Стимуляція здоров'я та інтелекту - Чепига М.П. - 4.2. Шкідливий вплив земного випромінювання

Від поверхні Землі смуги решітчастої сітки спрямовані вертикально вгору як площини, утворені різного роду електромагнітними полями. Ці поля виникають у результаті електромагнітних процесів, які здійснюються між Землею й іоносферою. Смуги решітчастої сітки мають різну інтенсивність випромінювання. Точки перехрещення ліній, смуг глобальної сітки є локальними ділянками, що впливають на кожний об'єкт, який перебуває у сфері їхньої дії.

Встановлено, що смуги решітчастої сітки поляризовані на умовно "позитивні" та "негативні", причому їхній енергетичний потік може бути висхідним і нисхідним. Відповідно вузли решітчастої сітки можуть бути право- і лівополяризованими чи нейтральними.

Фахівці стверджують, що через кожні 10 м у решітчастій сітці виникають смуги посиленої інтенсивності. Перехрещення водоносних жил з вузлами і лініями цих геопатогенних сіток, самі вузли перехрещення смуг створюють біологічно активні зони випромінювання, небезпечні для живих організмів. У деяких місцях ці випромінювання можуть бути дуже сильними.

Над такими місцями змінюється іонний склад повітря. Вважається нормальним, якщо в приміщенні міститься більше 1500 негативно заряджених іонів кисню на 1 см³. В курортних районах цей рівень може підніматися навіть до 50 000 на 1 см³. У геопатогенних зонах (місцях тріщин) рівень іонізації різко падає, навіть до 60 іонів. До того ж змінюється співвідношення позитивно і негативно заряджених частинок.

Досліджено, що на процес іонізації впливає електромагнітне випромінювання, яке виходить з глибини нашої планети. В місцях тріщин земної кори виникають імпульсні електромагнітні поля, які згубно впливають на людей і теплокровних тварин.

Механізм дії геопатогенних зон

Поява функціональних порушень чи ознак захворювань залежить від тривалості перебування в геопатогенній зоні, виду джерела геопатогенного випромінювання, тілобудови людини, наявності відповідних захворювань, спадкової схильності, а також способу життя.

Під впливом випромінювань спочатку виникають порушення на функціональному рівні, які проявляються підвищеною втомою, поганим сном, дратівливістю, відчуттям неспокою, судомами в ногах, пітливістю. Порушується біохімічний стан організму. Через три роки перебування в такій зоні виникають захворювання: онкологічні, серцево-судинні, нервово-психічні, опорно-рухового апарату. Індуковані перехресним із ліво-сторонньою поляризацією викликають рак, а із правостороньою - розсіяний склероз і лімфогранулометоз. Подвійні зони дії сітки Хартмана, спрямовані на південь-північ, найчастіше ведуть до розвитку серцево-судинних захворювань, а ті, що йдуть із сходу на захід, викликають ревматизм і артрити. У місцях розміщення вузлів Хартмана у людей виникають ішемічні захворювання серця і мозку, астма і ревматизм.

Згідно з дослідженнями М. Матеіна (1992) перехрестя сітки Хартмана створює інтенсивність випромінювання 10 %, вузли сітки Карті - 20 %, а подвійне перехрестя вузлів Хартмана і Карті - 60 % від максимально можливої величини геопатогенного випромінювання.

Встановлено, що для виникнення злоякісних новоутворень важливу роль відіграють довжини хвиль реактивних зон при їх лівосторонній поляризації: 7,3; 7,75; 8,7; 10,0; 10,7; 12,7; 13,9 см.

Дослідження показують, що у житлі практично через кожен квадратний метр площі проходить одна або декілька реактивних зон полів випромінювання, які утворені водними жилами чи геологічними тріщинами, чи обумовлені решітчастими структурами. Опираючись на такі дані, можна зробити висновок, що більшість реактивних зон малошкідливі.

Вченим відомо, що в геопатогенних зонах добре розвиваються різні патогенні мікроорганізми, швидше відбуваються процеси гниття, швидше скисає молоко і вино. Раніше, наприклад, добрі місця під забудову вибирали за кількістю мишачих нір - чим більше, тим краще. За Петра І для визначення добрих місць до дерев'яних кілків прив'язували сире м'ясо. Там, де м'ясо довше зберігалось свіжим, будували будинок.

Реагують на погані місця і дерева. Над стародавніми потоками і водними жилами найчастіше ростуть вологолюбиві види - верба, вільха, дуб, ясен, в'яз. А береза, липа і хвойні дерева хворіють і чахнуть, на них утворюються нарости, збільшується кількість потворних форм. Фруктові дерева: яблуні, груші, сливи - в геопатогенних районах швидше жовтіють, втрачають листя, а багато з них сохнуть і гинуть. Малина, переміщуючи кореневу систему, намагається виповзти із зони. Картопля в геопатогенній зоні дає врожай у 2-3 рази нижчий, ніж на добрій ділянці. Домашні тварини і собака ніколи не ляжуть на погане місце, а кішка любить такі місця.

На шкідливість геопатогенних зон вказують експерименти на тваринах. Із 750 обстежених корів, яких утримували над геопа-тогенною зоною, 80 % страждали лейкозом і маститом. Кури, яких поміщали над такою зоною, втрачали пір'я і переставали нестися. Миші намагались вирватись із кліток, з'їдали власні хвости, ламали зуби. Проте змії і ящірки із задоволенням заселяли погані місця.

У табл. 13 подані результати медико-статистичного аналізу, проведеного у 1300 людей залежно від розташування місця сну і при тривалому перебуванні (більше 2-х років) в полі випромінювання сітки Хартмана.

