Міжнародні організації - Кучик О.С - 1.3.3. Діяльність ГУУАМ

Пріоритетними завданнями співпраці в межах ГУУАМ можна визначити такі:

— формування зони вільної торгівлі;

— розбудову транспортно-енергетичних комунікацій у регіоні;

— створення спільних механізмів забезпечення стабільності в регіоні та безпечного функціонування транспортно-енергетичних комунікацій;

— узгодження позицій у сфері зовнішньої політики та встановлення зв'язків Союзу з іншими міжнародними організаціями й структурами безпеки;

— формування спільного інформаційного простору.

Головна стратегічна мета проголошення ГУУАМ окреслювалася прагненням держав, що ввійшли до нього, забезпечити свій реальний суверенітет і унеможливити відновлення домінування Росії, з якою передбачалося співпрацювати на взаємовигідній основі. Країни зони ГУУАМ зближують політико-економічні інтереси і мають схожі позиції з більшості принципових питань стратегічного характеру. Розвитку співпраці сприяють також культурно-історична спільність і однотипність застосування технологій. З урахуванням сучасного стану національних економік і вкрай обмежених фінансових ресурсів йдеться про пошук нових форм відновлення зруйнованих зв'язків. Важливу роль у цьому відіграє створення єдиного митного і економічного простору, утворення фінансово-промислових груп держав-учасниць.

Економічна взаємодія країн ГУУАМ ґрунтується на необхідності продовження міждержавної інтеграції з метою оптимального збереження на перехідному етапі економічного, технічного та інфраструктурного потенціалів держав зони ГУУАМ. Нові кордони переважно негативно впливають на національну економіку, особливо, коли транспортно-комунікаційні мережі, інші елементи інфраструктури практично не розвиваються. Це створює значні проблеми для повноцінного функціонування ГУУАМ як регіонального об'єднання.

Спільні економічні інтереси держав ГУУАМ найбільше сконцентровані навколо двох питань — транспортування прикаспійських енергоносіїв та прокладання нових транзитних маршрутів через Кавказький регіон. Україна має важливе значення, оскільки через її територію проходить стратегічний транзитний маршрут енергоносіїв для європейських країн. А з огляду на її переробні потужності, Україна має шанс стати суттєво важливою ланкою економічної безпеки Європи. Використання території України дає можливість більше як удвічі скоротити шлях транспортування нафти з регіону Близького Сходу до Європи. Українсько-грузинський транспортний коридор постачання нафти до Європи також є значно коротшим. Отримуючи прибуток від транзиту енергоносіїв з Прикаспійського регіону до Європи, Україна компенсує витрати на їх імпорт та вирішить свою енергетичну проблему.

Україна інтенсивно працює над практичним створенням у межах ГУУАМ зони вільної торгівлі — ідея, що "пробуксовує" у межах СНД. Про це йшлося на зустрічі координаторів країн-учасниць об'єднання у Тбілісі та під час візиту українського екс-прем'єра В. Ющенка до Грузії. Країни ГУУАМ загалом підтримують цю ідею. Але без залучення до цього процесу Вірменії й Туркменістану регіональна зона вільної торгівлі буде неповною, оскільки вона має сенс з огляду на реалізацію ідеї розвитку євроазіатської мережі транспортних комунікацій та проектів транспортування каспійських енергоносіїв. Нещодавно оприлюднена інформація щодо українського проекту будівництва газотранспортної магістралі з Туркменістану через Каспій або через Іран до України значно актуалізує потребу розвитку стосунків останньої з країнами регіону.

Ефективним напрямом економічного співробітництва є розвиток інвестиційної діяльності між державами ГУУАМ. Передбачається також створення спільних підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, співробітництва у галузі машинобудування, енергетики і транспорту. В перспективі в межах ГУУАМ може утворитися самодостатня у багатьох аспектах регіональна зона економічного співробітництва.

28 листопада 2002 року Верховна Рада України ратифікувала угоду про створення зони вільної торгівлі між державами-учасницями ГУУАМ. Положення цієї угоди базуються на основі норм та принципів СОТ.

