Охорона праці в авіації - Буріченко Л.А. - 6.5. Кондиціювання повітря

Кондиціювання повітря на повітряному судні. Функції кондиціонера на ПС виконує висотне обладнання, від нормального функціонування якого багато в чому залежить життєдіяльність екіпажу і пасажирів. Це обладнання на сучасних ПС являє собою складний комплекс різних пристроїв, призначених для зміни термодинамічних параметрів повітря, яке подається до кабін, регулювання мікроклімату в кабінах, тобто забезпечення життєдіяльності екіпажу і пасажирів.

Герметична кабіна — важливий ланцюг у системі кондиціювання. Нею обладнують усі ПС, які експлуатуються на висотах більше 3000 м. Під такою кабіною розуміють об'єм фюзеляжу ПС, в якому за рахунок наддування підтримується надмірний, тобто підвищений відносно зовнішньої атмосфери і регульований за визначеною програмою тиск.

При цьому враховують, що технічно не доцільно постійно з підйомом на висоту підтримувати Його таким, що дорівнює 93324,0-101323,2 Па, оскільки це привело б до значного переобтяження ПС. До того ж з позицій фізіології людини в цьому немає потреби, оскільки практично до висоти 2,5-3,0 тис.м людський організм без особливих труднощів переносить знижений тиск. Тому допускається підтримання в кабінах меншого тиску, але він має бути не нижчим за 57858,6 Па на максимальній висоті крейсерського польоту, що відповідає приблизно 3600 м.

Важливою вимогою безпеки польоту є те, що герметична кабіна, пристрої подачі повітря і система регулювання тиску мають бути сконструйовані таким чином, щоб при відмові в роботі обладнання для пасажирів не виникало загрози життю. Для цього необхідно виконати такі вимоги: автоматичне регулювання системи має дублюватися ручним (дистанційним) керуванням; температуру повітря в кабіні екіпажу і в пасажирській кабіні (салоні) задають і керують нею незалежно; наддування кабіни належить здійснювати не менше, ніж від двох джерел стисненого повітря; стала швидкість зменшення висоти не повинна перевищувати 2—3 м/с; до висотного обладнання має входити киснева система для постачання кисню членам екіпажу на робочих місцях і, у разі необхідності, під час їхнього переміщення по розгерметизованій кабіні, а також для постачання кисню хворим пасажирам при кисневому голоданні тощо.

Крім цього, для додержання вимог до комфорту має забезпечуватися можливість обігрівання І охолодження кабін на землі без запуску двигунів за допомогою бортових І наземних засобів. Наприклад, наведеним вимогам повністю відповідають системи кондиціювання сучасних вітчизняних ПС. Так, система кондиціювання повітря на літаках типу Ту-154 — комплексна. Вона забезпечує наддування, обігрівання і вентиляцію герметичної кабіни. Для цього витрачається 5100 кг повітря за 1 год з температурою 240-350 С і з надлишковим тиском 735,75-882,9 кПа, яке відбирається від дев'ятих ступенів трьох двигунів. Система має два вузли охолодження повітря - попередній і основний. В польоті ефективно працюють обидва вузли охолодження від швидкісного напору, а на землі (на стоянці) працює тільки основний вузол охолодження від компресора турбохолодильника, і далі - крізь повітряно-повітряний радіатор. На стоянці літака до запуску двигунів повітря в систему кондиціювання подається від допоміжної силової установки.

Кондиціювання повітря у промислових будівлях полягає в підтриманні заданих параметрів повітряного середовища - температури і вологості.

Розрізняють такі види промислових кондиціонерів: центральні, які встановлюють за межами приміщень; місцеві, розташовані безпосередньо в приміщенні, де необхідно це робити (підвіконні і шафові); автономні, що мають у своїй конструкції машини для вироблення холоду; неавтономні, в які постачається холод від джерела поза кондиціонером.

Такі кондиціонери найчастіше застосовують в аеровокзальних комплексах і в спеціальних цехах служб авіаремонтних підприємств.