Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - 9. Недійсність шлюбу

Дотримання законів шлюбу забезпечується можливістю застосування складної, багатогранної санкції, якою є недійсність шлюбу.

Підстави недійсності шлюбу чітко визначені законом. Будь-які інші обставини (приховування справжнього віку чи наявності дитини, неправдива інформація щодо матеріального становища, перспектив на майбутнє тощо) не можуть мати наслідком недійсність шлюбу.

Ч. І. вимагала визнання шлюбу недійсним на тій підставі, що Ч. Т. її обдурив: вона повірила, що Ч. Т. має значні грошові заощадження, за які збудує будинок, у якому вони будуть разом жити. Ч. І. стверджувала, що інакше не зареєструвала би шлюб з Ч. Т.

Суд у позові відмовив.

У Кодексі 1926 р. розділ 3 мав назву "Неважність подружжя" і складався із чотирьох артикулів. У артикулі 113 було записано: "Подружжя може бути уневажнене постановою суду у випадках, точно вказаних законом". Згідно із артикулом 114, "подружжя, що його зав'язано з недодержанням умов, передбачених арт. арт. 110-112, неважне".

Підставами визнання шлюбу недійсним було:

1) одруження з душевнохворою або недоумкуватою особою, а також з особою, яка тимчасово перебуває у такому стані, що не може розуміти значення своїх вчинків;

2) одруження з особою, яка уже перебувала у зареєстрованому шлюбі;

3) одруження з родичем прямого споріднення або з братом чи сестрою;

4) укладення шлюбу "перед" досягненням шлюбного віку. Шлюб не міг бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом особа досягла шлюбного віку, або дружина є вагітною чи народила вже дитину.

Відповідно до артикулу 116, "коли рішенець про визнання подружжя за неважне набув законної сили, подружжя вважається за неважне з часу його зав'язами я". Хоча у цьому Кодексі не було спеціально визначено наслідків недійсності шлюбу, не могло бути сумнівів у тому, що визнання шлюбу недійсним з часу його реєстрації позбавляє осіб, котрі перебували у такому шлюбі, усіх прав та обов'язків, якими вони були наділені.

У Кодексі не містилося застереження і щодо особливих прав того, хто не був винним у реєстрації такого незаконного шлюбу. На несправедливість такого правового регулювання слушно звертав увагу М. К. Топольницький: правові наслідки недійсності шлюбу мають бути узгоджені з виною "мнимого супруга", невинний має мати право на поділ спільного майна за правилами сімейного, а не цивільного права, а також право на аліменти.

В Указі Президії Верховної Ради СРСР від 10 листопада 1944 р. "Про порядок визнання фактичних шлюбних відносин у випадку смерті або пропажі без вісти на фронті одного з подружжя" було зазначено, що суд має розглядати позови про недійсність шлюбу, "взятого фіктивно, без наміру встановити між сторонами права та обов'язки подружжя", а також, що права дітей, народжених у шлюбі, визнаному потім недійсним, прирівнюються до прав дітей, народжених у дійсному зареєстрованому шлюбі (п. 11).

У Кодексі 1969 р. недійсності шлюбу було приділено більше уваги.

Було введено визнання шлюбу недійсним у разі його фіктивності; неможливість визнання шлюбу недійсним, якщо на час розгляду справи відпали ті обставини, які були перешкодою до укладення шлюбу; перелічено осіб, які мали право на пред'явлення позову при визнанні шлюбу недійсним; спеціально застережено про непорушність прав дітей, які народилися у недійсному шлюбі. У Кодексі було встановлено, що психічна хвороба чи недоумство особи могли спричинити недійсність шлюбу лише тоді, коли вона визнана судом недієздатною.

У статті 45 КПРС містився такий самий запис, як у статті 113 Кодексу 1926 р. : "Шлюб може бути визнаний недійсним. . . ". Це формулювання давало підстави для висновку, що у кожній ситуації, навіть тій, що пов'язана з порушенням одношлюбності, суд за певних умов може відмовити у позові про визнання шлюбу недійсним.

У Кодексі 1969 р., окрім загальних наслідків недійсності шлюбу, були визначені особливі наслідки, які стосувалися того, хто не був винен у реєстрації незаконного шлюбу.