Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 6.2. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами й ефективності їх використання

Основні засоби є матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних засобів (екстенсивно), так і за допомогою підвищення ефективності їх використання (інтенсивно). Значне нарощування основних виробничих засобів призводить до ускладнень у технічному переоснащенні виробництва, морального і фізичного старіння устаткування, що знижує ефективність його використання та можливість конверсії. Тому економічно більш виправданим є збільшення часу роботи устаткування, повне завантаження наявного парку, кваліфікований догляд за його роботою та ін.

Мета економічного аналізу полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними засобами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

Беручи за основу принцип системного підходу в процесі економічного аналізу, виокремлюють такі завдання:

• аналіз обсягу і структури основних засобів та їх відповідності вимогам технічного прогресу та оптимальним параметрам виробництва;

• визначення технічного стану засобів, темпів, форм їх оновлення;

• аналіз використання наявного парку устаткування, стану його екстенсивного й інтенсивного завантаження;

• виявлення внутрішньовиробничих резервів поліпшення використання основних виробничих засобів;

• розрахунок кінцевих виробничо-фінансових результатів поліпшення використання засобів.

Аналіз починають із вивчення динаміки, обсягу, складу і структури основних засобів за їх класифікаційними ознаками:

• будинки, споруди та передавальні пристрої;

• машини та обладнання;

• транспортні засоби;

• інструменти, прилади, інвентар (меблі);

• інші основні засоби.

Для аналізу використовують такі форми річного звіту (табл. 6.6).

Таблиця 6.6. Характеристика обсягу і складу основних засобів підприємства, тис. грн.

З таблиці видно, що загальне зростання основних засобів відбулося за рахунок приросту вартості передавальних пристроїв. Загалом вартість основних засобів зросла на 30 тис. грн. (3870 - 3840), або на 0,8%, а передавальних пристроїв – на 2,6%. Це привело до зміни їх структури. Зростання і зміна структури споруд і передавальних пристроїв визначають виробничу потужність підприємства.

На обсяг, структуру і динаміку основних виробничих засобів впливають такі чинники:

• характер та особливості процесу виробництва;

• тип виробництва (масове, серійне, одиничне);

• технологія, рівень спеціалізації та кооперування;

• методи організації виробництва.

У процесі аналізу визначають зміну структури під впливом комплексної механізації й автоматизації виробництва, впровадження нової технології.

На особливу увагу заслуговує аналіз технологічної структури та структури основних засобів за терміном експлуатації.

Для аналізу динаміки використовують коефіцієнти оновлення і вибуття.

Коефіцієнт оновлення (К₀)відображає інтенсивність оновлення, його визначають шляхом співвідношення вартості засобів, що надійшли за звітний період, до їх загальної вартості на кінець року.

Коефіцієнт вибуття (К_в) відображає ступінь інтенсивності вибуття засобів з виробництва, а визначають його відношенням вартості основних засобів на початок періоду.

Ці коефіцієнти визначають за всіма основними засобами.

.

Коефіцієнт вибуття становить

.

Коефіцієнт оновлення виробничих засобів становить

Під час аналізу структури і динаміки основних засобів ураховують особливості їх функціонування в тій чи іншій галузі.

Найважливішим етапом аналізу основних засобів є вивчення їх технічного стану. Технічний стан устаткування у непрямому значенні визначають за терміном його експлуатації, що відображає співвідношення частки відповідних груп у загальній кількості одиниць цього виду устаткування

,

де – середина вікового інтервалу;

q – частка кожної групи за цим видом устаткування,%. Збільшення частки прогресивного устаткування сприяє впровадженню сучасних прогресивних технологій.

Іншим узагальнювальним показником, що характеризує технічний стан засобів, є коефіцієнт їх зношення, який визначають шляхом відношення величини зношення до початкової вартості всіх основних засобів та їх складових. Цей коефіцієнт відображає, якою мірою основні засоби, що перебувають в експлуатації, зношені, тобто яка частина їх вартості перенесена на новостворений продукт (табл. 6.7).

Таблиця 6.7. Характеристика зміни технічного стану основних засобів підприємства за рік

Зростання зношення основних засобів негативно характеризує діяльність підприємства щодо вдосконалення матеріально-технічної бази виробництва.

У певних випадках визначають коефіцієнт придатності основних засобів шляхом співвідношення їх залишкової та балансової вартості.

