Проблеми формування національної інноваційної системи України є дуже важливими і актуальними. Інноваційна система держави - це новий вимір економічних і соціальних відносин, який базується на пріоритетному розвитку знань і технологій їх використання. Це - перехід у новий вимір суспільних цінностей, коли знання стають матеріальною основою існування людини, а технології їх застосування створюють якісно новий вимір благополуччя цілого суспільства. Створення такої системи є викликом часу, але, з другого боку, як свідчить досвід передових країн світу, прерогативою держави, проявом політичної волі її керівництва, консолідованих дій усіх органів державної влади. Головна мова таких перетворень - підвищення конкурентоспроможності економіки та покращення життя людей.
Як свідчить світовий досвід, формування інноваційної системи неможливе без активної участі держави. Слід зауважити, що роль держави в становленні інноваційної економіки значно вагоміша, ніж при регулюванні звичайної економічної політики. Це має передбачати розробку стратегії переходу до інноваційної моделі розвитку на основі використання методів наукового планування на всіх рівнях управління (це питання системного аналізу, прогнозування, оптимізації, програмно-цільових методів управління тощо), підвищення рівня інноваційної культури.
Увесь цей ланцюжок має бути пронизаний ідеологією інновацій і спрямований на кінцеву мету - створення високо конкурентних технологій, товарів та послуг. Одним із важливих факторів у цьому є бюджетна підтримка. Ідеологія формування державного бюджету, закладена у Бюджетному кодексі України, має бути кардинально змінена. Його формування треба здійснювати не у відриві від плану соціального та економічного розвитку України, а у тісній взаємодії. Державний бюджет має забезпечувати реалізацію цього плану.
Інноваційна сфера стала одним із модних напрямів та прикриттям для прийняття рішень різного рівня, отримання бюджетних коштів та міжнародних грантів. Навіть на законодавчому рівні для аргументації" важливості того чи іншого закону вживається інноваційна термінологія. Терміни "інновація" та "інноваційна діяльність" застосовують більш як 90 законів та понад тисячу нормативно-правових актів.
Варто зазначити, що в Україні в основному створено нормативно-правову базу регулювання інноваційної діяльності. Однак, законодавча робота в інноваційній діяльності має бути скоординована І, що важливо, мають бути Істотно підвищені контрольні функції щодо реалізації законів. Аналіз виконання законів дозволяє найбільш правильно і глибоко розуміти сутність процесу і відповідним чином реагувати на позитивність результату.
Виконання законодавства в науково-технічній та інноваційній сфері є вкрай незадовільним, що істотно впливає на падіння інноваційної активності в Україні. Поширилася практика призупинення дії статей законів у частині фінансування та стимулювання науково-технологічної та інноваційної діяльності.
У період глобалізаційних перетворень та посилення міжнародних вимог до економіки України тільки шляхом розробки прогнозних програм та пріоритетів Україна зможе знайти своє місце у світовому розподілі праці. При цьому прогнозні дослідження повинні мати стратегічний характер і стати складовою національної безпеки України. Ця робота потребує залучення у повному обсязі всього науково-технічного потенціалу держави та можливостей спеціальних органів і дипломатичних місій України за кордоном.
Для структурної трансформації економіки на інноваційній основі необхідно вже найближчим часом розробити нову структуру державного замовлення, вдосконалити механізм бюджетних витрат на підтримку інноваційних процесів в Україні і цьому процесу слід надати прозорості, доступності, гласності. Це дуже важлива робота, яка є складовою інноваційної системи і потребує негайного опрацювання з боку уряду та врахування у бюджетному процесі. Усе вище зазначене значною мірою пов'язано з неефективністю адміністративно-організаційної структури управління науково-технологічною та інноваційною діяльністю.
За роки незалежності жодна сфера державного управління не зазнавала таких змін і реорганізацій. Навколо цього І нині точиться багато дискусій. Слід зазначити, що ефективність державного управління визначається станом справ у відповідній сфері.
Інноваційний шлях розвитку України має бути безальтернативним. Створення інноваційної системи в державі - це системне завдання, розв'язання якого потребує постійної і наполегливої роботи. Інноваційна система потребує активного втручання і управління цим процесом з боку держави. Для активізації інноваційної складової економічного розвитку необхідно, передусім, створити ефективну та постійно діючу систему прогнозування, формування пріоритетів та планування. Інноваційна політика має бути узгоджена із загальною економічною політикою держави і формуватися на базі законів з відповідним матеріально-технічним та фінансовим забезпеченням.
Без вирішення цих питань неможливо створити основи національної інноваційної системи і забезпечити єдність та не-суперечливість управління інноваційним процесом. Питання стратегічного планування та прогнозування у цьому процесі набувають найважливішого значення. Потрібно створити таку систему, яка застосовувала б у цих процесах найкращі надбання вітчизняної та світової науки. Потрібні такі структурні перетворення, які дозволять українській економіці зайняти належне місце у міжнародному розподілі праці, пропонувати нові високотехнологічні види конкурентних товарів та послуг. Парламент та уряд у питаннях формування такої політики займали та займають активну позицію.
Контрольні запитання та завдання
1. Дайте загальну характеристику процесу інвестування у сучасній економіці.
2. Проаналізуйте особливості інвестиційного процесу як об'єкта управління у трансформаційній економіці.
3. Якими є основні етапи розвитку системи управління інвестиційною діяльністю у трансформаційній економіці?
4. Розкрийте напрями зміни механізмів державного впливу на реструктуризацію інвестиційного процесу в умовах формування постіндустріального суспільства.
5. Чому інвестиційна політика є важливим елементом економічної політики держави?
6. У чому полягає вплив глобалізації на державну інвестиційну політику?
7. Якою є роль держави у стимулюванні національної інноваційної системи?
8. У чому полягає інноваційний вектор державної політики?
9.1. Конкуренція як рушійна сила ринкової економіки
9.2. Конкурентна політика як складова економічної політики держави
9.3. Цілі, завдання та форми конкурентної політики в Україні
9.4. Світовий досвід щодо захисту конкуренції та антимонопольного регулювання
ТЕМА 10. Державна політика у корпоративному секторі економіки
10.1. Економічна природа корпоративного сектора
10.2. Управління корпоративними правами держави
10.3. Корпоративне регулювання та його роль у сучасних економічних системах. Інсайдерські та аутсайдерські системи корпоративного управління
10.4. Основні сучасні моделі корпоративного управління