Педіатрія - Тяжка O.B. - Частина II. Факультетська педіатрія

Діатези

Актуальність теми. Загальновідомо, що витоки більшості хронічних захворювань у дорослих людей починаються з дитинства. Підвищена схильність до розвитку тих чи інших захворювань визначає суть терміну "діатез". Вчення про діатези лежить в основі профілактичної медицини. Раннє розпізнавання діатезів (донозологічних станів) і своєчасне призначення реабілітаційних заходів сприяють запобіганню маніфестації діатезів, розвитку хронічних, нерідко інвалідизуючих захворювань як дітей, так і дорослих. Вищеперераховане визначає необхідність вивчення даної теми студентами медичного факультету.

Мета заняття. Вивчити клініко-лабораторні ознаки основних типів діатезів, знати патогенетичне обґрунтування реабілітаційних заходів при них; уміти визначити тип діатезу в дитини й скласти план її оздоровлення.

Основна література

Медицина дитинства / За ред. П.С. Мощича: У 4 т. – К.: Здоров'я, 1994. – Т. 1. – С. 654-668.

Дитячі хвороби / За ред. В.М. Сидельникова, В.В. Бережного. – К.: Здоров'я, 1999. – С. 74-83.

Додаткова література

Андрущук А.Л. Тяжкая A.B., Помыткина Л.P. Диагностика, лечение, реабилитация и диспансеризация детей с аллергическим и лимфатическим диатезами: Метод, рекомендації. – К.: Б. и., 1992. – 24 с.

Шабалов Н.Л, Детские болезни. – СПб. и др.: Питер, 1999. – С. 89-108.

Допоміжні матеріали

1. Сучасне уявлення про діатези.

2. Діагностичні критерії алергічного діатезу.

3. Реабілітація дітей з алергічним діатезом.

4. Діагностичні критерії лімфатичного діатезу.

5. Реабілітація дітей з лімфатичним діатезом.

6. Діагностичні критерії нервово-артритичного діатезу.

7. Реабілітація дітей з Нервово-артритичним діатезом.

Сучасне уявлення про діатези

Діатез – це схильність до розвитку певних захворювань і особливостей їх перебігу. Це донозологічний етап, стан, що передує розвитку основних симптомів хронічного захворювання. У формуванні діатезів основне місце належить полігенним спадковим факторам, але в більшості випадків має значення також вплив негативних внутрішньоутробних (гестози, вірусно-бактеріальні хвороби, загроза переривання вагітності) та набутих (нераціональне харчування, несприятливі побутові умови тощо) факторів. П'ятнадцять із 17 класів хвороб людини (окрім травм і отруєнь) – хвороби зі спадковою схильністю. На основі цього можна зробити висновок: скільки існує класів хвороб, стільки й діатезів (наприклад, атонічний, аутоалергічний, пневмонічний, енцефалітичний, кишково-виразковий та ін.). Історично склалося, що в педіатрії найбільш дослідженими є три типи діатезів: алергічний, лімфатичний та нервово-артритичний (або сечокислий). Діти з алергічним діатезом схильні до розвитку алергічних хвороб (бронхіальної астми, алергічних захворювань шкіри та травної системи тощо), з лімфатичним діатезом – до частих вірусно-бактеріальних захворювань, раннього формування хронічних вогнищ запалення, особливо органів дихання; з нервово-артритичним діатезом – до розвитку дисметаболічної нефропатії, неврастенії, психастенії, атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, жовчно- та сечокам'яної хвороб, ожиріння, обмінних артритів.

Наведені назви діатезів раніше були дещо іншими. Так, замість "алергічний діатез" застосовували термін "ексудативно-катаральний". Це пов'язано з тим, що цей діагноз встановлювали не лише за наявності ознак схильності, але й ознак самої хвороби (стійкі інфільтративяо-десквамативні ураження шкіри, мокнення тощо). Замість терміну "лімфатичний діатез" раніше застосовували "лімфатико-гіпопластичний". Це зумовлено тим, що в сучасних умовах у значної кількості дітей з цим типом діатезу не спостерігається гіпоплазії внутрішніх органів (надниркових залоз, серця, аорти, нирок), яку на початку XIX ст. вважали обов'язковою ознакою. Залишається без змін термін "нервово-артритичний діатез", який характеризує основні клінічні ознаки цього діатезу в дітей, але поряд з ним існує термін "сечокислий діатез"- за основною рисою його патогенезу.

Діагноз діатезу необхідно встановлювати у фазі передхвороби, до маніфестації діатезу в захворювання. Доцільність своєчасного визначення діатезу пов'язана з тим, що діти потребують диференційованого підходу в організації режиму дня, харчування, лікування гострих захворювань, проведення профілактичних щеплень, щоб запобігти формуванню хронічних захворювань.

Діагностичні критерії алергічного діатезу

- спадкова схильність до алергії (наявність у родичів алергічних хвороб і реакцій);

- алергічні реакції в дитини (легкого перебігу, транзиторні) на харчові продукти, медикаменти, вакцини, хімічні речовини, укуси комах тощо;

- повторні гострі обструктивні бронхіти й стенози гортані;

- "географічний" язик;

- часті епізоди послаблення випорожнень без зміни загального стану організму;

- еозинофілія крові та секретів (слизу із носа, слини, мокротиння);

- підвищений рівень IgE, дефіцит IgA та Т-лімфоцитів;

- зниження рівня гістамінопексії крові та підвищення чутливості до гістаміну, ацетилхоліну тощо.