Охорона праці в авіації - Буріченко Л.А. - 6.3. Загальні рекомендації

Вибір системи вентиляції вирішується в кожному конкретному випадку залежно від призначення приміщення, характеру шкідливостей, які виникають в ньому, і схеми руху повітряних потоків усередині будівлі. Наприклад, аерацію, зазвичай, застосовують у великооб'ємних ангарних приміщеннях, тобто там, де потрібний незначний повітрообмін, влаштовують тільки одну витяжну вентиляцію. Часто умови технології ремонту нової авіаційної техніки вимагають кондиціювання повітря, тобто підтримання у визначених границях заданих параметрів повітряного середовища робочого місця (температури, швидкості переміщення повітряних мас і відносної вологості).

Природна вентиляція (аерація) будівель. Ця вентиляція - простий і економічно вигідний вид загальнообмінної припливно-витяжної вентиляції з природним спонуканням (рис. 6.2, а). Рівень однакових тисків підтримується рівністю середніх значень тиску повітря всередині будівлі й тиску зовнішнього повітря. Перевищення зовнішнього тиску над внутрішнім Рз > Рв викликає приплив повітря у приміщення, а при Рз < Рв — витік повітря з приміщення. Тепловий напір ∆Н регулюється різним ступенем відкривання фрамуг (вікон) F1, і ліхтарів F2. Він визначиться так:

∆H=h(Pв-Pз),

де h - відстань між площинами, рівних тисків і серединою аераційного отвору (на рис. 6.2, а вона відповідно дорівнює h1 і h2), м; Рв і Рз - відповідно густина повітря (всередині будівлі й зовні), кг/м.

Зв'язок між витратами повітря, яке протікає крізь отвір, що має площу F, і різницею тиску всередині і зовні, наприклад, одно прогонного цеху

де Lm - масова секундна витрата повітря, кг/с; j - коефіцієнт витрат, який залежить від умов витікання; g = 9,8 - прискорення вільного падіння, м/с2; р - густина повітря у вихідному стані, кг/м3; ∆Р-різниця тиску всередині й зовні приміщення в даному отворі, Па.

Вітровий тиск Рв (рис. 6.2, б) на поверхні огорожі

Рв = К(V²p/2g),

де К — аеродинамічний коефіцієнт, що показує, яка частка динамічного тиску вітру перетворюється в тиск на даній ділянці огорожі; V— швидкість вітру, м/с.

Механічна вентиляція. Незважаючи на значну економічність природних систем вентиляції, на підприємствах цивільної авіації часто застосовують загальнообмінну механічну вентиляцію у вигляді припливної, витяжної або припливно-витяжної, що визначається особливостями виробництва. Позитивними якостями таких систем вентиляції повітря є незалежність від температурних коливань зовнішнього повітря і його тиску та швидкості вітру. Повітря, що подається в приміщення і видаляється з нього, можна переміщати на різні відстані, його можна нагрівати або охолоджувати, очищати, зволожувати і висушувати (рис. 6.3).

Загальнообмінну вентиляцію розраховують таким чином:

— розробляють схему системи повітроводів з урахуванням розміщення вентиляторів, приміщень, насадок і подачі повітря;

— визначають витрату повітря ()к через кожну насадку залежно від кількості шкідливих речовин, які виділяються;

Рис. 6.3. Схема влаштування вентиляційної камери і повітроводів припливної системи з механічним спонуканням:

1 — повітрозабірна камера; 2 — клапан; 3 — калорифер; 4 - гнучкі вставки; 5 - системи повітроводів; б - вентиляційне приміщення; 7 - повітроприпливний отвір; 8 - плаваючий фундамент; 9 - вентилятор; 10 - повітрозабірна шахта

- задають середню швидкість переміщення повітря по повітроводах Vcep і середньою швидкістю повітряних потоків біля витратних насадок V за умови малої шумності і в межах санітарних норм;

- вибирають переріз повітроводів і розраховують їхню площу:

- визначають суму витрат тиску повітря на окремих розрахункових відрізках визначеної системи повітроводів і на виході (вході) з насадок:

Повний тиск, що розвивається вентилятором, має бути не меншим суми втрат напору повітря у визначеній розрахунковій схемі повітроводів і біля насадок (рис. 6.3). За довідниками вибирають вентилятор залежно від витрат повітря і повного тиску. Якщо не вдасться підібрати вентилятор за потрібним повним тиском, то необхідно взяти менші значення швидкості переміщення повітря по повітроводах і виконати перерахунок.

