Маркетингова цінова політика - Литвиненко Я.В. - 2. За ступенем регулювання.

Усі ціни, які діють в Україні, можна класифікувати за різними ознаками (рис. 4.4).

1. За каналами товароруху.

• Виробнича ціна. Вона складається з усіх витрат підприємства у процесі виробництва та реалізації товарів, а також прибутку, який потрібен для розширення своєї діяльності. Ця частина ціни може становити від 40 до 80 % у загальній ціні виробу, залежно від товару. Вона показує, скільки коштує виробництво цього товару для виробника, і є базовою при визначенні відпускної ціни, для визначення якої, як правило, застосовуються витратні цінові стратегії або стратегія визначення витрат та фіксованого прибутку, який визначається з урахуванням бажання підприємства отримати відповідний прибуток, а також попиту на цей товар і ступінь його новизни порівняно а товарами інших виробників.

• Відпускна ціна виробника. До складу цієї ціни входять виробнича ціна підприємства та непрямі податки (акцизний збір та податок на додану вартість). Це ціна, якою виробниче підприємство передає свій виріб іншому підприємству для подальшої реалізації. її розмір залежить від об'єктивних чинників, які зазначає держава у вигляді проведення податкової політики через систему оподаткування. При цьому потрібно зазначити, що держава має можливість пропонувати різні стимулюючі заходи з метою збільшення зацікавленості у виробництві окремих товарів та послуг за рахунок застосування різних пільг з оподаткування, і навпаки, через підвищення ставок оподаткування або введення нових податкових платежів стримувати виробництво товарів.

• Оптово-посередницька ціна. Цю ціну встановлюють підприємства-посередники у взаємовідносинах між виробниками та роздрібними торговельними підприємствами. До них належать оптові бази, оптові склади, посередницькі юридичні та фізичні особи. Така ціна складається з виробничої ціни й оптово-посередницької надбавки, тобто витрат обігу посередницьких підприємств, їх прибутку та податку на додану вартість. Вона може суттєво вплинути на кінцеву ціну, якщо таких посередників досить багато. Тому з метою зменшення ціни потрібен оптимальний вибір посередницьких ланок товароруху.

• Роздрібна ціна. За цією ціною роздрібні торговельні підприємства реалізують товари кінцевим споживачам. її складають відпускна, або оптово-посередницька ціна виробника та посередника і торговельна надбавка, тобто витрати обертання роздрібного торговельного підприємства, отриманий розмір прибутку і податок на додану вартість торговельного підприємства. При визначенні цієї ціни застосовують стратегії ціноутворення, які базуються на попиті та за яких головними чинниками є кон'юнктура ринку і вимоги споживачів до товарів та обслуговування споживачів. Головною метою такої ціни є найбільше пристосування її до вимог ринку з метою швидкої реалізації товарів і прискорення обігу грошових коштів.

Рис.4.4. Види цін

2. За ступенем регулювання.

• Фіксовані ціни. Це ціни, які встановлюються, змінюються або відміняються державними органами на одному рівні, а їх порушення карається в адміністративному, а іноді й кримінальному, порядку. В сучасній економіці України такі ціни встановлені на комунальні послуги для населення, вартість проїзду в міському транспорті, на споживчу електричну енергію, бензин та дизельне паливо та ін. При їх порушенні відповідне підприємство несе повну адміністративну, економічну, фінансову, а в деяких випадках і кримінальну, відповідальність. Такі ціни жорстко контролюються державними ціновими та податковими органами. Встановлення цін вимагає великих фінансових затрат і є достатньо ефективним, тому в багатьох країнах світу такі ціни застосовуються до незначної кількості товарів або послуг. Треба зазначити, що і в Україні перелік товарів за цими цінами поступово зменшується.

• Регульовані ціни. Вони встановлюються також державними органами або органами місцевого самоврядування згідно з відповідними повноваженнями і мають окремі обмеження.

У практиці ціноутворення застосовуються певні обмеження.

1. Встановлюється максимальна ціна на виріб, яку підприємство не може перевищувати (при цьому обмеження щодо найменшого розміру ціни не встановлюються). Наприклад, в окремих регіонах України може обмежуватися ціна на деякі сорти хліба, на окремі товари повсякденного споживання — молочні товари, м'ясо, овочі.

2. Встановлюється мінімальна ціна на виріб, нижче від якої підприємство не може реалізувати свій товар (при цьому найбільший розмір ціни не встановлюється).

3. Встановлюються обмеження окремих частин ціни (при чому вони можуть бути як максимальні, так і мінімальні). Наприклад, визначається граничний розмір торговельної надбавки для торговельних або різних посередницьких підприємств. Може встановлюватись обмеження розміру прибутку при виробництві окремих високоприбуткових товарів (з дорогоцінних металів) або виробів монопольного виробництва (алкогольних і тютюнових виробів).

• Встановлюються вільні, або договірні, ціни згідно з укладеними угодами між виробниками та підприємствами-реалізаторами під впливом попиту та пропозиції на цей товар і не можуть мати будь-яких обмежень. При визначенні цих цін варто дотримуватись таких принципів:

— добровільний та незалежний характер ціни: вона встановлюється за домовленістю виробника та продавця або інших суб'єктів процесу купівлі-продажу товару, і на цю ціну не мають право впливати будь-які інші структури, в тому числі й органи влади;

— конфіденційний характер, тобто ця ціна є комерційною таємницею тих суб'єктів, які укладають угоду, і не підлягає розголошенню;

— закріплення ціни в угоді, яка укладається між суб'єктами договірного процесу або в спеціальному додатку, що має таку саму юридичну силу. Додатки, як правило, застосовуються у випадках, коли в угоді зазначаються товари широкого асортименту;

— неможливість зміни ціни однією стороною самостійно без погодження з іншим суб'єктом господарської угоди.

• Індикативні ціни. Це ціни, які плануються, рекомендуються та стимулюються державою. В Україні їх застосовують при укладанні та виконанні зовнішньоекономічних угод на постачання товарів на експорт. Суть полягає в тому, що ціна, яка встановлюється в контракті між вітчизняним та іноземним партнером на продаж окремих видів товарів (в основному це сировина, корисні копалини та продукція її первинної переробки), не може бути нижчою, ніж встановлена державою індикативна ціна. При порушенні такого положення підприємство-порушник несе повну економічну або адміністративну відповідальність. У світовій практиці ціноутворення теж застосовують такі ціни, але вони мають рекомендований характер. До порушників такої ціни не застосовують жодних адміністративних заходів і вони не несуть будь-якої, в тому числі й економічної, відповідальності.

• Комісійна ціна. Вона встановлюється в окремих торговельних підприємствах, коли товари здають на комісію фізичні особи з метою їх перепродажу; утворюється під впливом попиту та пропозиції, але на підставі початкової вартості товару і витрат, які здійснює торговельне підприємство на його реалізацію. Кінцева ціна може змінюватись під впливом кон'юнктури ринку або за згоди суб'єкта, якій здав цей товар на комісію. Ця ціна складається з ціни, за якою товар був прийнятий для реалізації торговельним підприємством, і невеликої (5—6 %) торговельної націнки.