Менеджмент персоналу - Мурашко M.I. - Відшкодування збитку, завданого з вини працівника

Процес відшкодування збитку, завданого підприємству, установі, організації з вини працівника, має такі складові: — визначення розмірів збитку (ст. 135 КЗпП України); —- порядок відшкодування збитку (ст. 136 КЗпП України). Розмір збитку, завданого підприємству, установі, органі­зації, визначається за фактичними витратами на підставі да­них бухгалтерського обліку з балансової вартості (собівар­тості) матеріальних цінностей, за вирахуванням зношення відповідно до встановлених норм.

При розкраданні, недостачі, навмисному знищенні або на­вмисному псуванні матеріальних цінностей збиток визна­чається на підставі висновків експертів.

Порядок визначення розміру збитку від розкрадання, недо­стачі, знищення (псування) матеріальних цінностей установле­но Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 зі змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України від 27.08.96 № 1009 і від 20.01.97 № 34.

Якщо збиток завдано з вини кількох працівників, кожний із них відшкодовує лише ту частину, яка припадає на нього, і не відповідає за інших. Солідарна матеріальна відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом установлено, що збиток підприємству, установі завдано спільними навмисними діями кількох працівників або працівника й інших осіб (Поста­нова пленуму Верховного Суду України від 28.03.97 № 3).

Умови колективної (бригадної) матеріальної відповідаль­ності визначаються письмовим договором, укладеним між підприємством, установою, організацією і всіма членами ко­лективу (бригади) на підставі Типового договору про колек­тивну (бригадну) матеріальну відповідальність.

Якщо в незбереженні матеріальних цінностей, крім членів колективу (бригади), з якими укладено договір, винні поса­дові особи, суд розглядає питання про притягнення їх до від­повідальності в справі як співвідповідачів і визначає частину збитку, що відповідає ступеню провини кожного з них, і роз­мір збитку, що підлягає відшкодуванню, з урахуванням виду та меж матеріальної відповідальності, покладеної на них.

Решта збитку розподіляється між членами колективу (брига­ди) відповідно до Типового договору про колективну (бригад­ну) матеріальну відповідальність (Постанова пленуму Верхов­ного Суду України від 28.03.97 № 3).

Суд при визначенні розміру збитку, який підлягає відшко­дуванню, крім прямого дійсного збитку враховує ступінь про­вини працівника й ту конкретну обстановку, в якій було за­вдано збитку (ст. 137 КЗпП України). До конкретної обста­новки, з огляду на яку суд зобов'язаний зменшити розмір покриття завданого збитку, належать нестворення нормаль­них умов збереження майна, неналежна організація праці та ін. (Постанова Пленуму Верховного Суду СРСР від 05.07.74).

Суд також може зменшити розмір відшкодування збитку, завданого працівником, залежно від його матеріального ста­новища, за винятком випадків, коли збитку завдано злочин­ними діями працівника, здійсненими з корисливою метою (ст. 137 КЗпП України). Однак матеріальне становище пра­цівника не може бути підставою для повного звільнення його від зобов'язань відшкодування підприємству, установі, ор­ганізації завданого збитку.

Відшкодування збитку працівниками в розмірі, що не пере­вищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпо­рядженням власника або уповноваженого ним органу, і керів­никами підприємств, організацій, установ, а також заступни­ками їх — за розпорядженням органу вищого рівня в порядку підпорядкування шляхом утримання із заробітної плати.

Видати таке розпорядження власник або уповноважений ним орган має право тільки за певних обставин:

— якщо мова йде про матеріальну відповідальність у ме­жах середнього місячного заробітку;

— коли працівник дав згоду в письмовій формі на відшко­дування збитку;

— за умови, що з часу виявлення збитку минуло не більше 2 тижнів.

Терміном 2 тижні обмежено видання, а не реалізація розпорядження про відшкодування збитку. Термін його ви­конання настає не раніше як через 7 днів із дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згодний з утриман­ням або його розміром, то трудовий спір за його заявою має розглядатися в порядку, передбаченому законодавством.

В усіх інших випадках питання про відшкодування збитку вирішується за поданням власника або уповноваженого ним органу позову до районного (міського) суду за місцем прожи­вання працівника, який завдав збитку.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їхніх заступників матеріального збитку в судовому поряд­ку провадиться за позовом органу вищого рівня у порядку підпорядкування або за заявою прокурора.