Фандрайзинг - Чернявська О.В. - 2. Основи фандрайзингу: принципи, завдання, напрямки діяльності

Поширення професії фандрайзера у світі та зростання ролі фандрайзингу у некомерційних організаціях (НКО) вимагає розширення базових основ та регулювання діяльності даного виду. В зв'язку з цим, членами Національної Гільдії фандрайзерів у 2001 р. складено Етичний кодекс фандрайзерів та у жовтні 2006 року розроблено та прийнято Декларацію етичних принципів фандрайзингу [27], метою яких є зростання всесвітнього співтовариства та співробітництва фандрайзерів, які постійно прагнуть до звітності, прозорості та ефективності.

Етичний кодекс фандрайзерів передбачає дотримання наступних норм:

1. Дотримання загальнолюдських норм і цінностей.

2. Дотримання прав людини.

3. Дотримання презумпції невинності.

4. Право будь-якої людини на благодійність.

5. Право представника будь-якої віри, конфесії відгукнутися на заклик про підтримку, здійснювати благодійну діяльність. Рівність усіх конфесій перед фандрайзером.

6. Дотримання принципу усвідомленої і добровільної участі в благодійності.

7. Добровільність здійснення благодійних пожертв, за винятком дій чиновників по виконанню прийнятих рішень в рамках адміністративних структур.

8. Дотримання фандрайзером інтересів клієнта.

9. Орієнтація на принципи клієнта.

10. Врахування громадської думки.

11. Збереження власного іміджу та іміджу клієнта.

12. Збереження кредиту довіри до фандрайзерів і до професії.

13. Збереження власної репутації і репутації клієнта.

14. Відкритість інформації.

15. Соціальна корисність.

16. Гроші - не мета, а засіб вирішення проблеми і реалізації місії.

17. Необхідність винагороди за працю.

18. Прозорість фінансових операцій.

19. Регламентація фінансових операцій законодавством країни.

20. Справа є важливішою за професійні амбіції.

21. Неприпустимість створення нових проблем при вирішенні існуючих.

22. Створення позитивного світогляду.

23. Неприпустимість бажати іншому того, що не побажаєш собі.

24. Незалежність партнерів і чітке визначення умов взаємодії з ними.

25. Незалежність того, хто залучає і того, для кого залучаються кошти.

26. Незалежність донора від клієнта.

Згідно Декларації основними принципами роботи фандрайзера є: Чесність - фандрайзери в будь-який час будуть діяти чесно і правдиво з метою збереження суспільної довіри і не введення донорів та клієнтів в оману.

Повага - фандрайзери завжди будуть дотримуватися поваги і зберігати честь своєї професії та організації поряд з повагою честі донорів та клієнтів.

Цілісність - фандрайзери будуть діяти відкрито і з розумінням своєї відповідальності за суспільну довіру. Вони повинні виявляти всі поточні та потенційні конфлікти інтересів та уникати будь-яких проявів негідної поведінки в професійному або людському плані.

Емпатія - фандрайзери повинні працювати так, щоб досягати своїх цілей і надихати інших до слідування таким же професійним стандартам і участі. Вони повинні цінувати право на приватне життя, свободу вибору і культурну різноманітність.

Прозорість - фандрайзери заохочують відкритість у звітності про виконану роботу, спосіб управління благодійними пожертвами, їх розподілом і використанням; вони зобов'язуються вести облік доходів і витрат охайно і зрозуміло [27].

Декларація визнає, що діяльність фандрайзерів здійснюється в різних правових системах, відповідно до законодавства країни, де вони працюють. Проте, передбачається, що фандрайзери, які визнають принципи Декларації, повинні слідувати вимогам закону (і Кодексів етики своїх організацій) відносно професійної діяльності, незалежно від того, в якому правовому полі бере початок ця діяльність.

Етичні стандарти, що регулюють фандрайзингову діяльність також передбачають:

- добровільність, повноцінність та рівноправність участі дітей та представників соціально незахищених верств населення;

- неприйнятність залучення до фандрайзингової діяльності осіб з психічними відхиленнями, коштів від організацій окультного і деструктивного характеру (сект тощо) та з кримінальним іміджем, від виробництв, які усвідомлено приносять шкоду та відверто ухиляються від дотримання вимог техніки безпеки та екологічних норм;

- оплата діяльності фандрайзера відноситься на статтю "адміністративні витрати" та оплачується з коштів, виділених на цю статтю витрат, але в розмірі, не більшому ніж 20% від загальної суми залучених коштів або оцінюється в грошовому еквіваленті і розглядається як особистий благодійний внесок фандрайзера. Заробітна плата фандрайзера може нараховуватися із засобів організації-замовника, але за його погодженням;

- будь-який перерозподіл ресурсів в рамках бюджету проекту, на який залучалися кошти, допускається при узгодженні з донором;

- вся інформація про клієнта, яка використовується фандрайзером, повинна бути максимально відкритою, окрім особистої конфіденційної інформації та інформації про партнерів організації-клієнта. Розповсюдження персональної інформації неприпустиме без узгодження;

- донор повинен знати про витрати на організацію і проведення фандрайзингової кампанії, але має право на анонімність;

- інформація про цілі збору та про витрати коштів є відкритою, тому слід попередити клієнтів про публічність інформації щодо використання ними залучених коштів;

- маніпулювання, гіпноз, нав'язування поведінки та дії щодо створення у донора образу "жертви" неприпустимі;

- при використанні благословення церкви будь-якої конфесії необхідно грунтуватися на загальнолюдських цінностях, а не на конфесійних і релігійних переконаннях, неприпустимо створювати ілюзію, що діяльність, на яку збираються кошти, спрямована виключно на реалізацію якоїсь релігійної цінності;

- при вступі в партнерські відносини з органами державної та місцевої влади необхідне укладення письмової угоди з чітким зазначенням форми внеску і оплати. При отриманні ресурсів від адміністративних органів необхідне чітке визначення оплати та облік економічної вигоди від угоди, заборонено вдаватися до прямого впливу адміністрації на потенційних донорів.

Виходячи із сутності, основ та принципів фандрайзингу, завданнями його діяльності є [13; 15; 16; 19]:

1. Залучення ресурсів для реалізації цільових програм, соціально значущих та наукових проектів.

2. Аналіз ефективності діяльності організації.

3. Аналіз ефективності та моніторинг проекту.

4. Збір нових ідей для майбутніх програм.

5. Підтримка цільових груп та допомога в самореалізації індивідів.

6. Підвищення іміджу організації та зміцнення довіри громадськості до неї.

7. Інформування та просвітництво громадськості щодо проблем, які вирішує організація.

Реалізація наведених завдань здійснюється за наступними напрямками [16, с. 4]:

- гранти міжнародних благодійних організацій і фондів;

- кошти з місцевого бюджету;

- кошти з інших фондів;

- участь у державних (або регіональних) цільових програмах;

- звернення до комерційних компаній, банків;

- збір пожертв.