Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 6.3. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами й ефективності їх використання

Важливим чинником розвитку та інтенсифікації виробництва є стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та їх раціональне використання. З переходом до ринкових умов докорінно змінюється система постачання підприємства сировиною і матеріалами, комплектуючими виробами та енергоносіями.

Для того, щоб визначити, наскільки підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, необхідно:

• вивчити порядок розрахунку й обґрунтованість договорів про поставку матеріальних ресурсів, умови поставок;

• визначити характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури;

• перевірити обґрунтованість норм виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах;

• виявити можливості зменшення виробничих запасів і потреби в матеріальних ресурсах;

• розробити заходи щодо зниження наднормативних і зайвих запасів матеріалів.

Перевіряючи розрахунки потреб, слід з'ясувати, чи враховані зміни в номенклатурі й асортименті призначеної до випуску продукції, зміни питомих витрат на одиницю продукції, заходи щодо підвищення технічного рівня виробництва і праці.

Загальна потреба підприємства в тому чи іншому виді матеріалів становить

,

де – загальна потреба;

– потреба у виробництві;

– потреба в експериментально-дослідних роботах;

– потреба у ремонті;

– потреба в утворенні нормативних залишків на кінець аналізованого періоду;

– запас на початок аналізованого періоду.

Після перевірки потреби в матеріальних ресурсах визначають джерела їх покриття і забезпечення. Розрізняють джерела зовнішні та внутрішні.

До внутрішніх джерел забезпечення належить власне виробництво, використання відходів.

До зовнішніх зараховують надходження від постачальників за договорами (додаткова заготівля).

Виробничі запаси розглядають як частину матеріальних ресурсів, що не беруть участі у виробничому процесі, але їх наявність на підприємстві в заданих розмірах є об'єктивною умовою ритмічної роботи.

Аналіз термінів та обсягів поставок матеріалів за укладеними договорами пов'язаний із перевіркою запасів відповідних матеріалів на складі. Наявні запаси мають задовольняти потребу підприємства в матеріалах на період інтервалів між поставками.

Забезпеченість (мінімальний запас) днів становить

де – запас того чи іншого виду матеріалу;

– добова потреба у цьому матеріалі.

Це дає змогу встановити кількість запасу в днях, на яку вистачить окремих видів матеріалів на складі. Визначають також інтервали між фактичним надходженням матеріалів на склад й інтервали поставок за договорами з постачальниками.

Завезення матеріалів ззовні визначають як різницю загальної потреби і внутрішніх ресурсів.

За великої номенклатури матеріалів, які споживають, визначають обґрунтованість потреб за матеріалами, які мають найбільшу частку в собівартості продукції, а також за дорогими і дефіцитними. Тернопільського фарфорового заводу визначимо чи повний облік потреби в матеріалах було здійснено і чи правильно визначено величину потреб (табл. 6.14).

Дані свідчать, що розрахункова потреба була завищена на 50 т.

Таблиця 6.14. Аналіз забезпеченості підприємства окремими видами матеріалів

Аналогічно визначають реальну забезпеченість окремими видами матеріалів з урахуванням внутрішніх ресурсів.

Під час проведення аналізу зіставляють зростання виробництва окремих видів продукції і фактичні виробничі запаси, зростання абсолютних запасів і збільшення їх потреби на добу. Потім установлюють кон'юнктуру, яка склалася на товарно- сировинній біржі та можливості придбати додаткову кількість матеріалів.

У процесі аналізу визначають час простою зумовлений несвоєчасними, неповними чи неякісними поставками, встановлюють, які заходи були проведені для здійснення поставок.

Визначення потреби і забезпечення раціонального використання матеріальних ресурсів тісно пов'язані з їх нормуванням.

Норма – це завдання, що фіксує граничнодопустиму величину витрати конкретного матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції чи виконання одиниці роботи. До норм витрат входять матеріальні ресурси на безпосереднє виконання технологічного процесу виробництва продукції чи робіт з урахуванням технологічних відходів матеріалів і втрат, зумовлених прийнятою технологією.

Норми встановлюють на одиницю продукції, беручи за основу те, що вони мають ураховувати підвищення якості продукції, и конкурентоспроможність, прогресивність нових видів.

Прогресивною для підприємства вважають норму, яка ґрунтується на передових технологічних нормах, новій техніці й організації виробництва, передбачає менші питомі витрати, ніж у попередньому періоді. Норми мають відображати головні напрями технічного прогресу. Водночас прогресивні норми самі по собі є чинником, що стимулює технічний прогрес, оскільки завдання з економії матеріальних ресурсів, реалізовані у нормах, потребують систематичного вдосконалення технології, ефективнішої організації виробництва.

Стан нормативної бази в промисловості все ще не повною мірою відповідає вимогам підвищення ефективності виробництва. Більшість норм установлюють за фактичними витратами за попередній період або за аналогією. Тому на практиці використовують застарілі, а іноді й завищені норми витрат, що не сприяє досягненню найкращих результатів і може бути джерелом зловживань і крадіжок.

