Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Фіктивні шлюби

Укладення шлюбів без наміру створити сім'ю, тобто "про людське око", за радянських часів зумовлювалося різними нормативно-правовими вимогами та заборонами. Так, одержати колгоспникові паспорт і виїхати із села можна було у разі шлюбу з городянином; виїхати за кордон можна було лише у зв'язку із шлюбом з іноземцем; прописатися в столиці - завдяки шлюбові з киянином. За допомогою фіктивного шлюбу вдавалося ухилитися від роботи за призначенням після закінчення навчання.

Сьогодні не існує колгоспів, ліквідована прописка як передумова виникнення окремих прав, неважко виїхати за кордон, однак фіктивні шлюби як явище продовжує існувати, хоча і живиться воно уже дещо іншими причинами.

Фіктивний шлюб є, як правило, наслідком взаємної домовленості і засвідчується окремим проживанням.

К. П. пред'явив позов до Т. В. про визнання шлюбу недійсним. У судовому засіданні було встановлено, що мотивом шлюбу було одержання відповідачкою, яка була громадянкою іншої держави, дозволу на проживання в Україні. Т. В. такий дозвіл одержала. Сторони спільно не проживали.

Рішенням суду шлюб було визнано недійсним.

Вважалося, що визнання шлюбу фіктивним можливе лише тоді, коли видимість шлюбу є наслідком волі обох сторін. Однак судова практика такий висновок спростувала: в численних випадках суди постановляли рішення про визнання шлюбу недійсним як фіктивного за наявності умислу лише однієї особи.

У цьому разі доказом фіктивності шлюбу може бути нетривале спільне проживання, приховання наміру виїхати за кордон, ухилення від інтимних стосунків, підтримання інтимних відносин з іншою особою тощо.

21 травня 2001 р. в Сенаторі)' було зареєстровано шлюб Г. Л. та Г. В. 7 вересня 2001 р. Г. Л. як черговикові була виділена квартира. У зв'язку зі шлюбом в ордер на заняття квартири за заявою Г. Л. був вписаний Г. В. 10 вересня Г. В. повернувся у м. Овруч, де він служив у Збройних силах, а 31 жовтня 2001 р. подав до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Г. Л. звернулася з позовом про визнання шлюбу недійсним.

Поведінку Г. В. суд розцінив як таку, що засвідчує відсутність у нього наміру створити сім'ю з Г.Л., і визнав шлюб фіктивним.

водночас, велика вікова різниця або матеріальний розрахунок, задля досягнення якого особа одружується, чи небажання мати дітей не можуть трактуватися як достатній доказ відсутності наміру створити сім'ю.

П. С. звернулася до суду з позовом про визнання недійсним шлюбу її покійного брата С. М. з С. Н. Позивачка стверджувала, що С. Н. одружилася з С. М. не для створення сім % а для надання йому як незрячому допомоги та одержання пенсії по догляду за інвалідом 1 групи, але фактично вона такої допомоги йому не надавала Суд позов задовольнив. Апеляційний суд це рішення залишив без змін. З показів свідків з боку обох сторін випливало, що С. М. та С. Н. жили спільно протягом 1972-75рр" потім С. Н. виїхала до Нікополя, а у 1999 р. після смерті матері повернулася до С. М. і незабаром було зареєстровано їхній шлюб. Вони спільно проживали, вели спільне господарство до смерті С. Н., що сталася у 2003 р.

Судова палата в цивільних справах Верховного суду України зробила висновок про відсутність достатніх підстав для констатації фіктивності шлюбу.

Чи можна вважати фіктивним шлюб, зареєстрований напередодні прогнозованої близької смерті?

Відповідь на це запитання не може бути однозначною.

А. С. та М. С. працювали лікарями обласної клінічної лікарні. На лікуванні у ній перебував П., самотній удівець, інвалід війни, з онкозахворюванням четвертого ступеня, який проживав у приватизованій квартирі у престижному районі міста. Подружжя, оскільки у них діти були уже повнолітні, негайно подали до органу ЗАГСу заяву про розірвання шлюбу і через місяць в лікарні було зареєстровано шлюб між М. С. та П. Після цього він був виписаний з лікарні додому. М. С. доглядача П., який через три дні помер.

Інформація про цю подію була розголошена пресою. Врешті прокурором було пред'явлено позов про визнання шлюбу недійсним через його фіктивність. Суд задовольнив позов, оскільки обставини справи (до розлучення між А. С. та М. С. були нормальні шлюбні стосунки; М. С. та П. раніше не були знайомі) давали підставу для висновку про нечесний намір М. С. Сумнівним було й те, чи розумів П. значення своїх дій.

В іншій ситуації Т., дізнавшись про свою смертельну хворобу, наполіг на реєстрації шлюбу з О., з якою тривалий час перебував у фактичних шлюбних відносинах.

У цьому випадку йшлося про узаконення уже існуючих сімейних відносин. А отже, підстав для визнання шлюбу фіктивним не було, навіть якщо б Т. помер у день реєстрації шлюбу.

Реєстрація шлюбу з важко хворою особою, за умови повного розуміння нею значення своїх дій, може бути зумовлена прагненням втішити її навіть на короткий час, бажанням хворого відійти з цього світу одруженим (одруженою).

Отже, є усі підстави для висновку про те, що реєстрація шлюбу з безнадійно хворою особою не може вважатися достатнім доказом його фіктивності.

Слід особливо підкреслити, що наше законодавство виявилося готовим до таких ситуацій. Мова йде насамперед про частину 2 ст. 32 СК, у якій записано, що у разі безпосередньої загрози для життя нареченої або нареченого шлюб реєструється у день подання відповідної заяви.

Крім того слід мати на увазі, що навіть тоді, коли шлюб було зареєстровано в лікарні і особа померла у лікарні, не можна сказати, що сім'я створена не була, тому що подружжя фактично спільно не проживало. Адже, як записано у частини 3 ст. З СК, подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, лікуванням чи з інших поважних причин не проживають спільно.

Можливість вінчання з важко хворою особою передбачена і в Кодексі канонів східних церков.