Маркетингова цінова політика - Литвиненко Я.В. - Грошовий обіг

В цілому фінансова система є чинником взаємовпливу на ціну, тому що наявність ціни не можлива без грошових відносин, а фінанси можуть функціонувати тільки за наявності ціни. Завдяки ціні фінансові потоки взаємодіють із матеріальними, стимулюють їх та здійснюють перерозподіл. Фінанси формуються самостійно, й головним їх завданням є розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту. Взаємовплив цього чинника має такий механізм: товари та вироби реалізуються за цінами, сума яких є джерелом фінансових ресурсів. Ціна, у свою чергу, виникає внаслідок виробництва та обміну, які можуть бути організовані тільки завдяки використанню основних та обігових коштів. Крім того, незважаючи на те, що в умовах ринкової економіки ціни формуються під впливом дії ринкових законів, їх розмір, в основному, визначається під впливом різних фінансових нормативів. На ціну також впливає потреба у фінансових ресурсах для виконання державою загальних, суспільних функцій. Особливе значення при цьому мають система та розміри податків, які встановлюються державою.

Однією з головних функцій фінансів є розподільча, яка здійснюється також за допомогою ціни. Реалізуючи свої вироби, підприємство отримує доходи як сукупність цін цих виробів. Отримані підприємством гроші використовують для виплат заробітної плати робітникам, які знову-таки придбавають споживчі товари. Крім того, після сплати податків, обов'язкових платежів та відрахувань підприємство самостійно створює різні фонди, в тому числі фонди споживання, які можуть бути джерелом додаткових доходів робітників. Частина доходів, яка потрапляє в бюджет, також перерозподіляється між різними верствами населення, які залежать від бюджетного фінансування (пенсіонери, студенти, лікарі та ін.).

Закінчується процес перерозподілу фінансових ресурсів через формування кінцевих доходів населення та відповідних їм цін на споживчі товари. В умовах ринкової економіки кінцева ціна на товар або виріб визначається попитом споживачів, тобто потребою останніх, яка забезпечена грошовими коштами. Інакше кажучи, всі витрати виробника мають бути оплачені доходами споживачів. Держава, для збільшення попиту на товар, може зменшити окремі податки, надати субсидії або запропонувати інші заходи. Це дає змогу знизити ціну на виріб, збільшити обсяг його реалізації та розширити доступність його для споживачів. Таким чином, здійснюється соціальна функція держави. Але надавши дотації одним виробникам, стимулюючи зниження ціни, держава повинна збільшувати джерела фінансових ресурсів за іншими товарами. Тому на деякі товари, які не є товарами першої необхідності, встановлюються особливі податки (наприклад, акцизний збір) або збільшується ставка оподаткування. Тобто здійснюється перерозподіл фінансових коштів на рівні всієї національної економіки.

У деяких випадках, особливо під час переходу до ринкових відносин, ціна може відігравати й негативну роль. В умовах монополізованого ринку виробник зменшує розмір виробництва, але підвищує ціну, що зменшує джерело фінансових ресурсів для держави в цілому.

Грошовий обіг

Між грошовим обігом та ціною діє дуже тісний взаємозв'язок. У цілому під грошовим обігом розуміють рух грошей, які виконують функції обігу, платежу, утворення грошових резервів і виконання функції зберігання. Сума грошових одиниць утворює грошову масу, яка поділяється на три частини: готівка в обігу, засіб у розрахунку, гроші на збереженні та в депозитах. Взаємовплив грошової маси на ціни здійснюється на підставі дії законів вартості та грошового обігу. їх сутність полягає в тому, що кількість грошової маси повинна дорівнювати обсягу товарів і послуг на підставі діючої системи цін. Але в умовах ринкової економіки, коли на ціни впливають інші чинники, ціна може відхилятися від вартості, а кількість грошей регулювати ступенем насиченості попиту населення, пов'язаним з інфляційними процесами. Будь-яке співвідношення між попитом та пропозицією впливає на рівень цін. Якщо на ринку велика пропозиція за обмеженого попиту, то ціна зменшується, якщо попит перевищує пропозицію, то ціна збільшується. Тобто ціна визначається грошовою масою, яка може бути запропонована споживачем, та кількістю запропонованих на ринку товарів:

де Ц — ціна виробу;

ГМ — грошова маса, яка є у споживача;

Т — кількість запропонованого товару.

У цій формулі загальну суму грошової маси можна визначити як

Якщо ця умова здійснюється, то ціни можуть бути відносно стабільними й вплив інфляції невеликий.

Але на цей процес впливає структура виробництва та споживання, яка формується потребами споживачів. На зміни структури виробництва впливають науково-технічний прогрес, поява нових видів сировини, матеріалів, нові технології та ін. Стабільність попиту дає змогу стабілізувати ціни, а також виробникам отримати досить великий прибуток. За постійних обсягів виробництва можна впроваджувати нові технології, збільшувати продуктивність праці й таким чином знижувати витрати і собівартість продукції. Отже, відбуватиметься збалансування попиту населення, тобто його доходів, й вартості продукції, яку випускає підприємство, та оптимізація виробничої програми підприємства і його розмірів узагалі.

