосуванням;

– коефіцієнт збільшення витрат за рахунок інших витрат, що включають у собівартість продукції;

– частка виручки від реалізації нової продукції у загальній виручці від реалізації.

Для освоєння нової техніки необхідні знання, досвід та інші нематеріальні активи.

Відношення прибутку від реалізації продукції, виготовленої із застосуванням нової техніки або технології, до середньорічної вартості нематеріальних активів характеризує рентабельність нематеріальних активів:

,

де – рентабельність нематеріальних активів при освоєнні нової техніки.

Вплив рентабельності нематеріальних активів на прибуток від реалізації продукції відображає модель

,

де – потреба в нематеріальних активах на одиницю обсягу виручки від реалізації продукції;

– коефіцієнт збільшення прибутку від реалізації всієї продукції.

Показник озброєності нематеріальними активами одного співробітника отримаємо шляхом відношенням вартості нематеріальних активів до середньооблікової кількості персоналу.

Взаємозв'язок показників озброєності нематеріальними активами й основними засобами одного працівника відображає така модель:

,

де – показник фондоозброєності (вартість основних засобів на одного працівника);

– показник озброєності працівників нематеріальними активами;

Ч – середньооблікова чисельність персоналу;

– коефіцієнт співвідношення основних засобів і нематеріальних активів. Показником ефективності роботи персоналу є виручка від реалізації на одного працівника .

Оцінити вплив озброєності нематеріальними активами й основними засобами на ефективність роботи персоналу дає змогу модель

,

де – виручка від реалізації на одного працівника.

Вплив чинників на зміну прибутку відображає модель

,

де – рентабельність продажу;

– коефіцієнт оборотності нематеріальних активів;

– коефіцієнт співвідношення нематеріальних активів

і вартості основних засобів.

Для оцінювання впливу чинників на результативний показник у наведених вище моделях застосовуємо індексний метод. Вихідні дані для розрахунків наведені у табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Показники роботи підприємства за два роки, тис. грн.

За даними табл. 5.2 розрахуємо показники рентабельності продукції, використання основних засобів і нематеріальних активів.

Таблиця 5.2. Показники рентабельності продукції, основних засобів і нематеріальних активів

Індекс зміни чистого прибутку (результативний показник)

,

тоді абсолютна зміна:

млн грн.

Індекс рентабельності продукції (чинник а)

.

.

Індекс рентабельності нематеріальних активів (чинник б)

.

.

Індекс коефіцієнта співвідношення нематеріальних активів та основних засобів (чинник в)

.

.

Індекс середньої річної вартості основних засобів (чинник г)

.

.

Отримуємо такі підсумки:

.

,

що приблизно дорівнює значенню п. 6 табл. 5.2 (розбіжності виникають унаслідок округлення при розрахунках).

Отже, прибуток зріс за рахунок підвищення рівня рентабельності продукції та нематеріальних активів і зростання вартості основних засобів.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття "інноваційна діяльність".

2. Назвіть внутрішні та зовнішні витрати інноваційної діяльності.

3. Схарактеризуйте витрати, пов'язані з винахідництвом.

4. Які показники, що застосовують для аналізу нової техніки вам відомі?

5. Назвіть основні показники рентабельності, основних засобів і нематеріальних активів.