Міжнародні організації - Кучик О.С - 1.2.3. Структура та цілі організації

Статут ЧЕС був підписаний одинадцятьма державами — засновниками 5 червня 1998 року в Ялті [16]. Статут заклав необхідну правову базу для плідної співпраці і відкрив широкі перспективи подальшого динамічного розвитку рівноправних і взаємовигідних відносин держав Чорноморського регіону. Він визначив організаційні основи існування Організації ЧЕС як повноправної міжнародної організації.

Верховна Рада України ратифікувала його 19 березня 1999 року [12, с. 78]. Статут набув чинності 1 травня 1999 року.

Статут складається з десяти розділів: "Загальні положення", "Принципи і галузі співробітництва", "Участь", "Зустрічі на вищому рівні", "Головні та допоміжні органи", "Кворум та прийняття рішень", "Органи, пов'язані в ЧЕС", "Фінансові положення", "Правові положення", "Заключні положення" [16].

У другому розділі в ст. З є визначені такі цілі та принципи ОЧЕС:

— діяти у дусі дружби і добросусідства і зміцнювати взаємоповагу і довіру, діалог і співробітництво між державами-членами;

— сприяти розвитку та диверсифікації двостороннього та багатостороннього співробітництва на основі принципів і норм міжнародного права;

— поліпшувати умови підприємницької діяльності та заохочувати особисту та колективну ініціативу підприємств та компаній, що безпосередньо беруть участь у процесі економічного співробітництва;

— розвивати економічну співпрацю, не порушуючи міжнародні зобов'язання держав-членів, включаючи зобов'язання, що випливають з їхнього членства у міжнародних організаціях чи інституціях об'єднувального або іншого характеру, і не перешкоджають розвитку їхніх відносин з третіми сторонами;

— враховувати конкретні економічні умови та інтереси держав-членів;

— заохочувати до участі у процесі економічного співробітництва ЧЕС інші зацікавлені держави, міжнародні економічні та фінансові інституції, а також підприємства і компанії.

Відповідно до ст. 4 Розділу 2 стратегічними напрямами співробітництва в рамках ЧЕС є: торгівля та економічний розвиток; банківська справа і фінанси; зв'язок; енергетика; транспорт; сільське господарство й агропромисловість; охорона здоров'я і фармацевтика; охорона навколишнього середовища; туризм; наука і техніка; обмін статистичними даними та економічною інформацією; співробітництво між митними та іншими прикордонними органами; контакти між людьми; боротьба з організованою злочинністю, незаконною торгівлею наркотиками, зброєю та радіоактивними матеріалами, з усіма актами тероризму та нелегальною міграцією або у будь-яких інших пов'язаних з ними напрямках за рішенням Ради.

Розділ 3 Статуту ОЧЕС присвячений формам участі держав у діяльності цієї організації. Зокрема, не тільки країни басейну Чорного моря, але й країни, що зацікавлені в Чорноморському регіоні, можуть приєднуватись до ЧЕС. Для цього їм необхідно подати заяву про вступ Раді міністрів закордонних справ (ст. 6). Заяви про вступ до ЧЕС подали: Іран, Македонія, Югославія та Узбекистан. Вихід зі складу членів можливий за умови повідомлення про своє рішення Генерального Секретаря Постійного міжнародного секретаріату ЧЕС.

Відповідно до ст. 8 Розділу 3 держави можуть отримати статус спостерігача в ЧЕС за умови готовності зробити практичний і цінний внесок у її діяльність. Цей статус надається і припиняється Радою міністрів закордонних справ. Статус спостерігача в Організації був отриманий: у 1992 році — Польщею, у 1993 році — Тунісом, Ізраїлем, Єгиптом, Словаччиною, у 1995 році — Італією, Австрією, у 1999 році — Францією та Німеччиною [21]. Низка країн заявила про свій намір приєднатись до ОЧЕС або набути статус спостерігача в Організації.

Розділи 5 і 7 присвячені інституційній системі ОЧЕС.

Головним постійним органом ЧЕС є Рада міністрів закордонних справ (до набуття чинності Статуту — Нарада міністрів закордонних справ). Рада наділена такими повноваженнями (ст. 11, Розділ 5):

— вирішує всі питання стосовно функціонування ЧЕС;

— розглядає всі справи, передані допоміжними органами і, таким чином, приймає відповідні рішення;

— приймає рішення стосовно членства і статусу спостерігача;

— приймає та змінює Правила процедури;

— засновує допоміжні органи в межах ЧЕС, доручає їм завдання, визначає, змінює або анулює їх мандати;

— обговорює будь-які інші питання, які вона вважає за доцільні.