Збалансувати грошовий сектор можна за допомогою двох елементів: попиту на гроші з боку виробника та пропозиції національного банку, який здійснює емісію грошей. Розмір потреб у грошах визначається як добуток кількості реалізованих виробів на ціну, а кількість фактично отриманих грошей — як добуток маси платіжних засобів на швидкість їх обігу. Це можна визначити як рівність

де Ш — швидкість обігу грошей.

Ліва частина рівності відображає пропозицію грошей, а права частина — попит на них. Можна зробити висновок, що будь-яке збільшення правої частини (тобто обсягів товарів або ціни на них) викличе необхідність збільшення грошей в обігу або прискорення їх обігу. З іншого боку, збільшення кількості грошей, або швидкості їх обігу, буде супроводжуватись або збільшенням товарної маси, або зростанням ціни.

На жаль, грошова маса зростає швидше, ніж пропозиція товарів та послуг. Невідповідність грошової маси товарній найчастіше збалансовується за допомогою цін, тобто їх зростання та зростання інфляційних процесів.

Оскільки у сфері обігу грошей діють також у вигляді банківських платіжних засобів, американський економіст І. Фішер визначив формулу рівноваги економічної системи:

де Г_бр — гроші на банківських розрахунках;

Ш_бр — швидкість обігу грошей на банківських розрахунках.

За цією теорією велике значення мас регулювання грошової маси та грошового потоку з метою запобігання високих темпів інфляції. При цьому значно зростає роль методів прогнозування різних показників як за всією економічною системою, так і за окремими підприємствами та галузями. Від того, наскільки точно будуть визначені показники темпів зростання виробництва, товарообігу, кількості наданих послуг, вірно прогнозовані попит на товари та ціни на них, залежать й емісійна політика держави, якість керівництва процесами грошового обігу, можливості запобігання гіперінфляції. Управління процесами грошового обігу постійно змінюється, тому постійно змінюються й ціни на товари.

Залежність між грошовою масою в обігу та цінами визначається різними показниками. Так, кількість грошей в обігу визначається:

• кількістю готівки, яка потрібна для обслуговування товарообігу та обігу платних послуг;

• засобами для погашення різних кредитів, позичок, які видаються під господарські потреби;

• грошовими засобами підприємств для розрахунку за своїми зобов'язаннями (виплата заробітної плати, допомоги, інших платежів);

• сплатою комунальних платежів;

• сплатою податків та інших обов'язкових відрахувань.

На розмір грошової маси першочерговий вплив має обсяг товарообігу та кількість платних послуг, які надаються споживачам. Проте ці показники не можуть бути визначені без ціни на товар. За монопольного ринку зростають ціни та грошова маса шляхом емісії грошей, тобто ціна впливає на її збільшення, що призводить до таких наслідків:

• змінюються співвідношення між доходами та витратами населення. При цьому зростання доходів може супроводжуватися зменшенням товарної маси на ринку, скороченням виробництва, зниженням якості товарів й збільшенням кількості грошей на рахунках, вкладах, депозитах, зменшується грошовий обіг між підприємствами;

• деякі підприємства проводять оплату незароблених грошей. Особливо це стосується державних підприємств та установ, що призводить до зменшення коштів державного бюджету й перерозподілу їх в суспільстві;

• збільшуються розрахунки готівкою та зменшуються безготівкові розрахунки, тобто частина коштів переходить у тіньовий сектор. Негативність цього явища у тому, що ці кошти не повертаються в грошовий обіг, а осідають у формі засобів накопичення й не можуть бути використані для виплат пенсій, заробітної плати, допомоги та інших виплат. Крім того, підприємства не сплачують податків в повному обсязі, що також призводить до скорочення державного бюджету;

• збільшення цін призводить до збільшення грошової маси на накопичення, зменшення товарної маси та появи дефіциту. У державі виникає грошовий дефіцит, і, як наслідок, зростають заборгованості перед робітниками, скорочуються витрати на соціальні програми;

• зростання цін на тарифи і послуги змушує підвищувати заробітну плату працівникам державних підприємств та виробникам споживчої продукції, соціально необхідної населенню, що призводить до емісії грошей;

• зростання цін на засоби виробництва змушує підприємства купувати їх за більш високими цінами, використовувати При цьому свої резервні фонди, а за відсутності таких — брати кредити та інші позики. Збільшення собівартості та ціни виробів призводить до зменшення обсягів їх реалізації, у результаті чого підприємство не може оплатити за своїми зобов'язаннями й стає неплатоспроможним, тобто банкрутом.

Отже, вплив грошового обігу на ціну має зворотний зв'язок та відіграє значну роль при аналізі в цілому суспільного відтворення.