Таблиця 13

Земне випромінювання і здоров'я

Шкідливі випромінювання руйнують не тільки біополе людей, тварин і рослин, але і будівлі, дороги, тротуари, сприяють розмноженню шкідників рослин і тварин, птахів і дерев. Зокрема, на вузлах сітки Хартмана молочно-кислі бактерії гинуть протягом 7-10 хв.

Відомо, що при тривалому перебуванні людини в патогенному середовищі, у неї погіршується самопочуття, зменшується її загальне біополе і поля окремих органів (серця, печінки, щитовидної залози...). Крім цього, руйнівно впливають на людину сільськогосподарські продукти, вирощені в умовах патогенності. Багато переробних виробництв продовольчих товарів, складів розташовані в патогенних зонах і випускають енергетично неякісну продукцію.

Геопатогенні зони спричиняють шкідливий вплив не тільки на організм людини, але і на сільськогосподарських та диких тварин. На таких ділянках не рекомендується споруджувати житлові будинки, ферми та курники. Наші предки, коли не велась худоба, руйнували ферми і споруджували приміщення в іншому місці. Зустрічаються місця, які провокують у людей безпричинний сум, печаль, нервозність, втому, хвороби, внутрішньо спустошують.

Польський вчений Єржі Аворман наводить такі дані: у середньому через 10 років постійного перебування в патогенній зоні у 57 % людей з'являються серйозні відхилення у здоров'ї - запаморочення, бронхіальна астма тощо; 33 % уражують важкі недуги: розсіяний склероз, рак, інфаркт, інсульт, а в десяти випадках із ста - смерть.

Австралійська дослідниця К. Бахлер у своїй монографії "Досвід лозоходства" [1984] наводить результати багаторічного обстеження 11 тисяч чоловік, які перебували в геопатогенній зоні. Згідно з цими результатами, ракові, психічні та різноманітні хронічні захворювання у дітей та дорослих зумовлені саме тим, що вони перебувають у геопатогенних зонах.

Учені відзначають такі зміни функціонального стану людини в геопатогенних зонах: підвищена збудливість, нервозність, стан депресії, сонливість, безсоння, скарги на загальну слабкість, головний біль, що не припиняється, почуття страху, тривожний стан, утома вранці після пробудження, похмурість.

Німецький вчений Густав фон Поль одним з перших почав вивчати проблему смертоносних променів землі, про яку доповів на медичному конгресі в Мюнхені у 1930 році.

В геопатогенних зонах хворіють також тварини. Латиський вчений М. Лігерс через багато років виявив, що із 35 тисяч корів стійла 800 хворих перебували в геопатогенній зоні. Ці зони провокували у корів мастити, лейкоз, туберкульоз, зменшували надої. В такій зоні перемагнічується корм і погано засвоюється організмом, тому є низькою продуктивність худоби.

З наведеного вище можна зробити висновок, що людині необхідно грамотно визначити своє місце роботи, навчання та сну, щоб не створювати додаткових передумов для будь-яких захворювань.

На автошляхах наявність геопатогенних зон створює підвищену аварійність, оскільки навіть короткочасне перебування водія в цій зоні спричиняє своєрідний стрес.

Зустрічаються геопатогенні місця, які висмоктують енергію, їх можна використати для очищення організму людини від хвороботворної енергії (суворо дозовано).

4.2.1. Методика виявлення геопатогенних зон

Для виявлення геопатогенних зон використовують методи біолокації. Біолокація - здатність людини визначити наявність яких-небудь об'єктів, предметів у просторі за допомогою індикатора - рамки чи вагаделка. Західноєвропейська назва - радієстезія, американська - доузінг.

Люди, які здатні до такого, мають особливе біологічне поле і виражені більшою чи меншою мірою екстрасенсорні здібності. Завдяки цьому вони можуть отримувати інформацію з навколишнього простору. Біолокація - це один із різновидів використання екстрасенсорних здібностей. Встановлено, що такими здібностями володіють близько 80 % усіх людей, а 10-20 % настільки обдаровані ними від природи, що відразу можуть досконало володіти маятником.

Починати навчання слід в такій послідовності;

- на чистому аркуші паперу тушшю або чорним олівцем намалюйте прості геометричні фігури (хрест, квадрат, трикутник" коло, зірку розміром 3-4 см). Тримайте руку з маятником над кожною фігурою, фіксуйте свій цогляд на ній, концентруйте свою увагу на досліджуваному предметі. Відзначте для себе, які рухи здійснює маятник. Для кожної фігури вони різні. Повторіть це кілька разів на день;

- однакові пластмасові склянки з кришками заповніть різними речовинами (сіллю, водою, олією, піском...), а одну із них залишіть порожньою. Спочатку, тримаючи вагаделко над кожною відкритою склянкою, вивчіть і запам'ятайте характерні рухи вагаделка над ними. Після цього склянки закрийте І повторіть дослід декілька разів. Потім склянки переставте місцями, і за характером руху вагаделка визначіть, яка речовина міститься в тій чи іншій посудині;

- вивчіть характер коливань вагаделка над мурашником і біля дров із пухлинними наростами;

- вивчіть особливості біополя дуба, ялини (ростуть у геопатогенних зонах), а також липи, яблуні, груші (ростуть в нейтральних зонах). В усіх геопатогенних зонах вагаделко буде здійснювати помітні рухи по колу, а в зонах позитивного впливу на організм людини воно залишиться відносно спокійним. У приміщеннях краще користуватись вагаделком на довгій нитці (60 см). Крейдою на підлозі позначте місця, де вагаделко вказує на подразнення (випромінювання землі). Перенесіть їх на папір (у зменшеному вигляді), і небезпечні перехрестя будуть очевидними.