Засідання Ради відбуваються двічі на рік. Діючий голова координує всю діяльність у рамках ЧЕС та забезпечує належне проведення заходів ЧЕС, а також виконання прийнятих резолюцій і рішень. Посада головуючого підлягає ротації кожні шість місяців відповідно до англійської абетки (ст. 12, Розділ 5). Рішення приймаються консенсусом.

Рада може засновувати допоміжні органи. Вони виконують накази Ради, розробляють спільні проекти і забезпечують їх виконання у відповідних областях. Допоміжні органи подають до Ради звіти про результати своєї діяльності, а також відповідні рекомендації (ст. 12, Розділ 5).

У рамках організації були створені робочі групи, які вважаються основними допоміжними органами, з таких питань: організаційних; банківської та фінансової діяльності; транспорту; зв'язку; торгівлі і промислового розвитку; сільського господарства; обміну статистичними даними та економічною інформацією; екології; науки і технології; туризму; енергетики; охорони здоров'я і фармацевтики; співробітництва у надзвичайних ситуаціях; боротьби зі злочинністю тощо. Крім зазначених постійних робочих груп, створюються також тимчасові робочі групи експертів з конкретних питань. За Україною закріплено роль координатора діяльності робочих груп з питань торгівлі та економічного розвитку, захисту довкілля, банківської та фінансової діяльності.

З 1995 року працює механізм "трійки" (ст. 14, Розділ 5), що має забезпечити необхідну координацію та колегіальність через погодження рішень міністра закордонних справ нині головуючої в ЧЕС держави зі своїми колегами з країни, що головувала раніше, та тієї, що буде головувати наступною (наприклад, з жовтня 1996 року по квітень 1997 року це були відповідно Туреччина, Росія та Україна). З квітня по жовтень 1997 року головуючою в ЧЕС була Україна.

Під керівництвом Діючого голови ЧЕС функціонують: Комітет найвищих посадових осіб та Постійний міжнародний секретаріат.

Комітет найвищих посадових осіб відповідно до ст. 15 Розділу 5 наділений такими повноваженнями:

— розглядає діяльність допоміжних органів, оцінює виконання рішень та рекомендацій Ради та розробляє рекомендації та пропозиції для подання їх Раді;

— обговорює питання, пов'язані з координацією та співробітництвом з відповідними органами ЧЕС, інформує Раду щодо цих питань і виробляє, якщо потрібно, доречні рекомендації та пропозиції;

— вивчає організаційні аспекти діяльності ЧЕС, приймає участь у розробці попереднього графіка подій, приймає рішення з відповідних питань, крім питань, що належать до компетенції Ради або Діючого голови;

— подає річний бюджет ЧЕС до Ради для ухвалення;

— призначає експертів до спеціалізованої підгрупи для виконання бюджетного аудиту.

З 1994 року працює Постійний міжнародний секретаріат, який є головним виконавчим органом і перебуває у Стамбулі. Очолює

Секретаріат Генеральний секретар. Персонал виконує свої обов'язки як міжнародні посадові особи з належним урахуванням принципів та цілей ЧЕС.

Існують також інші органи, пов'язані з ЧЕС, що мають власні бюджети і виконують свої функції згідно з основними документами ЧЕС (їм присвячений Розділ 7). Це Парламентська Асамблея ЧЕС (ПАЧЕС), Ділова рада ЧЕС, Чорноморський банк торгівлі і розвитку (ЧБТР), Наукове співробітництво та центри-філії ЧЕС.

Парламентська Асамблея Чорноморського Економічного Співробітництва (ПАЧЕС) діє на консультаційній основі. її діяльність дозволяє національним парламентам проводити свою законодавчу діяльність відповідно до рішень Ради міністрів закордонних справ. До ПАЧЕС входять 70 членів, які призначаються національними парламентами на термін не менше року за певними квотами: Російська Федерація має в Асамблеї 12 представників, Україна і Туреччина — по 9, Румунія — 7, Греція — 6, Болгарія, Грузія, Азербайджан — по 5, Албанія, Вірменія, Молдова — по 4 [22].

