Менеджмент персоналу - Мурашко M.I. - Праця жінок

Праця жінок

Конституція України законодавчо закріплює рівність чо­ловіків і жінок в усіх сферах трудових відносин: при прий­нятті на роботу, встановленні розмірів оплати праці, визна­ченні режиму робочого часу, часу відпочинку тощо. Крім того, з огляду на особливості жіночого організму і соціальну роль жінок у суспільстві, законодавство додатково передба­чає пільги для працюючих жінок.

Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок

Забороняється застосовувати працю жінок на важких робо­тах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами пра­ці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного і побутового обслуго­вування) (ст. 174 КЗпП України). Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких заборо­няється застосовувати працю жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 № 256.

Питання, пов'язані з використанням праці жінок на під­земних роботах, регулюються Постановою Ради Міністрів СРСР від 13.07.57 № 839 "Про заходи із заміни жіночої праці на підземних роботах, у гірничодобувній промисловості і на будівництві підземних споруд". Постанова забороняє вико­ристання жіночої праці на цих роботах, за винятком тих ви­падків, коли жінки обіймають керівні посади і не зайняті фі­зичною працею, займаються санітарним і побутовим обслуго­вуванням, проходять курс навчання, допущені на стажування в підземні частини підприємств, а також коли їм належить спускатися час від часу в підземні частини підприємства для виконання нефізичних робіт.

Перелік посад, пов'язаних із підземними роботами, на яких як виняток дозволяється застосування жіночої праці, затверджено Постановою Держкомпраці СРСР від 30.08.57 № 292. До цього переліку входять: начальники (директори), головні інженери шахт і копалень з видобутку вугілля, руд­них і нерудних копалин, що добуваються підземним спосо­бом, на будівництві метрополітенів, тунелів, шахтобудівних та шахтомонтажних управлінь, на будівництві інших підзем­них споруд; їхні заступники, головні інженери, техніки й інші керівні працівники, спеціалісти і службовці, які не ви­конують фізичної праці; головні, старші і дільничні марк­шейдери; геологи, гідрологи і працівники науково-дослідних та нормативних організацій, установ; працівники навчаль­них пунктів, які проходять курс навчання і допущені до ста­жування в підземних частинах підприємства; лікарі, середній і молодший медичний персонал, інші працівники, зайняті санітарним обслуговуванням: буфетниці, працівники, зай­няті побутовим обслуговуванням; чергові, які обслуговують стаціонарні механізми з автоматичним пуском і не виконують інших робіт, пов'язаних з фізичними навантаженнями.

На деяких важких роботах для жінок установлено змен­шені норми виробітку. Так, Постановою Ради Міністрів СРСР "Про більш широке залучення жінок до участі в кваліфіко­ваній праці в сільському господарстві" для жінок-механізаторів, які працюють на тракторах, комбайнах і складних сільськогосподарських машинах, установлюються норми ви­робітку на 10 % нижчі, ніж норми, що діють у господарстві.

Граничнодопустимі навантаження для жінок при підій­манні і переміщенні важких речей вручну визначено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 № 241.

Гранична маса важких речей, що підіймаються або пере­міщуються жінкою, за умови чергування з іншою роботою (до 2 разів на годину), не може перевищувати 10 кг. Гранично­допустима маса на підійманні й переміщенні вантажів по­стійно протягом робочої зміни не може перевищувати 7 кг.

Загальна маса вантажів, що переміщуються протягом ро­бочої зміни з робочої поверхні, не може перевищувати 350 кг, а з підлоги — 175 кг.

Не допускається також залучення жінок до роботи в ніч­ний час, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасова міра (ст. 175 КЗпП України). Ці обмеження не по­ширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті тільки члени однієї сім'ї.