Механізм економічної політики - Уманців Ю.М. - ТЕМА 10. Державна політика у корпоративному секторі економіки

Мета вивчення теми

Засвоїти зміст, особливості та інструментарій державної політики у корпоративному секторі економіки.

Основні питання

1. Економічна природа корпоративного сектора.

2. Управління корпоративними правами держави.

3. Корпоративне регулювання та його роль у сучасних економічних системах. Інсайдерські та аутсайдерські системи корпоративного управління.

4. Основні сучасні моделі корпоративного управління.

5. Особливості формування в Україні корпоративного управління.

Програмна анотація

Сутність та економічна природа корпоративного управління. Поняття корпорації. Особливості державного корпоративного сектора. Структурні елементи корпоративного управління. Функції корпоративного управління. Організаційно-управлінська база функціонування корпорацій. Основні напрями державного регулювання акціонерного капіталу. Інституційні засади організації державного регулювання корпоративного сектора економіки. Антимонопольне регулювання у корпоративному секторі. Основні сучасні моделі корпоративного управління. Інсайдерські та аутсайдерські моделі корпоративного управління. Особливості формування моделей корпоративного управління у країнах з перехідною економікою. Трансформація моделі корпоративного управління в Україні.

10.1. Економічна природа корпоративного сектора

Термін "корпорація", що традиційно широко використовується у світовій практиці, є досить багатозначним і вживається в декількох значеннях. Найчастіше зустрічаються підходи до визначення, а, отже, і вивчення корпорацій представлено на рис 10.1.

Рис. 10.1. Види корпорацій

Корпорація - це юридична особа або об'єднання юридичних осіб, що мають різний правовий статус і різний ступінь оперативно-господарської самостійності, що представляють собою структуровану групу членів - учасників, що вступають у погоджені й скоординовані організаційно-економічні й управ-пінські відносини з метою виробництва продукції або здійснення іншої господарської діяльності для задоволення інтересів засновників і держави.

Виходячи з даного визначення, корпорація як юридична особа може самостійно продавати й купувати, позичати гроші, робити товари й послуги, вступати в контактні відносини; має право обмеженої відповідальності, відповідно до якого інвестиції кожного із власників корпорації обмежені чітко певним розміром; як господарська система - це цілісний комплекс, а не просто сума частин (юридичних і фізичних осіб-засновників і акціонерів) з наступними основними ознаками; мета, ресурси, компетенція, керування, структура зв'язків усередині об'єднання, при чому, характеризується новою якістю.

Наведене визначення звертає увагу на великий склад учасників і відносин в організації - розпорядників власності, що включає менеджерів компанії, великих акціонерів - власників контрольного пакета акцій, міноритарних акціонерів, що володіють незначним їхнім числом, власників інших цінних паперів компанії, найманий персонал корпорації. Крім того, воно підкреслює значення узгодження й координації відносин членів - учасників - умов спільної реалізації їхніх цілей і інтересів.

Основними ознаками корпорації в перш за все кількість учасників корпорації що має перевищувати одиницю. Об'єднання майна (у грошовій, товарній або у грошово-товарній формі) учасників; наявність єдиної мети (спільного інтересу), в ім'я якої її учасники об'єднали свої зусилля для досягнення загальної вигоди для всіх (учасників).

Додатковими ознаками корпорації є безстроковість існування; майно, у тій або іншій формі відособлене від учасників з метою об'єднання; обмеження відповідальності учасників (загальна відповідальність учасників по зобов'язаннях корпорації переходить у відповідальність корпорації); керування справами корпорації; відособлено від особистої волі його учасника; наявність статусу юридичної особи (хоча необов'язково).

Аналіз підходів представників різних шкіл до визначення природи сучасної корпорації дає змогу зробити ряд узагальнень.

Існує тісний взаємозв'язок і взаємозалежність між економічними інститутами, формами взаємодії господарських одиниць і формами їхньої організації, що формують інституціональне середовище тієї або іншої економічної системи. Тому включення інституціональних аспектів у розгляд проблем соціального й економічного розвитку дозволяє значно наблизити картину до реальності не тільки з погляду пояснення минулого, але й розуміння сьогодення, а також прогнозу напрямків розвитку в майбутньому. Зміни Інституціональної структури економіки, як показують не тільки сучасні теоретичні, соціально-економічні дослідження, але й численні емпіричні дані, визначають поряд з технологічними змінами й темпи соціально-економічного розвитку. Тобто, при наявності подібних за рівнем технологічних укладів виробництв, але при різкому розходженні інституціональної структури економіки результати соціально-економічного розвитку можуть відрізнятися досить і досить значно.

Це має надзвичайно важливе значення не тільки з погляду об'єкта дослідження інституціональної структури й динаміки процесу створення й діяльності корпорацій, але й з урахуванням вироблення теоретичних основ формування програм проведення інституціональних перетворень (як приватних у рамках окремих секторів економіки, так і в широкомасштабних, всеохоплюючих всю економічну систему певної країни).

Розвиток теорії фірми продемонстрував необхідність чіткого Структурування економічних систем і вимогу моделювання економічної діяльності в режимі реального часу. Назріла теоретична й практична необхідність моделювання діяльності корпорації не у вигляді оцінки статичних характеристик, а в напрямку аналізу економічних параметрів у режимі реального часу.