Угодою передбачається відміна сплати мита, а також податків та зборів, які мають еквівалентну дію, і кількісних обмежень у торгівлі між країнами-учасницями; усунення всіх інших перешкод для вільного руху товарів та послуг; створення й розвиток ефективної системи взаємних розрахунків та платежів торгівельних та інших операцій; співробітництво між договірними сторонами в проведенні торгово-економічної політики для досягнення цілей цього договору в галузі промисловості, сільського господарства, транспорту, фінансів, інвестицій, соціальної сфери, а також гармонізації законодавств договірних сторін.

В угоді також визначаються винятки, порядок вирішення суперечок між договірними сторонами, порядок внесення змін та доповнень. Ця Угода є відкритою для приєднання, при згоді країн-учасниць ГУУАМ, іншої держави, яка визнає принципи ГУУАМ, а також положення Угоди. Будь-яка договірна сторона може припинити свою участь в Угоді офіційним письмовим повідомленням депозитарію про свій намір вийти з Угоди не пізніше, ніж через шість місяців до виходу. Депозитарій цієї Угоди — виконавча влада Грузії.

Для спільного прагнення країн ГУУАМ до широкої економічної інтеграції характерні й певні розбіжності через політичні проблеми, пов'язані з визначенням завдань і напрямків подальшого розвитку співпраці в об'єднанні. Незважаючи на фактичну без-проблемність двосторонніх відносин, у сфері багатосторонньої співпраці існують питання, які здебільшого пов'язуються із відмінністю акцентів позицій сторін щодо функціональної складової Союзу. Це пояснюється різним ступенем впливу Росії, зумовленим можливостями реалізації її інтересів, і регіональними умовами.

Можливість політичних змін у відносинах країн ГУУАМ з Росією поступово стає ключовим чинником подальшого розвитку міждержавних відносин у рамках об'єднання. Росія значно активізувала політику тиску з метою змінити характер двосторонніх відносин, посиливши залежність цих країн від Москви. Недостатність спільної чіткої політичної та економічної діяльності країн ГУУАМ фактично визначає спрямованість політики Росії.

Прагнення Росії до пом'якшення російсько-азербайджанських відносин підтверджують підсумки останнього візиту В. Путіна до Баку (Бакинська декларація та двосторонні домовленості щодо поділу Каспію). Сьогодні Москва фактично готова до діалогу між Росією та Азербайджаном з широкого кола економічних питань, з поступовим виходом на проблематику у сфері регіональної безпеки.

В азербайджанському парламенті В. Путін сказав про підтримку територіальної цілісності Азербайджану і пріоритетність для Росії розвитку відносин у рамках "Кавказької четвірки", що має важливе значення для вірмено-азербайджанських стосунків та Росії. У двосторонніх відносинах із Азербайджаном Росія фактично зняла питання щодо гуманітарної сфери, зокрема проблему стосовно політики Баку про статус російської мови, як і питання візового режиму.

Вибудовуючи таким чином відносини з Азербайджаном, Росія прагне сформувати збалансовану структуру тристоронніх відносин, що давала б політичну залежність Вірменії та Азербайджану від Москви, зокрема у питанні врегулювання ситуації в Нагірному Карабасі. Досягнутий компроміс між Росією й Азербайджаном безумовно має вплинути на позицію Баку щодо співпраці, насамперед з політичних питань, у рамках ГУУАМ.

З другого боку, незважаючи на важливе значення Вірменії для ГУУАМ, досить стримана позиція Баку щодо можливості розширення співпраці країн Союзу з Єреваном (про що заявив Р. Кочарян під час виступу в парламенті Грузії наприкінці березня 2000 року) значно обмежує потенційні можливості об'єднання, передусім у співпраці в рамках зони вільної торгівлі. Можливе коригування позиції Баку залежить і від принципової незацікавленості США та країн ЄС як у регіональній ізоляції Вірменії, так і в посиленні напруженості в стосунках Москва — Єреван — Баку.

Зі спробами Росії обмежити діалог з проблем регіональної безпеки на Кавказі пов'язане також штучне нагнітання напруженості у відносинах з Грузією, зокрема через введення Росією візового режиму з Грузією та відмову постачати російський газ у Грузію. Водночас із вимогами виведення з Грузії російських військ і озброєнь Тбілісі активно розвиває військову співпрацю з НАТО і його державами-партнерами.