Виявлення відхилення фактичної витрати від таких норм не відображає реальної перевитрати матеріальних ресурсів чи зміни матеріаломісткості.

Тому під час аналізу обґрунтованості норм витрат проводять порівняння:

• поточних норм і фактичних витрат із середньогалузевими;

• поточних норм на порівняльну продукцію з нормами минулого року відносної матеріаломісткості нової та старої продукції;

• фактичних витрат із поточними нормами.

Порівняння поточних норм на порівняльну продукцію та

фактичних витрат із середньогалузевими нормами дає змогу визначити місце підприємства серед його конкурентів. Слід також ураховувати, що відхилення поточних норм від середньогалузевих можуть бути зумовлені різними природними умовами, станом техніки і технології, транспортуванням тощо. Системний аналіз причин невідповідності поточних норм підприємства і галузевих норм дасть можливість знайти найбільш економічне рішення у визначенні реальних витрат, які беруть у розрахунок поточних.

Прогресивність поточних норм на порівняльну продукцію встановлюють шляхом порівняння їх із нормами минулих періодів. Порівняння фактичних затрат із поточними нормами відображає ефективність використання матеріалів у виробництві.

Дані про відхилення норм, отримані в результаті аналізу причин їх утворення (заміна одного матеріалу іншим унаслідок розподілу та ін.) є важливою інформацією про зміну матеріаломісткості продукції.

Наведемо приклад аналізу обґрунтованості норм витрат, використовуючи дані Тернопільського фарфорового заводу для випуску чайного сервізу "Ранок" (табл. 6.15).

Таблиця 6.15. Прогресивність норм витрат матеріалів

Перевищення фактичних норм, норм минулого року свідчить про їх необґрунтованість або про невиконання заходів, спрямованих на забезпечення нормативних витрат на виріб.

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів найбільше пов'язаний із дослідженням матеріаломісткості виробництва продукції.

Стосовно економічного змісту матеріаломісткість продукції промислових підприємств можна поділити на:

• матеріаломісткість усього обсягу виробництва;

• питому матеріаломісткість окремих виробів.

Матеріаломісткість усього обсягу виробництва продукції є узагальнювальним вартісним показником, її розраховують як відношення всієї величини матеріальних витрат (без амортизації) до вартості товарної продукції. Вона характеризує витрати всіх видів матеріальних ресурсів (сировини, основних і допоміжних матеріалів, купованих напівфабрикатів, палива й енергії) на 1 грн. товарної продукції підприємства.

Поряд із розрахунком загального показника матеріаломісткості доцільно визначити й окремі показники, що характеризують використання певних видів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних, купованих напівфабрикатів, палива, енергії), сировино-, метало-, паливо-, енергомісткість та ін.

Окремі показники дають змогу погодити вартісні показники матеріаломісткості з натуральними, проаналізувати структуру показника.

Питому матеріаломісткість конкретних видів продукції можна визначити як у вартісному, так і в умовно-натуральному та натуральному вираженні. Натуральний розрахунок можна проводити на виробництвах, де використовують практично однакові види сировини і матеріалів. Вартісний показник питомої матеріаломісткості визначають як відношення вартості витрачених матеріальних цінностей на виріб до його ціни.

У розрахунку питомої матеріаломісткості на одиницю продукції та 1 грн. ціни використовують дані про фізичний обсяг випуску і витрати матеріалів. За такого розрахунку матеріаломісткості беруть до уваги лише зміну фізичних обсягів випуску продукції та витрачених матеріалів. Однак під впливом науково-технічного прогресу підвищується суспільна корисність кожного виду продукції, що виробляється, зростають її споживчі властивості (підвищуються потужності, продуктивність, надійність та довговічність). У цьому випадку витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції навіть у натуральному вираженні можуть зростати, тому важливо порівняти зростання суспільної корисності виробу і витрат матеріалів та праці на його виробництво.

Для характеристики матеріаломісткості розраховують два узагальнювальних показники: матеріаломісткість товарного випуску та матеріаловіддачу, використавши при цьому подану нижче аналітичну табл. 6.16.

Таблиця 6.16. Показники матеріаломісткості продукції

Для визначення економії чи перевитрат матеріалів за рахунок зменшення чи збільшення матеріаломісткості продукції зміну коефіцієнта матеріаломісткості множать на матеріальні витрати базового періоду. Додатковий випуск продукції визначають шляхом множення перевитрат матеріалів на матеріаловіддачу базового періоду.

Під час глибшого аналізу загальної матеріаломісткості товарного випуску визначимо, який з елементів матеріальних витрат вплинув на и зміну. Розраховують часткові показники матеріаломісткості відповідно до елементів витрат: сировини, основних матеріалів, купованих напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, паливних і енергетичних затрат. Методика розрахунку та аналізу цих показників така сама, як і методика аналізу загальної матеріаломісткості.

Результати зміни матеріаломісткості товарного випуску продукції необхідно підтверджувати аналізом питомої матеріаломісткості окремих виробів на основі калькуляції їх собівартості.

Матеріаломісткість продукції перебуває під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників, що залежать і не залежать від діяльності підприємств.

