Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 9. Поясніть сутність "теорії альтернативних витрат" Ф. Візера

Відповідно до теорії альтернативних витрат їх цінність визначається не факторними цінами, а на основі принципу "зобов'язання". На відміну від класиків, які вважали, що витрати складаються відповідно до витрат на виробництво цього товару, представники австрійської школи дотримувались суб'єктивної концепції, яку можна назвати "теорія витрат втрачених можливостей".

Ця теорія включає два положення.

1. Ресурси, що призначаються для виробництва, завжди обмежені. Вони можуть бути використані в тій чи іншій галузі, тобто альтернативно. Зерно або вугілля можна використати для випікання хліба або виробництва пива. Використання засобів виробництва в одному напрямку виключає їх застосування в іншому.

Як саме будуть використані засоби виробництва, визначається в ході ринкової конкуренції.

Обсяг пропозиції зерна або вугілля зумовлюється не витратами на їх виробництво, а ступенем їхньої корисності для виробника (продавця). Пропонуючи їх для продажу, він тим самим відмовляється від використання зазначених ресурсів для інших цілей (у тому числі з метою власного споживання). Відмова від альтернативного використання має бути компенсована.

Витрати визначаються на основі зіставлення рівнів корисності благ.

2. Засоби виробництва потрібні не самі по собі, а для створення кінцевої продукції. Це "проміжний" товар. А попит на "проміжний" товар залежить від попиту на продукти кінцевого використання. Інакше кажучи, цінність виробничих факторів визначається опосередковано, вона залежить від цінності споживних товарів. Цінність факторів, що беруть участь у виробництві, має похідний характер.

Отже, відповідно до теорії австрійської школи (найбільш повно представленої в працях Візера), витрати - це не виробничі витрати, а форма компенсації в результаті відмови від іншого використання. Отже, категорія витрат має суб'єктивний характер. Вони визначаються відповідно до корисності кінцевої продукції.

Теорія альтернативних витрат не містить відповіді на запитання, як витрати розподіляються між виробничими факторами.

Концепція альтернативних витрат узгоджується з принципом оптимального розподілу ресурсів (факторів) між галузями. Пропорції розподілу складаються відповідно до граничної корисності факторів.

10. Що таке неокласична школа? Чим вона відрізняється від класичної школи?

Створення неокласичного напряму пов'язано з працями англійського економіста Альфреда Маршалла (1842-1924). Саме він зі своїми "Принципами економіксу" (1890 р.) (в українському перекладі "Принципи економічної науки") вважається засновником англо-американської школи економічної науки, яка набула значного поширення й в інших країнах.

На відміну від класиків, які приділяли головну увагу теорії вартості, неокласична школа поставила в центр дослідження закони ціноутворення, аналіз взаємозв'язків попиту та пропозиції. З дискусій про вартість дебати переносяться у сферу вивчення умов і факторів формування ціни, її складових.

А. Маршалл запропонував "компромісну" теорію ціни, переробивши і поєднавши концепції Д. Рікардо і О. Бем-Баверка - трудову теорію вартості й теорію граничної корисності. Так було створено двофакторну теорію ціни, базовану на аналізі взаємних зв'язків попиту (корисності) і пропозиції (витрат).

Неокласична школа не заперечує необхідності державного регулювання (в цьому одна з відмінностей від класиків), але вважає, що воно має бути обмеженим. Держава створює умови для господарської діяльності. Ринковий механізм конкуренції здатний забезпечити збалансоване зростання, рівновагу між попитом і пропозицією.

Економісти, яких прийнято відносити до неокласиків, є далеко не однорідною школою. Вони відрізнялися сферою інтересів, займалися різними проблемами, є особливості у використовуваних ними методах, підходах до аналізу економічної дійсності. Це також відрізняє їх від класичної школи, яка є більш однорідною в поглядах і висновках її основних представників.

Одна з особливостей неокласичної школи - широке використання графіків, схем, економічних моделей. Це не тільки ілюстративний матеріал, а й інструмент теоретичного аналізу.