Для Росії питання про зовнішньополітичні пріоритети Узбекистану пов'язане з прагненням обмежити можливості подальшого розвитку відносин у ГУУАМ. Загроза ескалації напруженості у Центральній Азії є чинником, характер якого визначає розвиток міждержавних відносин у регіоні і, насамперед, у військово-політичній та військово-технічній сферах, що становить реальну загрозу нарощування озброєнь країнами регіону. Крім того, між центральноазіатськими країнами існують неврегульовані територіальні проблеми, посилені суперечностями міжетнічного характеру.

Виходячи із розвитку міждержавних відносин країн ГУУАМ, варто зазначити: коливання зовнішньополітичного курсу пов'язані з тим, що наявні в Союзі процеси поки що не передбачають можливостей сприяти вирішенню економічних проблем та проблем національної безпеки Узбекистану (що сьогодні активно пропонує Москва).

Відносини ніж Молдовою та РФ, зокрема вплив останньої на керівництво Придністров'я, значно гальмують розвиток українсько-молдовських відносин, в тому числі й у контексті участі Молдови в ГУУАМ. Гальмування Росією процесу мирного врегулювання, збереження російського військового контингенту і спроби Москви створити умови надання йому формального статусу з розширеними функціями миротворчої місії зараз є принциповим питанням для Молдови.

З другого боку, залежно від успіху реалізації економічних реформ у Румунії, а також просування її до ЄС зростатиме зацікавленість Молдови у розвитку її зв'язків з Бухарестом. Саме Румунію Молдова традиційно розглядала своєрідним з'єднувальним містком з європейським простором як в економічній площині, так і в питаннях безпеки.

Зміна влади в Кишиневі, формування комуністичного уряду безумовно позначаться на активності Молдови в ГУУАМ. Президент Молдови В. Вороній під час виборчої кампанії висловлював сумніви щодо участі Кишинова в цьому об'єднанні. Однак перші кроки нового керівництва засвідчили підкреслену обережність: під час квітневого візиту до Москви — першого у ранзі президента — В. Вороній публічно відмовився розглядати питання про вихід Молдови з Союзу.

Іншим важливим напрямом співпраці в межах ГУУАМ вважаються проблеми безпеки й стабільності в регіоні. Реалізація масштабних проектів вимагає формування субрегіональних структур безпеки, які б стали спільною платформою для співробітництва у цій сфері з максимальним урахуванням інтересів усіх держав регіону.

Кожна з країн ГУУАМ зустрічається з конфліктними ситуаціями спільного походження (Абхазія, Крим, Карабах, Придністров'я,

Таджикистан). Подібність проблем у галузі безпеки зумовлює і взаємне тяжіння держав. ГУУАМ передбачає нові можливості для вирішення конфліктів об'єднаними зусиллями в умовах, коли втручання міжнародних структур може бути блоковане.

Наявність неврегульованих конфліктів у Грузії, Азербайджані та Молдові також є тим чинником, що стримує розвиток військової складової, тим більше, що Грузія та Азербайджан неодноразово ставили це питання на розгляд. Практично всі прийняті за підсумками зустрічей документи містять положення, які фіксують спільність підходів до проблем регіональної або міжнародної безпеки. Адже кожна зі сторін об'єднання має низку "законсервованих" проблем у сфері національної безпеки, які багато в чому визначають результати вибору в галузі зовнішньої політики і, зрештою, перспективи розвитку національних економік.

Головними напрямами стосунків України з Молдовою, Грузією та Азербайджаном у військово-політичній сфері мають стати:

— посилення миротворчої діяльності України та надання допомоги у врегулюванні придністровського, абхазького, карабаського конфліктів;

— надання військово-технічної та гуманітарної допомоги, розвиток військового співробітництва та військово-промислової кооперації;

— створення системи політичних консультацій і координації зусиль у вирішенні спільних проблем безпеки.

Необхідно відзначити, що Україна має досить можливостей для того, щоб виконувати певні миротворчі функції в регіоні. Україна має навчальні центри і структури, відповідні сили та засоби, необхідні для підготовки і проведення миротворчих операцій. Власні інтереси України як позаблокової держави найбільше збігаються з інтересами підтримки миру і стабільності у Чорноморському регіоні.

Україна готова надати свої контингенти для участі у миротворчих операціях за умови, якщо вони проводитимуться під егідою ООН чи ОБСЄ. Миротворчі сили мають бути багатонаціональними і підпорядковуватися міжнародному штабу.