Розглядають внутрішні чинники, що характеризують рівень прогресивності застосовуваних конструкторських рішень (удосконалення технології виробництва, вироблення товарів із легких і дешевих матеріалів), і що відображають прогресивність технологічного використання матеріалів, купованих виробів та відходів.

До зовнішніх чинників належать: зміна ринкових цін на сировину, матеріали, паливо, енергію і готову продукцію; невиконання постачальниками зобов'язань щодо термінів, обсягів і номенклатури поставок, а також якості сировини, яку поставляють і використовують.

Чинники, що впливають на відхилення фактичної матеріаломісткості від нормативної, діють унаслідок того, що фактична вартість витрачених матеріалів не відповідає нормативній. Ця невідповідність зумовлена такими причинами:

• неповним здійсненням заходів щодо економії матеріалів;

• заміною одного матеріалу іншим;

• нераціональним розподілом матеріалів, неможливістю їх вимірювання;

• відхиленням у технології виготовлення виробів, що спричиняє додаткові відходи;

• допущеним браком та ін.

Всі ці причини, зрештою, можна поділити на чинники норм, цін і виробничих втрат.

Чинник норм об'єднує причини, пов'язані з упровадженням досконаліших конструкцій; економічної технології застосування замінників, механізації та автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації робочих місць та ін.

Відхилення фактичних витрат від норм вираховують на основі калькуляції собівартості окремих виробів і узагальнюють за всім випуском продукції. Вплив зміни чинника норм визначають шляхом множення різниці між фактичними і минулорічними витратами на минулорічну ціну (табл. 6.17).

Таблиця 6.17. Матеріаломісткість чайного сервізу "Ранок" за ціною 45 грн.

Дані аналітичної таблиці свідчать, що відхилення від норм зумовлено зростанням матеріаломісткості на 0,003 грн. за рахунок зміни норми і ціни.

Узагальнення впливу цього чинника за всіма виробами дає змогу встановити зміну загальної матеріаломісткості. Визначені відхилення від норм і зміни норм аналізують за причинами їх утворення.

Основною причиною відхилення є заміна одного матеріалу іншим. Заміни спричиняють відхилення як у кількості, так і в заготівельній вартості матеріалів, які витрачають. Важливо в аналізі виокремити вплив цих чинників на матеріаломісткість, особливо на тих підприємствах, де визначають норми витрат на рецептуру фарфорової суміші. Рецептуру суміші вважають ефективною у пропорціях, за яких вона дає більший вихід продукції за меншої вартості суміші, поліпшує чи зберігає якість продукції.

Заміна матеріалів відбувається внаслідок недопоставки матеріальних ресурсів, невиконання поставок щодо сортності, комплектності тощо. їх вплив на матеріаломісткість товарної продукції визначають шляхом множення різниці у нормах витрати недопоставленого матеріалу на договірну заготівельну ціну.

Чинник зміни цін і тарифів. На відхилення фактичної вартості від розрахункової вартості матеріалів, напівфабрикатів, палива й енергії впливають:

• зміна цін на товарно-сировинній біржі;

• зміна величини транспортних витрат;

• заміна одного матеріалу і палива іншими.

Для розрахунку чинника цін необхідно визначити різницю між фактичною і минулорічною цінами і помножити її на фактичну кількість спожитого матеріалу.

На матеріаломісткість товарного випуску впливає чинник виробничих втрат і відходів. У легкій промисловості обсяг виробничих втрат і відходів становить понад 20% усієї продукції. Певна частина відходів та втрат за сучасної техніки є неминучою, тому її закладають у норму.

Для того, щоб розрахувати вплив на матеріаломісткість продукції наднормативних відходів і утрат внаслідок браку, використовують дані про собівартість забракованих виробів за ціною можливого використання і про відходи за ціною вихідної сировини.

Вплив наднормативних відходів на матеріаломісткість продукції становить

,

де – зміна матеріаломісткості товарної продукції;

– збільшення матеріальних витрат за рахунок наднормативних зворотних відходів;

– фактичний обсяг товарної продукції.

,

де – наднормативні відходи за ціною можливого використання;

– наднормативні зворотні відходи за ціною вихідної сировини.

Важливо у процесі аналізу не лише визначити величину впливу цих чинників, а й проаналізувати причини, що призвели до появи додаткових відходів.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. За якими основними напрямами здійснюється аналіз трудових ресурсів?

2. Яке значення має аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами?

3. В якій послідовності та на основі яких показників проводять аналіз забезпеченості трудовими ресурсами?

4. В якій послідовності та на основі яких показників проводять аналіз використання робочого часу?

5. Які чинники впливають на рівень продуктивності праці?

6. За якими основними напрямами проводять аналіз використання основних засобів?

7. Схарактеризуйте основні чинники зростання фондовіддачі основних засобів.

8. Які чинники впливають на рівень матеріальних витрат у собівартості продукції?

9. Схарактеризуйте алгоритм розрахунків під час аналізу матеріальних витрат за чинниками.

10. За якими показниками здійснюють аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів?