Міжнародні організації - Кучик О.С - 1.3.1. Історична довідка

1.3.1. Історична довідка

Реалізація масштабних проектів економічного співробітництва у Чорноморському регіоні, безумовно, пов'язана із забезпеченням загальної системи безпеки і стабільності у цьому районі. Держави регіону стикаються з високим потенціалом конфліктності (проблема Криму, Абхазія, Нагірний Карабах, Чечня, Боснія тощо). Недопущення розгортання цих конфліктів має будуватися на засадах формування субрегіональних структур безпеки, які б утворили спільну платформу для співробітництва у цій сфері з максимальним урахуванням інтересів усіх держав регіону.

ГУУАМ є регіональним об'єднанням п'яти держав — Грузії, України, Республіки Узбекистан, Азербайджанської Республіки і Республіки Молдова.

10 жовтня 1997 року у Страсбурзі на зустрічі президентів чотирьох держав пострадянського простору (Грузії, України, Азербайджану і Молдови) утворено політико-консультативний форум — ГУАМ. Страсбурзька Декларація зафіксувала рівень політичного зближення і практичного співробітництва між країнами цієї групи, збіг їхніх позицій з ключових міжнародних проблем та процесів у пострадянському просторі. У цьому документі президентами була підкреслена необхідність розвитку чотирьохстороннього співробітництва для зміцнення стабільності та безпеки в Європі, на підставі принципів поваги суверенітету, територіальної цілісності, непорушності кордонів держав, демократії, верховенства закону і прав людини. Страсбурзьке комюніке формально зміцнило політичне зближення і поглиблення співпраці між країнами в багатьох галузях як на міжнародній арені, так і в двосторонніх відносинах.

Важливу роль у визначенні завдань новоутвореної організації мала зустріч керівників делегацій України, Грузії, Молдови та Азербайджану в жовтні 1998 року у Вашингтоні під час щорічних зборів МВФ та Світового Банку. Акценти було зміщено на проблеми розбудови транс кавказького транспортного коридору, що варто розглядати як важливий механізм регіональної інтеграції та як чинник зміцнення економічного і політичного суверенітету країн-членів. Особливого значення набуває вирішення практичних питань розробки каспійських нафтових родовищ і створення мережі трубопроводів для транспортування енергоносіїв на світові ринки. У зв'язку з цим виникають питання безпеки транспортних коридорів.

24 квітня 1999 року у Вашингтоні в рамках зустрічі на вищому рівні Ради Євроатлантичного партнерства відбулася зустріч президентів держав-учасниць ГУАМ і Узбекистану. За підсумками зустрічі була прийнята Вашингтонська Заява. Формат форуму трансформовано у ГУУАМ.

ГУУАМ є поки що суто координаційним органом. Швидкі темпи оформлення нового альянсу зумовлені збігом економічних і політичних інтересів ряду країн СНД. зокрема тих, що пов'язані з пошуком альтернативних шляхів транспортування каспійської нафти, реалізацією проекту створення євразійського транспортного коридору, перспективами співпраці з європейськими та євроатлантичними структурами.

6 листопада 2000 року в Нью-Йорку під час 55-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН відбулася зустріч президентів держав-учасниць ГУУАМ у новому складі. Під час зустрічі було прийнято Нью-Йоркський Меморандум, що передбачав активізацію співробітництва в рамках ГУУАМ і надання йому багаторівневості. Крім того, було прийнято рішення про проведення регулярних самітів глав держав і зустрічей міністрів закордонних справ країн-учасниць ГУУАМ і створений координуючий орган — Комітет національних координаторів (КНК). Головним завданням співробітництва було визначене створення умов для міжгалузевих контактів і прямих зв'язків між відповідними державними органами і відомствами країн ГУУАМ. Безумовним пріоритетом визнане ефективне функціонування транспортного коридору Європа — Кавказ — Азія і розвиток його інфраструктури.