Склад устаткування за терміном експлуатації – основна характеристика технічного рівня основних засобів. Для визначення якої аналізують стан установленого устаткування за термінами експлуатації. Тривалість експлуатації устаткування визначають за такими періодами: до 5 p., 5–10 p., 10–20 p. і т. д.

У процесі аналізу встановлюють кількість різних груп устаткування з різними періодами експлуатації та їх частку, розробляють заходи, спрямовані на оновлення і приведення у відповідність до чинних норм.

Для оцінювання технічного рівня засобів праці також визначають частку прогресивного устаткування у загальній кількості. Розрахунок проводять за кожною групою машин і устаткування.

Під час аналізу технічного стану основних засобів необхідно розглянути організацію ремонту і модернізації засобів праці та виконання ремонтних робіт. При цьому звертають увагу на виконання ремонтних робіт вчасно, якість ремонту, його економічність.

Економічна ефективність функціонування основних виробничих засобів є складовою результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. При визначенні економічної ефективності основних засобів використовують систему натуральних та вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції та темпів зростання обсягу основних засобів; фондоозброєності праці та її продуктивності.

До натуральних показників належать: екстенсивне й інтенсивне використання основного устаткування; фондовіддача в натуральному чи умовно-натуральному вираженні; використання виробничої потужності й ступінь її освоєння.

Вартісними показниками є фондовіддача, розрахована за вартісними показниками, і фондомісткість.

Найбільш узагальнювальним показником ефективності використання основних виробничих засобів є виробництво товарної продукції у розрахунку на 1 грн. від їх середньорічної вартості, тобто фондовіддача.

Поки що в економічній літературі нема єдиної думки стосовно вартісного оцінювання продукції, яке приймають у розрахунок показника фондовіддачі. Найближчою до реально можливої є фондовіддача розрахована у натуральному вираженні. Однак можливість застосовувати натуральні показники обмежена.

На практиці фондовіддачу визначають на основі обсягу товарної продукції.

Фондомісткість – обернений до фондовіддачі показник, який характеризує вартість основних виробничих засобів, що припадає на одиницю вартості виробленої продукції.

Фондоозброєність праці визначають як співвідношення середньорічної вартості основних виробничих засобів (за первісною оцінкою) до кількості робітників у найбільшій зміні. Вона характеризує ступінь забезпечення робітників основними виробничими засобами.

Між показниками фондовіддачі, фондоозброєності й продуктивності праці є тісний зв'язок, який можна встановити при перетворенні формули фондовіддачі

,

де F – фондовіддача основних виробничих засобів, грн.;

П – обсяг виробництва товарної продукції, грн.;

Ф – середньорічна вартість основних виробничих засобів, грн.;

ЧР – чисельність робітників, осіб;

ПП – виробіток одного робітника, грн. на особу;

ФО – фондоозброєність праці одного робітника, грн. на особу.

Для аналізу ефективності використання основних засобів у виробничому устаткуванні використовують показники використання наявного устаткування і його завантаження під час роботи.

Під час аналізу фондовіддачі фактичний показник фондовіддачі порівнюють із розрахунковим, із даними за попередні періоди, проектними показниками, фондовіддачею інших підприємств цієї галузі. На рівень фондовіддачі впливають різні чинники, пов'язані як зі зміною обсягу продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих засобів, особливо їх активної частини.

Всі чинники можна поділити на дві групи:

І – незалежні від ступеня використання основних засобів;

ІІ – залежні від ступеня використання основних засобів.

До першої групи належать: розвиток кооперованих зв'язків і зміна матеріало- та трудомісткості продукції; зміна цін на сировину, матеріали, готову продукцію та ін. Зростання кооперованих поставок, матеріаломісткості веде до зростання фондовіддачі.

До другої групи належать: зміна частки машин і устаткування у складі основних засобів, зростання тривалості змін роботи устаткування; зменшення внутрішньо-змінних простоїв; зміна рівня внутрішньозаводської спеціалізації та ін. Аналіз фондовіддачі проводять у двох напрямах. За першим визначають вплив фондовіддачі на обсяг виробництва.

Проаналізуємо вплив на рівень фондовіддачі таких чинників, як: продуктивність роботи устаткування; коефіцієнт змінності вартості одиниці устаткування; частка машин і устаткування у загальній вартості засобів.

Щоб розрахувати вплив цих чинників, формулу фондовіддачі подають у такому вигляді:

,

де – обсяг виробництва товарної продукції, грн.;

– обсяг продукції без урахування матеріальних витрат, грн.;

– кількість машино-змін роботи устаткування, од.;

– кількість установленого устаткування, од.;

– вартість машин і устаткування, грн.