ЧЕС тісно співпрацює з Парламентською Асамблеєю. Відносини між ними ґрунтуються на принципах Декларації про ЧЕС, прийнятій 25 червня 1992 року в Стамбулі, а також Спільної Декларації про створення ПАЧЕС, підписаній 16 лютого 1993 року в Стамбулі дев'ятьма країнами (Азербайджаном, Албанією, Вірменією, Грецією, Молдовою, Росією, Румунією, Туреччиною та Україною). Болгарія і Греція беруть участь у діяльності цієї організації

3 1995 року [14, с. 249].

Як випливає з останньої Декларації, метою організації є створення правової основи для здійснення цілей і принципів поваги до прав людини, верховенства права і демократичних цінностей, сприяння і внесення вкладу в здійснення цих принципів і цінностей, розвиток дружніх відносин і співробітництва між парламентами і парламентаріями країн ЧЕС та забезпечення подальшого зміцнення атмосфери довіри і добросусідства між її народами, сприяння взаємодії країн ЧЕС в інших міжнародних організаціях, членами яких вони є.

Найвищим органом ПАЧЕС є Нарада парламентаріїв країн-учасниць. Робочими органами є Секретаріат і Бюро (президент,

4 віце-президенти і казначей), а також три робочі комітети:

1) комітет з економічних, комерційних, технологічних та екологічних зв'язків;

2) комітет з політичних питань та законодавства;

3) комітет з культури, освіти та громадських справ.

Ділова рада ЧЕС — це міжнародна неурядова організація, яка була створена у 1992 році представниками ділових кіл країн-членів ЧЕС. Після підписання Угоди про перетворення ЧЕС на міжнародну економічну регіональну організацію 5 червня 1998 року в м. Ялті Ділова рада стала бізнес-складовою ОЧЕС. Вона має офіційний статус спостерігача в ОЧЕС, що дає їй право брати участь у роботі всіх структур від імені бізнес-представників регіону.

Метою Ділової ради є:

— сприяння поліпшенню бізнес-середовища в регіоні ЧЕС;

— створення необхідних умов для розвитку приватного сектора економік країн, які беруть безпосередню участь у різних сферах економічного співробітництва чорноморського регіону.

Ділова рада здійснює свою діяльність за такими основними напрямками: розробка і реалізація конкретних проектів; налагодження прямих зв'язків та інформаційного обміну; лобіювання інтересів ділових кіл у структурах ЧЕС; надання інформаційно-консультативних послуг і допомоги в пошуках партнерів; сприяння в комерційній діяльності; організація конференцій, семінарів, виставок тощо; залучення до роботи ділових кіл різних країн, які мають практичні інтереси в регіоні ЧЕС.

На 13-й Нараді міністрів закордонних справ країн-учасників ОЧЕС (м. Тбілісі, ЗО квітня 1999 року) було підтримано пропозицію Ділової ради створити мережу обміну діловою інформацією ОЧЕС.

Вищим органом Ділової ради є Рада директорів, засідання якої проходять за участю асоційованих членів, учасників-партнерів та спостерігачів.

Ділова рада ініціювала створення ЗО червня 1994 року Чорноморського Банку Торгівлі та Розвитку (ЧБТР), центральний офіс якого знаходиться в Салоніках (Греція). Його створення стало одним із найвагоміших результатів співпраці Причорноморських держав, що закладає реальну основу для практичної реалізації різноманітних проектів у цьому регіоні. Мета банку — ефективна підтримка процесу переходу держав-членів до економічного процвітання народів регіону, а також функціонування та сприяння регіональним проектам, та здійснення інших банківських послуг згідно з проектами державного та приватного секторів у державах-членах та торговими відносинами між державами-членами відповідно до Угоди про створення ЧБТР (ст. 22, Розділ 7).

Керівними органами банку є Рада керуючих та Рада директорів. Рада керуючих (по одному представнику від кожної країни) на своїх засіданнях визначає головні напрямки діяльності Банку, призначає президента Банку та розглядає і затверджує основні результати фінансової діяльності цієї установи. Зараз Президентом ЧБТР є М. Гюртін (Туреччина).

Рада директорів, до якої також входять по одному представнику від кожної країни, здійснює нагляд за проведенням Банком операцій відповідно до Статуту Банку.

Першим представником у Раді керуючих ЧБТР від України був тогочасний Голова правління Національного банку України В. А. Ющенко, який очолював її протягом 1998 та 1999 років.