7 червня 2001 року в Ялті відбувся перший Саміт президентів ГУУАМ, що став визначною подією у становленні та інституалізації цього регіонального об'єднання як міжнародної структури. Підписана в ході Саміту президентами Ялтинська Хартія ГУУАМ визначає мету, принципи і напрямки співробітництва країн-учасниць об'єднання. Закладені в Хартії основи організаційної структури об'єднання фактично закріпили існуючий механізм співробітництва країн-учасниць, ефективність якого була доведена практикою. Згідно а постановами Ялтинської Хартії головування в ГУУАМ здійснюється державами-учасницями в алфавітному порядку впродовж періоду між зустрічами глав держав.

20 липня 2002 року в Ялті відбулася зустріч глав держав-учасниць ГУУАМ. У ній взяли участь Президент Азербайджанської Республіки Г. Алієв, Президент Грузії Е. Шеварднадзе, Президент Республіки Молдова В. Воронін і Президент України Л. Кучма. Республіка Узбекистан була представлена послом цієї держави в Україні Ш. Шахаліловим.

В якості гостей на Саміті були представники десяти держав — Болгарії, Бразилії, Греції, Ірану, Польщі, Росії, Румунії, Словенії, США і Туреччини, а також чотирьох міжнародних організацій, зокрема Генеральний секретар ОБСЄ Я. Кубиш, представник ООН в Україні Д. Гарднер, посол Європейської комісії Н. Жустен і Генеральний секретар ОЧЕС В.Чечелашвілі.

У виступах Президента України і глав інших держав-учасниць ГУУАМ було оцінено стан і перспективи співробітництва в рамках об'єднання.

У контексті розвитку взаємодії в конкретних сферах глави держав ГУУАМ відзначили підписання Протоколу в рамках ГУУАМ про співробітництво в галузі культури на 2002—2005 роки, а також Угоди про створення Ділової ради країн-учасниць ГУУАМ.

Щодо функціонування механізму консультацій Україною запропоновано структуру, яка передбачає зустрічі голів держав щорічно під час самітів по лінії ООН, ОБСС, СНД, регулярні зустрічі міністрів закордонних справ, оборони, нафтогазової промисловості, зустрічі експертів за керівної ролі зовнішньополітичних відомств, регулярні консультації на рівні послів та експертів у рамках існуючих міжнародних організацій з метою узгодження позицій з основних питань міжнародних відносин.

Можна окреслити кілька основних причин, завдяки яким утворилося ГУУАМ. Ними є:

• Політична дезінтеграція пострадянського простору, традиційно побудованого на домінуванні московської політичної еліти, зростання негативних тенденцій у політичному житті РФ — стрижневої держави СНД.

• Структура СНД не здатна до оновлення, оскільки не відповідає сучасним завданням. Потреби новоутворених держав вимагають реальніших і ефективніших механізмів взаємодії.

• Утворення Союзу РФ і Білорусі, митного союзу, а згодом ЄАС свідчить про нарощування зусиль російської політичної еліти, яка також розчарувалася в ефективності механізмів СНД, у напрямі встановлення нових, жорсткіших форм економічної й політичної взаємодії РФ з державами пострадянського простору.

• Зусилля нових держав зі зміцнення власного суверенітету і незалежності стимулює їхні пошуки у напрямі розбудови нових міждержавних зв'язків, які більше відповідають їхнім національним інтересам. Формуються нові зовнішньополітичні орієнтації, що пов'язано з пошуками більш надійних та рівноправних партнерів і союзників.

• Держави намагаються скористатися перевагами власного географічного розташування, вигідного з боку формування нових транзитних транспортних і енергетичних маршрутів на шляхах, що ведуть з Європи на Далекий Схід. Відбувається кооперація країн з метою спільного просування власних інтересів.

• Ряд держав пострадянського простору відчувають вакуум власної безпеки і потребують організації взаємодії держав у розбудові й експлуатації транспортних маршрутів, у співробітництві щодо формування механізмів їхньої безпеки, зокрема у воєнно-політичному й екологічному аспектах.

• Погляди лідерів країн ГУУАМ на процеси, що відбуваються в пострадянському просторі, а також у міжнародних відносинах глобального й регіонального рівня збігаються. Це створює підґрунтя для взаєморозуміння та більш гнучкої поведінки лідерів названих країн.