Менеджмент персоналу - Мурашко M.I. - Заохочення за успіхи в роботі

За успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації застосовуються будь-які види заохочень, передбачені в за­тверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку (ст. 143 КЗпП України). Заохочення бувають:

— моральні (оголошення подяки, нагородження почесною грамотою тощо);

— матеріальні (видача премій, нагородження коштовним подарунком);

— надання переваг і пільг (надання житла в першу чергу, пільгової — за неповну оплату або безплатно — путівки в бу­динок відпочинку, санаторій та ін.; виділення будівельних матеріалів або надання позички на будівництво індивідуаль­ного житлового будинку тощо) (ст. 145 КЗпП України);

— заохочення за особливі трудові заслуги (ст. 146 КЗпП України). Успішне і сумлінне виконання трудових обов'язків працівником враховується при реалізації його кар'єри.

За особливі трудові заслуги працівників представляють у вищі органи для заохочення, нагородження орденами, меда­лями, почесними грамотами, нагрудними знаками і для при­своєння почесних звань та звання кращого працівника за цією професією.

Представлення до нагороди провадиться трудовими колек­тивами підприємств, установ та організацій, міністерствами і відомствами України, органами державної виконавчої влади, затверджується указами, постановами і розпорядженнями Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.

Заохочення, як правило, оголошуються наказом або розпо­рядженням власника чи уповноваженого ним органу. Відо­мості про заохочення заносяться до трудової книжки праців­ника (за винятком премій, передбачених системою оплати праці, або коли виплата їх має регулярний характер).

Стягнення за порушення трудової дисципліни

За порушення трудової дисципліни до працівників може бути застосовано одну з мір стягнення:

— догану;

— звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисциплі­ну для окремих категорій працівників може бути передбаче­но й інші дисциплінарні стягнення (ст. 147 КЗпП України).

Порушення трудової дисципліни — це невиконання або виконання на неналежному рівні працівником покладених на нього трудових обов'язків. Не можуть вважатися порушен­ням трудової дисципліни відмова неповнолітнього працівни­ка виконувати понаднормові роботи (ст. 63 КЗпП України), невиконання працівником трудових обов'язків через його недостатню кваліфікацію, у зв'язку з непрацездатністю або коли немає належних умов для виконання роботи.

Дисциплінарні стягнення накладаються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, призначення і за­твердження на посаду) працівника (ст. 147 КЗпП України).

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідаль­ність згідно зі статутом, положеннями й іншими актами зако­нодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також вищими органами.

Працівників, які займають виборні посади, може бути звільнено тільки за рішенням органу, що їх обрав, і тільки на підставах, передбачених законодавством.

Для визначення ступеня провини працівника, який учи­нив дисциплінарний проступок, тяжкості проступку і за­подіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, до застосування дисциплінарного стягнення власник або упов­новажений ним орган має зажадати від порушника трудової дисципліни пояснення (у письмовій формі). Якщо працівник, котрий порушив трудову дисципліну, відмовляється його дати, складається акт. Акт складається й у випадку, коли пра­цівник, що з'явився на роботі в нетверезому стані, відмо­вляється пройти медичний огляд для визначення ступеня сп'яніння.

Наказ, яким оголошено стягнення, без наявності пояснен­ня працівника або акта не має юридичної чинності.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути за­стосовано тільки одне дисциплінарне стягнення.

При виборі виду стягнення власник або уповноважений ним орган має враховувати ступінь тяжкості вчиненого про­ступку, обставини, за яких вчинено проступок, ставлення працівника до виконання своїх обов'язків і його поведінку до вчинення проступку.

Дисциплінарне стягнення накладається власником або уповноваженим ним органом безпосередньо після виявлення проступку, однак не пізніше одного місяця з дня його вияв­лення (ст. 148 КЗпП України).

Час перебування працівника, який учинив дисциплінар­ний проступок, у відпустці або час його відсутності на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (якщо підтверджено відповідними медичними документами) в цей місячний тер­мін не зараховується.

Дисциплінарне стягнення також не може бути накладено пізніше, ніж через 6 місяців із дня вчинення проступку.

Якщо наказ про накладення стягнення було видано після встановлених термінів, то він не має юридичної сили.

Наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу про накладення стягнення повідомляється працівни­кові під розписку.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено працівни­ком у порядку, передбаченому при розгляді індивідуальних трудових спорів (гл. XV КЗпП України).

Дисциплінарне стягнення, застосоване до працівника, діє протягом року. Якщо протягом цього часу працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважаєть­ся таким, що не мав дисциплінарного стягнення (ст. 151 КЗпП України).

Якщо працівник не вчинив нового порушення трудової дисципліни і при цьому проявив себе як свідомий працівник, власник або уповноважений ним орган відповідним наказом (розпорядженням) може зняти застосоване раніше дисциплі­нарне стягнення до закінчення річного терміну.