Слабка обороноздатність Молдови, Грузії та Азербайджану не сприяє зміцненню їхніх систем безпеки. Тому одним із стратегічно важливих завдань зміцнення стабільності й безпеки як у конкретних країнах, так і у регіоні в цілому, є надання технічної та гуманітарної допомоги з боку України, а також поглиблення військового та військово-промислового співробітництва.

Важливим напрямом співробітництва у межах ГУУАМ є взаємодія країн на міжнародній арені, співробітництво у міжнародних організаціях — ООН, ОБСЄ тощо, залучаючи Програму ПЗМ. Зокрема, країни ГУУАМ солідаризувалися навколо Косовського конфлікту.

Загалом визначилися такі основні напрями співробітництва у межах ГУУАМ:

— створення євразійського транспортного коридору, співробітництво у сфері видобутку й транспортування нафти до регіону Центрально-Східної Європи;

— розвиток багатостороннього співробітництва у галузі безпеки, врегулювання конфліктів і боротьби з сепаратизмом;

— військове та військово-технічне співробітництво, створення багатостороннього миротворчого батальйону;

— політична взаємодія у міжнародних організаціях.

Зрозуміло, що утворення ГУУАМ хвилює московських політиків, які вбачають у цьому загрозу власним інтересам. Вихід низки країн-членів ГУУАМ з Ташкентського пакту свідчить про певні тенденції геополітичної поляризації пострадянського простору. Формування ГУУАМ за відносного лідерства України і підтримки інших країн, які розуміють усі переваги створення регіональних угруповань, заснованих на принципах рівності та взаємної підтримки, є ознакою нових надзвичайно важливих інтеграційних процесів на теренах колишнього СРСР.

Останній час важливим партнером ГУУАМ виступають США. 24 травня 2003 року в Тбілісі відбулася зустріч між представниками США та країнами-учасницями ГУУАМ, на якій сторони обговорили спільні проекти, призначені підвищити рівень регіональної безпеки та стимулювати економічний розвиток. До таких проектів входить створення "віртуального центру" для боротьби з тероризмом, незаконною торгівлею наркотиками та іншими злочинами, а також проекти в сфері охорони кордонів та митного контролю. "Обидві сторони готові до виходу на новий рівень співпраці в рамках спільних проектів", — йдеться у прийнятій на засіданні заяві.

Україна має власну сферу зацікавленості у регіоні, пов'язану з транспортуванням енергоносіїв і розбудовою транскавказького транспортного коридору. Розгортання широкомасштабних військових дій на Північному Кавказі посилює потік біженців у прилеглі регіони, зокрема і в Україну. Неконтрольована міграція викликає загострення криміногенної ситуації, тому Україна зацікавлена в якнайшвидшому влагодженні конфліктів у регіоні. Подальша дестабілізація ситуації зумовлює активізацію зусиль України щодо створення ефективної системи безпеки. Таку функцію потенційно можуть виконувати відповідні структури ГУУАМ, за умов органічного входження їх до загальноєвропейської системи безпеки.

Таким чином, ГУУАМ — це угруповання рівноправних країн пострадянського простору, що поєднує держави з подібними політичними та економічними зовнішніми орієнтаціями. Цим новоутворений блок відрізняється, скажімо, від системи ЧЕС, що поєднує країни з різним рівнем соціально-економічного розвитку, а з іншого — від СНД як пострадянської структури, з домінуванням Росії. Утворення ГУУАМ свідчить про формування в пострадянських країнах нових об'єднань, нових економічних та політичних інтересів.

СНД фактично вже має біполярну структуру — держави з переважною орієнтацією на РФ і ті, що проводять незалежну зовнішню політику, прагнуть включитися в процеси міжнародного співробітництва безпосередньо, а не через Москву. В умовах перманентної кризи СНД формації типу ГУУАМ є більш життєздатними.

Геополітичне становище країн ГУУАМ, їх історичні зв'язки, співробітництво в рамках інших міжнародних структур вимагають зміцнення економічних і політичних відносин, особливого партнерства і ширшого співробітництва на регіональному рівні та у вирішенні міжнародних проблем. Позиції країн ГУУАМ в основних питаннях зовнішньої політики збігаються.

Відомо, що Україна, виходячи з політичних та економічних міркувань, прагне до створення стабільної системи міжнародного співробітництва, до реалізації власних національних інтересів, розширюючи та поглиблюючи міжнародні контакти. Ці контакти повинні не лише стимулювати інтеграцію України у світову спільноту, але й сприяти зростанню впливу країни в різних регіонах, розвитку торгівлі та виробництва, пошуку перспективних ринків.

