Педагогіка - Пальчевський С.С. - Аудіовізуальні або наочно-слухові засоби.

Найчастіше її представляють компакт-диски, аудіокасети, магнітофонні записи, рідше-платівки. Відтворення звукової інформації відбувається за допомогою магнітофонів, електрофонів, програвачів, радіоприймачів. Такі записи покликані сприяти правильній постановці голосу, виробленню літературної вимови, правильній розстановці наголосів. Озвучування фрагментів літературних творів формує в учня уявлення про емоційне забарвлення тону, можливостей використання інтонації з метою гармонізації першого і другого комунікативних планів.

Візуальні або екранні засоби.

Включають до свого складу транспаранти, діапозитиви, діафільми, дидактичні матеріали для епіпроекції.

Транспаранти - це великоформатні діапозитиви, які комплектуються таким чином, щоб відповідні частини повного зображення об'єкта, процесу, приладу, механізму тощо відтворювали динаміку розвитку чи руху.

Наприклад, на екрані можна змоделювати політ птаха шляхом накладання малюнків із різним положенням його крил.

Технологія виготовлення динамічних транспарантів, згідно з Н.Є.Мойсеюк, базується на такій послідовності дій: 1) вибір об'єкта вивчення; 2) "фазування" його елементів; 3) розроблення плану-сценарію транспарантів. Технологія демонстрації полягає у тому, що на базовий кадр у логічній послідовності згідно зі згаданим планом сценарію накладаються всі транспаранти. Таке накладання забезпечує зображення об'єкта в динаміці.

Демонструють транспаранти за допомогою графопроекторів - пристроїв, що дозволяють проектувати на екран схеми, графіки, діаграми, малюнки, записи тощо, які виконані на широкоформатній прозорій плівці. Перевагою графопроекторів є те, що вони можуть використовуватися у незатемнених приміщеннях, створюють можливість пересувати плівку в прямому і зворотному напрямках. Це дозволяє під час уроку робити необхідні записи, стирати записане, переміщувати дані, відкривати чи закривати частину матеріалу тощо.

Дещо подібну функцію реалізує кодоскоп, який призначений для використання замість класної дошки, що певним чином відбито у його назві: "КОДоскоп" - К - класна, О - оптична, Д - дошка.

Діапозитиви - це фотографічні чорно-білі або кольорові зображення на плівці чи склі, які проектуються на екран за допомогою епідіаскопа. Діапозитиви нерідко виготовляють самі вчителі, якщо виникає необхідність спроектувати на екран певні рукописні, друковані чи накреслені матеріали, фотографії, ілюстрації тощо.

Діафільми - своєрідна екранна композиція, яку складає підбір кадрів у певній сюжетній послідовності, що дозволяє продемонструвати окремі фази розвитку, передати рух, внутрішню динаміку явищ та подій. Використання на уроці діафільмів передбачає активну аналітико-синтетичну діяльність учнів, спрямовану на усвідомлення навчального змісту у його взаємозв'язках. Однак трапляються випадки недоцільного їхнього використання. Це найчастіше трапляється тоді, коли вчитель намагається обов'язково продемонструвати всі кадри, що забирає час для проведення інших необхідних на цьому уроці видів навчальної роботи.

Інколи діафільми виготовляють із звуковим супроводом, записаним на платівку чи магнітофонну стрічку.

Аудіовізуальні або наочно-слухові засоби.

До них належать навчальне кіно, телебачення, відеозаписи, діафільми із звуковим супроводом.

Навчальне кіно отримало свій розвиток ще у передвоєнні роки XX ст. З того часу виробництво дидактичної кінопродукції значно удосконалилися. Розширені дидактичні можливості його пояснюються тим, що кінофільм має здатність впливати не лише на зорові та слухові аналізатори учня, а й на його емоційну сферу. Серед навчальних кіноплівок розрізняють цілісні фільми, які часто складаються з декількох частин, і кінофрагменти, тривалість демонстрування яких сягає 3-5 хвилин.

Використовуючи навчальне кіно, вчителю необхідно, з одного боку, володіти почуттям міри, а з іншого, обґрунтовано визначати його місце і роль у системі інших дидактичних засобів.

Телебачення не лише відкрило можливість проведення у школі відомих кіноуроків, а й прийшло на допомогу учневі та вчителю у підготовці до уроків у домашній обстановці. Навчальний матеріал, як правило, висвітлюється широко з використанням останніх досягнень науки і техніки. Завдяки навчальним телепередачам особливо широкі можливості проведення кіноуроків з'явилися у вчителів історії, географії, літератур, музики, трудового навчання.

Денні передачі, призначені для безпосереднього використання на уроках, можуть бути: 1) з теми певного уроку (найчастіше демонструються малодоступні для школи матеріали); 2) телевізійні лекції (підібрані в логічній послідовності візуальні матеріали супроводжуються розповіддю ведучого); 3) передачі узагальнювального характеру (підсумок здобутих учнями знань у процесі демонстрації багатого наочного матеріалу або знятого на плівку дослідного експерименту); 4) телеекскурсії, присвячені ознайомленню з тими об'єктами, які учні не можуть відвідати (віддалені музеї, заповідники, мальовничі куточки природи, чужі країни тощо); 5) телевиставки, присвячені доповненню навчальних матеріалів підручника (наприклад, фрагменти кінофільму про рідкісні явища природи або суспільного життя).

Вечірні телепередачі, пов'язані зі шкільною навчальною програмою, бувають спрямовані: 1) на допомогу учням під час виконання складних домашніх завдань (школярам пропонується система кваліфікованих пояснень, спрямованих на роз'яснення суті завдань і алгоритму дій щодо їхнього виконання); 2) консультації для вчителів (створюють можливість заздалегідь переглянути навчальні телепередачі, з якими є можливість попрацювати на уроці, отримавши заздалегідь відповідні методичні рекомендації); 3) телелекції, телеекскурсії, які за часом демонстрування перевершують тривалість уроку; 4) уроки, які несуть у вчительський загал передовий педагогічний досвід (демонструються безпосередньо із шкіл як своєрідна візитна картка вчителя-новатора).