Слід зауважити, що фондовіддача, коефіцієнт матеріальних витрат, продуктивність устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування, частка машин і устаткування у загальній вартості засобів перебувають у прямій залежності, а залежність фондовіддачі від вартості одиниці устаткування є оберненою, тому формула фондовіддачі матиме вигляд

,

де – коефіцієнт матеріальних затрат (співвідношення вартості продукції до її вартості без матеріальних витрат);

– продуктивність роботи устаткування, грн./од.;

– коефіцієнт змінності роботи устаткування;

– вартість одиниці устаткування, грн.;

– частка машин й устаткування у загальній вартості засобів.

Для розрахунку впливу чинників використаємо дані, наведені у табл. 6.8.

На основі побудованої аналітичної таблиці проводять аналіз впливу окремих чинників. Загальне відхилення фондовіддачі становить -0,01 грн. (0,87 - 0,88).

Таблиця 6.8. Вихідні дані для аналізу фондовіддачі

Для аналізу впливу окремих чинників на загальне відхилення фондовіддачі побудуємо аналітичну табл. 6.5.

Таблиця 6.9. Оцінювання впливу окремих чинників на зміну фондовіддачі, тис. грн.

Використовуючи спосіб ланцюгових підстановок, визначаємо вплив чинників та інших даних за табл. 6.10.

Таблиця 6.10. Розрахунок впливу окремих чинників на показник фондовіддачі

Баланс відхилень -0,015 - (+0,005) = -0,01

Далі зосередимо увагу на аналізі вартості основних засобів.

Зміна величини вартості основних виробничих засобів може залежати від:

• зміни кошторисної вартості заново введених в експлуатацію об'єктів порівняно з діючими;

• невідповідності у темпах зміни ціни і продуктивності роботи нового устаткування;

• наявності надлишкового невстановленого устаткування та устаткування, що простоює та ін.

Однак особливу увагу привертають чинники фондовіддачі основних виробничих засобів, пов'язані зі зміною віддачі виробничого устаткування.

Аналіз роботи виробничого устаткування базується на розгорнутій системі показників його використання за часом роботи і потужністю. Джерелом аналізу є статистична звітність про роботу устаткування. Крім цього, в аналізі використовують нормативні та планові документи, внутрішньозаводську звітність, матеріали вибіркових спостережень.

При аналізі використання устаткування насамперед необхідно перевірити забезпеченість підприємства устаткуванням, повноту його використання.

Як відомо, все устаткування поділяють на наявне, встановлене і діюче. До наявного належить все устаткування підприємства, незалежно від того, де воно знаходиться і в якому стані. Встановлене устаткування – змонтоване і підготовлене до роботи устаткування, розміщене у цехах. Воно може перебувати в резерві, на консервації, ремонті, модернізації. До діючого належить усе фактично працююче устаткування незалежно від часу його роботи.

Під час аналізу оцінюють коефіцієнти використання наявного й установленого устаткування (табл. 6.11).

Таблиця 6.11. Характеристика використання наявного й установленого устаткування

Із табл. 6.11 видно, що на заводі 250 (1250 - 1500) одиниць устаткування не встановлено (перебувають на складі). При аналізі необхідно з діючого устаткування відокремити запасне і незмонтоване, з установленого – надпланове, не встановлене. Введення в дію невстановленого устаткування збільшує обсяги випуску продукції. Недоотриману продукцію можна визначити множенням кількості невстановленого устаткування на кількість відпрацьованих годин за зміну і на годинну продуктивність одного верстата згідно із завданням.

Другий напрям аналізу – оцінювання ефективності експлуатації устаткування. Підвищення ефективності експлуатації працюючого устаткування забезпечують двома способами – екстенсивним (у часі) й інтенсивним (за потужністю).

Показниками, що характеризують екстенсивний спосіб використання устаткування, є:

• кількість устаткування;

• відпрацьований час;

• коефіцієнт змінності роботи устаткування;

• структура парку машин і верстатів.

Інтенсивне використання устаткування характеризується показником випуску продукції за одну верстато-годину, тобто його продуктивністю.

Вихідними даними в аналізі є баланс робочого часу устаткування: календарний, режимний, плановий.

Календарний фонд робочого часу визначають як добуток кількості календарних днів за рік та верстато-годин на добу. Він поділяється на режимний і позарежимний час.