Україна має значні транспортно-енергетичні інтереси у Кавказькому регіоні та Центральній Азії, відіграє важливу роль у зміцненні міжнародного співробітництва, у пожвавленні інтеграційних процесів. Багато в чому її інтереси співпадають з інтересами ключових держав регіону. Отже, в основі утворення ГУУАМ - спільність національних інтересів групи країн.

На ефективності діяльності ГУУАМ позначається невизначеність статусу об'єднання, його інституційна неоформленість.

Перспектива подальшого розвитку ГУУАМ окреслюється в наступному:

— перетворення в перспективі ГУУАМ у повноправну міжнародну організацію з відповідними органами;

— швидка імплементація механізмів створення зони вільної торгівлі в рамках ГУУАМ, узгодження правого забезпечення з національним законодавством, а також створення спільного інформаційного простору;

— створення зацікавленими країнами спільних механізмів забезпечення стабільності в регіоні і безпечного функціонування транспортно-енергетичних комунікацій у співпраці з ОБСЄ, ООН та іншими міжнародними структурами безпеки;

— практична взаємодія у сфері зовнішньої політики, встановлення міцних зв'язків ГУУАМ з іншими міжнародними організаціями та структурами безпеки;

— забезпечення умов можливого розширення ГУУАМ, включаючи інші зацікавлені країни;

— посилення процесів взаємодії суспільних структур країн-учасниць, налагодження та розвиток співпраці та обміну на рівні неурядових організацій, взаємодія у сфері гуманітарних обмінів, туризму.

Перспективи ГУУАМ безпосередньо залежать від рівня усвідомлення уроків першого етапу його існування всіма країнами-учасницями, від однозначного підтвердження їхньої зацікавленості в подальшій енергійній і динамічній співпраці.

Список використаної літератури

1. Временное положение об информационном офисе ГУУАМ в Киеве, 2002 г.

2. Гайдуков Л. Ф. Міжнародні відносини та зовнішня політика 1980—2000. — К.: Либідь, 2001. — 621 с.

3. Герчикова И.Н. Международные економические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности.—М.: Консалтбанкир, 2000. — 624 с.

4. Декларация о совместных усилиях по обеспечению стабильности и безопасности в регионе, 2002 г.

5. Заключительное коммюнике саммита ГУУАМ, 2002 г.

6. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин: Курс лекцій. — Л.: Світ, 1995. — 144 с.

7. Конвенция государств-участников ГУУАМ о взаимном предоставлении помощи по консульским вопросам, 2002 г.

8. Повестка дня комитета национальных координаторов государств-участниц ГУУАМ Тбилиси, 2002 г.

9. Положение о Совете министров иностранных дел государств ГУУАМ, 2002 р.

10. Протокол встречи руководителей таможенных ведомств стран-участниц ГУУАМ, 2003 г.

11. Протокол о сотрудничестве в области культуры государств-участников ГУУАМ на 2002—2005 годы, 2002 г.

12. Решение Глав государств-участников ГУУАМ о статусе наблюдателей в деятельности ГУУАМ, 2002 г.

18. Соглашение о создании Делового совета ГУУАМ, 2002 г.

14. Соглашение о создании зоны свободной торговли между государствами-участниками ГУУАМ, 2002 г.

15. Соглашение о сотрудничестве между Правительствами государств-участников ГУУАМ в сфере борьбы с терроризмом, организованной преступностью и иными опасными видами преступлений, 2002 г.

16. США + ГУУАМ = дружба навек // Интернет-газета ForUm — 2002.

17. США меняют ориентацию ГУУАМ // Gazeta SNG — 2003.

18. Ялтинская хартия ГУУАМ, 2001 г.

Контрольні запитання

1. Коли Узбекистан став державою-членом ГУУАМ?

2. Дайте характеристику ролі Ялтинського саміту ГУУАМ 2001 року.

3. Вкажіть причини та передумови створення ГУУАМ.

4. Назвіть пріоритетні напрями співробітництва держав-членів ГУУАМ.

5. Яка роль ГУУАМ у врегулюванні конфліктів на пострадянському просторі?

6. Проаналізуйте міжнародний статус ГУУАМ з позиції міжнародного права.