Стимуляція здоров'я та інтелекту - Чепига М.П. - Маятник

До одноручних рамок із вертикальною віссю повертання належать L - подібні (кажемо Г-подібні). їх виготовляють із залізного, алюмінієвого, сталевого чи мідного дроту діаметром від 1-2 до 4-5 мм. Горизонтальна вітка, зігнута під прямим кутом (можна 95-100°) від ручки, має довжину від 30 до 50 см, а ручка - 9-12 см. Звичайно використовують одну одноручну рамку, а при дослідженні на місцевості чи в приміщенні - дві.

Варіанти одноручних рамок з вертикальною віссю повороту (мал. 9): 1-3,9 - дротяна рамка, 5 - рамка із телескопічною антеною (Н. Д. Твардовський); 10 - рамка 3. Стольчинського - диск, розміщений під кутом 90° до площини рамки; 4 - стальна рамка із стабілізуючим тягарцем, ручка із втулкою - підшипником; 6-8 - дротяні рамки із пластмасовими ручками; 11 -

Мал. 9. Різні варіанти Г-подібних індикаторів

діагностична антена з мідним кабелем і штекером (див. мал. 9). Чим коротше довге плече рамки, тим вона чутливіша до руху рук. Тому на місцевості використовують рамки із довшим плечем або із телескопічною розсувною антеною.

Дворучні рамки

До дворучних індикаторів належать V-рамки, П-подібні і пет-леподібні рамки (мал. 10). Вони можуть бути виготовлені з будь-яких матеріалів, але найчастіше використовують стальний чи латунний дріт діаметром 1-2 мм, пластмасові стержні діаметром 3-4 мм, з'єднані на вершині з довжиною вітки від 30 до 40 см, а на кінці роздвоєної частини знаходяться ручки.

Мал. 10. Дворучні П-подібні і петлеподібні дротяні індикатори

Користування рамками. Рамки встановлюють на рівні грудей на відстані 25 см одна від одної. Очі у вас напіввідкриті, вуха закладені ватними тампонами, щоб не відгукуватись на звук чи інші дратівливі фактори.

Найпоширеніший спосіб утримання дворучних індикаторів такий: рамка утримується двома руками за ручки, по одному розгалуженню в кожній руці таким чином, що долоні розміщені горизонтально і обернені вверх. Ручки кожної вітки індикатора

повинні знаходитися в згині долоні, охоплені чотирма пальцями зверху.

Відомий дослідник біолокаційного ефекту С.С.Соловйов винайшов спеціальний індикатор - гамма-подібну рамку (мал. 11). За допомогою цього пристрою, призначеного для професійних операторів, вдається виявити і поміняти полеві характеристики об'єктів, процесів, явищ.

Мал. 11. Рамка С. С. Соловйова

Індикатор С. С. Соловйова утворений із кільця (зовнішній діаметр 140 мм, а поперечний перетин 7 х 14 чи 7 х 28 мм), другого тримача і фіксатора кільця. При зміні інтенсивності полів кільце перекидається. Чим інтенсивніше поле, тим більше із нахиленого положення піднімається і перекидається кільце.

Маятник

У старовину маятник називали сидоричним, що в перекладі означає - зоряний, сонячний, небесний, божественний, осяйний. Виготовлений із дотриманням певних ритуалів, він ставав особливим інструментом передбачування.

Вагаделко - основний інструмент для проведення радіестезійних досліджень. Існує велика кількість його видів, які різняться конструкцією чи матеріалом (мал. 12). Як і інші біолокаційні пристосування, їх можна виготовити з міді, латуні, деревини листяних дерев (найкраще дуба), рідше з коштовних металів і каміння. Довжина шнура (нитки), шовкового чи бавовняного, пофарбованого в чорний колір, коливається від 10 до 26 см.

Маятники різняться за формою, бо в радіестезійних дослідженнях враховуються випромінювання їхніх форм. Найчастіше ви

Мал. 12. Різновиди вагаделок

користовують універсальний (а), єгипетський (б) та нейтральний (в) маятники. Найкращих результатів можна досягнути краплеподібним вагаделком (г), яке не дає випромінювань, що можуть вплинути на результати досліджень (див. мал. 12). У деяких випадках доцільно використовувати порожнинні вагаделки, куди перед визначенням характеру випромінювань поміщають зразок пошукового об'єкта.

Для дослідження використовують також багети-вагаделки чи біорадіометри різної конфігурації, але єдиного принципу побудови - вони складаються з ручки з порожниною для фіксації діагностичного кабелю, антенного дроту і чутливого елемента, яким може бути металеве кільце, сфера, спіраль чи булавоподібна куля. Про їх використання можна прочитати у монографії А. А. Литви-ненка[1991].

Для роботи важливе значення має узгодження радіестезійного кольору. Це розумове узгодження, яке враховує значення довжини підвіски вагаделка, як критерію опису різних випромінювань.

На певній довжині нитки вагаделко фіксує відповідний колір: 1 - білий, 2 - фіолетовий, 3 - синій, 4 - голубий, 5 - зелений, 6 - жовтий, 7 - оранжевий, 8 - червоний, 9 - чорний.

Довжина підвіски вагаделка, при якій досліджуване випромінювання над поверхнею об'єкта дає правий обертовий рух, дозволяє визначити потрібний радіестезійний колір.

Залежно від ваги і форми вагаделка змінюється розміщення кольору на нитці. Для практичного використання розмітку підвіски вагаделка проводять таким чином: над поверхнею певного кольору тримають вагаделко з короткою підвіскою, потім подумки дають установку - узгодження кольору, після якої поволі збільшують довжину нитки, опускаючи маятник, що гойдається. Як тільки задані прямолінійні коливання переходять у праві обертові рухи, робимо помітку на підвісці маятника. Як правило, визначають два крайні кольори спектру - червоний і фіолетовий, а решту міток ставлять, розбивши цю ділянку нитки на шість відрізків: білий колір знаходиться над фіолетовим, а чорний - нижче червоного на віддалі, одержаній від пропорційного поділу нитки. Послідовність радіестезійних кольорів не залежить від особливостей людини, яка проводить дослідження.