Режимний фонд визначають на основі кількості робочих днів за рік, планового коефіцієнта змінності роботи устаткування, кількості верстатів, крім тих, які за планово-запобіжним ремонтом мають перебувати на капітальному і поточному ремонті.

Позарежимний час охоплює вихідні та святкові дні, час неробочих змін, міжзмінні та обідні перерви.

До планового фонду часу входить кількість годин, що підлягають відпрацюванню за вирахуванням планових зупинок устаткування (ремонт, у резерві та ін.). Плановий фонд відрізняється від режимного кількістю планових витрат робочого часу.

Фактично використаний фонд часу роботи устаткування – це кількість фактично відпрацьованих верстато-годин.

Показники використання календарного, режимного і планового фондів часу роботи устаткування виражають ступінь його завантаження. Однак діюча система обліку і звітності не дає змоги подати точну оцінку, оскільки вона не відображає реально відпрацьованого часу. На практиці оцінювання використання устаткування в часі проводять за даними разових спостережень (із використанням фотографій).

Сукупний вплив екстенсивних та інтенсивних чинників на обсяг продукції можна аналізувати, використовуючи дані, наведені в табл.6.12.

Таблиця 6.12. Вплив чинників завантаження устаткування під час його роботи на додатковий випуск продукції

За цими даними розрахуємо коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (відношення фактично відпрацьованих верстато-годин до прогнозних): , коефіцієнт інтенсивного використання устаткування (відношення фактичного випуску продукції за одну верстато-годину до прогнозного): , а також коефіцієнт інтегрального використання: .

Дані свідчать про резерви виробництва, прогнозний фонд часу, виконаний на 94%, що привело до зменшення випуску продукції, хоча ці втрати були покриті при зростанні продуктивності устаткування на 10,4% .

Загальне відхилення від прогнозу випуску товарної продукції становило 110 тис. грн., у тому числі:

а) за рахунок зменшення числа відпрацьованих верстато-годин недодано продукції на суму

(-49 ž 4,8) = -235,2 тис. грн.;

б) у результаті зростання виробітку за верстато-годину випуск продукції зріс на суму

+0,5 ž 690 - 345 тис. грн.

Загальний вплив двох чинників зумовив перевищення прогнозу на суму

345 - 235,2 = 110 тис. грн.

Екстенсивне використання устаткування характеризується також коефіцієнтом змінності , який визначають як співвідношення відпрацьованих верстато-змін до загальної кількості встановленого устаткування :

Наприклад, у цеху 200 одиниць устаткування, з них 190 працювали у першу зміну і 100 в другу, тоді загальний коефіцієнт змінності становитиме

.

Підвищення коефіцієнта змінності прямо пропорційне до збільшення випуску продукції. Якщо зросте від 1,45 до 1,7, то додатковий випуск продукції становитиме

тис. грн.

Основними причинами низького коефіцієнта змінності є неукомплектованість робітниками, несправність устаткування, наднормативний ремонт, недоліки у забезпеченні матеріальними ресурсами тощо.

Інтенсивне використання основних засобів характеризується не лише показниками випуску продукції за 1 верстато-годину, а й низкою натуральних та умовно-натуральних показників: одержання продукції з 1 м виробничої площі та ін.

Цей показник характеризує також ефективність використання виробничих засобів у їх пасивній частині. Випуск продукції з 1 м² виробничої площі визначають шляхом відношення товарної продукції підприємства до величини його виробничої площі. Зростання випуску продукції з 1 м² виробничої площі свідчить про підвищення ефективності її використання.

Під час аналізу враховують прогресивні зміни в структурі виробничих площ (табл. 6.13).

На цьому підприємстві структура виробничих площ дещо погіршилась, оскільки частка площі цехів зменшилась на 1%.

За даними табл. можна визначити вплив на випуск продукції з 1 м² їх виробничої площі.

Загальне відхилення випуску товарної продукції +56,00 грн. зумовлене:

а) зменшенням виробничих площ цехів, що призвело до зниження обсягів випуску продукції

-84 ž 195,9 = -10 575 грн.;

Таблиця 6.13. Оцінювання динаміки використання виробничих площ

б) підвищенням випуску продукції з 1 м² виробничої площі цехів

+23 ž 28 574 = +65 720 грн.

Підсумковий вплив чинників становить

65 720 - 10 575 = 55 145 грн.

Розбіжність у балансі відхилень впливу чинників на суму 855 грн. (55 145 - 56 000) пояснюють заокругленнями, проведеними у табл. 6.13.

Такий аналіз доцільно проводити також у внутрішньовиробничих підрозділах підприємств.