У лютому 2002 року Указом Президента України до складу Ради керуючих ЧБТР було призначено Міністра економіки та з питань європейської інтеграції України О. В. Шлапака. До складу Ради директорів від України входить перший заступник Держсекретаря Мінекономіки та з питань європейської інтеграції А. І. Гончарук [31].

Всі без винятку країни-учасниці ЧЕС, потреби яких у кредитуванні оцінено принаймні у 100 млрд. дол. США, відводять ЧБТР надзвичайну роль у розвитку економічного співробітництва. Але ресурсів цього банку, капітал якого визначений в 1,5 млрд. дол., вочевидь недостатньо для покриття потреб, тому фінансування проектів буде мати вибірковий характер [4, с. 20]. Так, станом на початок 2002 року, Банком було розглянуто понад 200 різноманітних проектів на загальну суму понад 150 млн. дол. США [31].

Розробку бізнес-плану банку передбачено здійснювати на таких засадах:

— ЧБТР буде діяти скоріше як банк розвитку, ніж комерційний;

— кредитори та позичальники будуть з-поміж країн-замов-ниць. Частка країн-засновників розділилася таким чином: Туреччина, Греція і Росія — по 16,6 %; Болгарія, Румунія і Україна — по 13,5 %; Азербайджан, Албанія, Вірменія, Грузія — 2,0 % [22];

— передбачено співфінансування проектів з іншими агенціями розвитку.

Серед пріоритетних напрямів діяльності ЧБТР виділено: розвиток транспортної інфраструктури, кредитування зовнішньоторговельних операцій та підтримку фінансових систем країн Чорноморського басейну. Основними видами послуг ЧБТР мають стати кредити, гарантії, прямі інвестиції. Передбачено також здійснення лізингових та факторингових операцій.

Перспективи діяльності банку є досить проблематичними через недостатність реальної частки підписного капіталу, що знову ж таки пов'язано з бюджетними обмеженнями країн-учасниць-Уже визначилися потенційні учасники фінансового ринку ЧЕС — це Туреччина, Росія і Греція. Представники цих країн на 8-й Нараді міністрів закордонних справ розподілили між собою керівні посади директора та заступника директора ЧБТР і здобули у майбутньому можливість суттєво впливати на реалізацію інвестиційних проектів банку, вирішуючи на свою користь питання розподілу ресурсів банку в регіоні, де "інвестиційний голод'' відчувають практично всі [22].

6 квітня 1999 року на Засіданні Ради ЧБТР було прийнято рішення, що Банк розпочне свою діяльність з 1 червня 1999 року. Розроблені чіткі механізми його взаємодії з іншими структурами ЧЕС та національними фінансовими інституціями країн-учасниць. Особлива увага надається налагодженню співробітництва ЧБТР з міжнародними фінансовими організаціями.

Серед конкретних проектів ЧБТР можна виділити, зокрема, фінансований Чорноморським банком та Європейським банком реконструкції та розвитку проект щодо збільшення пропускної спроможності газопроводу з Росії через Україну, Болгарію, Румунію та Туреччину [17, с. 218]. Йдеться про проект реконструкції газопроводу Тальне — Ізмаїл. Цей трубопровід, яким здійснюється постачання Туреччині російського газу територією України, реконструюється за допомогою трьох задіяних сторін — Росії, України, Туреччини. Зараз відбувається будівництво компресорної станції "Тарутине" на вже діючому трубопроводі, по якому Російська Федерація постачає газ в Туреччину та Балканські країни. Цей проект дозволить збільшити постачання газу в Туреччину на 3,9 млрд м;( газу в рік. А після завершення будівництва магістрального газопроводу довжиною 566 км — на 17 млрд. м3. Підписання кредитної

угоди відбулося 1 грудня 1999 року в Москві. У контракті беруть фінансову участь ЧБТР, ЄБРР та співзасновники тристороннього консорціуму, котрий був створений у 1997 році. До речі, це пер-ша кредитна угода ЧБТР [17, с. 219].

10 серпня 2000 року між ЧБТР та Avin International S. А. (Греція) було підписано угоду про надання позики на суму 10 млн. дол. США з метою побудови судна для перевезення нафти та нафтопродуктів. Замовником виступає зазначена компанія Avin International S. А. (входить до складу Vardinoyannis Group — однієї з найкрупніших грецьких корпорацій, сфера інтересів якої простягається від видобутку і переробки нафти та перевезення вантажів до банківської діяльності, операцій з нерухомістю, засобів масової інформації, готельного бізнесу та спорту). Виконавцем замовлення виступає Чорноморська суднобудівна верф (м. Миколаїв).