Місцева вентиляція. Місцева вентиляція (див. рис. 6.1, б) так само, як і загальноообмінна, може бути витяжна і припливна. На підприємствах цивільної авіації найпоширеніша місцева витяжна вентиляція. Основними її елементами є місцеві відсмоктувачі, вентилятор, мережа повітроводів і пристрої для очищення повітря.

Застосовуються різні конструкції місцевих відсмоктувачів. Зазвичай їх поділяють на групи: закриті, напівзакриті, відкриті. Найефективнішими є закриті відсмоктувані. Прикладом такого виду місцевої вентиляції є витяжна шафа (рис. 6.4), яку застосовують, наприклад, під час фарбування невеликих за розмірами деталей і вузлів, в хімічних, фізичних та інших лабораторіях.

Рис. 6.4. Схема влаштування витяжної шафи з витяжкою повітря:

а — зверху; б—знизу; в - зверху та знизу

Один вентилятор може обслуговувати декілька таких шаф. Даний вентиляційний пристрій дуже ефективний. Повітрообмін крізь витяжну шафу (в кубічних метрах за 1 год) визначають, виходячи зі швидкості відсмоктування повітря крізь відкриті робочі отвори:

де F - площа робочого отвору (прорізу),м ; V — швидкість відсмоктування повітря, м/с.

Вибираючи швидкість відсмоктування, враховують характер і температуру шкідливих виділень (табл. 6.1). В усіх випадках швидкість не повинна бути такою, при якій можливе винесення матеріалів.

Таблиця 6. 1

Характер шкідливих виділень

До напівзакритих відсмоктувачів належать витяжні зонти, які застосовують найчастіше під час зварювання виробів невеликих габаритів (рис. 6.5).

Рис. 6.5. Схема витяжного зонта, який застосовується під час зварювання

Розміри прямокутного витяжного зонта

А = а + 0,8h,

де а - сторони поверхні, що перекривається, м; h — відстань від обладнання, що перекривається, до низу зонта, м.

Кут розкриття зонта р краще брати таким, що дорівнює приблизно 60°. У даному випадку повітрообмін крізь витяжний зонт Qз = аbV²*3600, де а і b - розміри зонта в плані, м; V - швидкість відсмоктуваного повітря в площині перерізу вздовж кромки зонта (визначуваний отвір зонта), м/с.

Рекомендуються такі швидкості у визначальному отворі при розкритті зонта: з чотирьох боків — 1,05...1,25 м/с; з трьох боків - 0,9... 1,05 м/с; з двох боків — 0,75...0,9 м/с; з одного боку - 0,5...0,7 м/с. У деяких випадках видаляти виробничі шкідливості зверху немає можливості (наприклад, від ванн гальванічних цехів або гарячої промивки деталей перед ремонтом і т. ін.). У таких випадках застосовуються відкриті місцеві відсмоктувачі. їх роблять з одного (довгого) боку (борта) ванни (рис. 6.6) або з двох протилежних боків. Такий вид витяжного пристрою називають, зазвичай, бортовим. Вздовж бортів ванни прокладають витяжні повітроводи із щілиноподібними отворами для рівномірного (по довжині) відсмоктування забрудненого повітря.

Швидкість всмоктування повітря крізь щілини, які в даному випадку називають робочими отворами, беруть у межах 2—7 м/с залежно від токсичності шкідливих речовин, що виділяються, розміру ванни, температури рідини, яка створює шкідливі виділення, і деяких інших чинників. Конкретні дані слід брати зі спеціальної довідкової літератури.

Рис. 6.6. Схема улаштування бортової витяжки від ванн:

1 - наддування повітря; 2 - витяжка повітря

Можна приблизно в два рази зменшити продуктивність вентиляційної установки, якщо передбачити можливість закриття ванн капотами. Проте це не завжди можливо зробити з конструктивних міркувань.