Серед останніх проектів Банку в Україні слід відзначити відкриття кредитної лінії (затверджено Радою Директорів ЧБТР в ході 27-го засідання 07.04.2002) на користь Хайпоферайнзбанку (до 2002 року — Банк Австрія Кредитанштальт Україна). Хайпоферайнзбанк є фінансовим посередником у наданні короткотермінових інструментів фінансування торгівлі на загальну суму 5 млн. дол. США терміном до 360 днів.

Перелік проектів, які реалізуються в Україні з допомогою ЧБТР, наведений нижче (табл. 1).

Центри-філії ЧЕС (галузеві центри) створюються за згодою Ради з метою обслуговування всіх зацікавлених держав-членів у конкретних сферах співробітництва (ст. 24, Розділ 7). Центри-філії повинні працювати у тісному контакті з відповідними допоміжними органами відповідно до їх конкретної сфери діяльності. Результати їх діяльності носять консультативний характер.

Серед центрів-філій можна назвати такі: Міжнародний центр чорноморських досліджень в Афінах, створений у 1998 році, що являє собою незалежний некомерційний інститут, який займається пропозиціями інтенсифікації економічних зв'язків і сприяє реалізації науково-технологічних досягнень; Центр малих та середніх підприємств у Бухаресті та Координаційний центр з обміну статистичними даними та економічною інформацією, створений на базі Турецького інституту статистики; Регіональний енергетичний центр у Варні, створений у 1994 році; Ветеринарний центр,

Таблиця 1. Діяльність ЧБТР в Україні

Продовження табл. 1

створений рішенням 5-ї Наради міністрів закордонних справ у 1995 році. Крім того, в Одесі на базі Національної академії наук України створюється регіональний центр екологічної спрямованості "Екоморсфера", в Росії на базі Морського центру МНС створюється Міжнародний рятівний морський центр. Для реалізації стратегічної мети організації ЧЕС, яка полягає в інтеграції до Європи через входження до спільної економічної зони ЄС-ЧЕС, розроблено Платформу співробітництва між ЧЕС та ЄС. Робочою групою з інвестиційних питань підготовлений документ "Основні принципи інвестиційного співробітництва в регіоні ЧЕС", що був розроблений за ініціативою української сторони. На конференції офіційних осіб портів Чорного моря введено в дію Асоціацію портів Чорного та Азовського морів.

Міста і країни створили неурядову некомерційну організацію — Чорноморський клуб — з метою об'єднати зусилля у вирішенні гострих проблем регіону Чорного моря. У грудні 1992 року в Одесі представники Бургасу і Варни (Болгарія), Іллічівська, Миколаєва, Одеси, Херсону (Україна), Констанції (Румунія), Пірею і Салонік (Греція), Таганрогу (Росія) прийняли Статут Міжнародного Чорноморського клубу і визначили його подальшу діяльність. Клуб об'єднує на муніципальному рівні понад 20 міст регіону і намагається підвищувати активну співпрацю в рамках ЧЕС, посилювати вплив на процеси перетворення у регіоні. Основним завданням цієї співдружності визначено формування стабільного економічного простору, особливо сприятливого для взаємодії у сферах бізнесу, торгівлі, екології, науки, культури, туризму та інших галузях [22].

Поглибленню співробітництва у рамках ЧЕС сприяє також робота "круглого столу" мерів і губернаторів столиць країн Чорноморського регіону, на якому обговорювалися питання розвитку інфраструктури міст, урбанізації, соціальних проблем, міграційних процесів, захисту навколишнього середовища у великих містах.

Інформаційне співробітництво у науковій та природоохоронній сферах може здійснюватись у рамках програми Міжнародної Океанографічної Комісії (МОК). Утворено регіональний комітет МОК у справах Чорного моря як керівний орган Програми.

На державному рівні планувалися регулярні зустрічі міністрів та їхніх заступників, що відповідають за різні сектори економіки. На цих зустрічах передбачалося обговорення питань співробітництва та ухвалення конкретних рішень щодо розглянутих проблем. На жаль, таких заходів проведено дуже мало. У жовтні 1996 року в м. Єревані (Вірменія) відбулася конференція міністрів внутрішніх справ, на якій обговорювалися проблеми боротьби з організованою злочинністю, контрабандою зброї, наркотиків тощо.