Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Легалізація незаконного шлюбу

Поряд із загальними, у ст. 46 СК сформульовані особливі правові наслідки недійсності шлюбу, для того, хто не знав і не міг знати про перешкоди до його реєстрації.

У зв'язку з визнанням шлюбу недійсний С. звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на будинку, купленого за час цього шлюбу, і про його реальний поділ. С. стверджував, що О. його обдурила, приховавши те, що перебуває в іншому шлюбі, а тому просив вирішити спір за нормами сімейного законодавства. Однак при розгляді справи було встановлено, що він знав чоловіка відповідачки. Тому спір про право власності на будинок має розглядатися за нормами Цивільного кодексу.

Для того, хто не знав і не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, настають такі самі правові наслідки, як і в разі розірвання шлюбу. Це значить, що майно, набуте у недійсному шлюбі, вважатиметься для невинуватої особи таким, що є спільною сумісною власністю. Тому їй не потрібно буде доводити, за рахунок яких коштів воно придбане та розмір своєї участі у його придбанні (ч. 2 ст. 60 СК).

Невинуватій особі може бути присуджена половина майна або її частка може бути збільшена чи зменшена за наявності умов, встановлених у ст. 70 цього Кодексу.

Якщо жінка, дізнавшись, приміром, про те, що чоловік перебуває в іншому шлюбі, все ж таки продовжить проживати з ним, особливі правові наслідки недійсності шлюбу мають застосовуватись до неї як невинуватої сторони лише до моменту одержання відповідної інформації. Після цього її поведінка вважається недобросовісною. Тому майно, придбане після розкриття чоловікової таємниці, має вважатися спільною частковою власністю. Таке трактування ситуації повністю узгоджується із засадами справедливості, добросовісності та розумності, сформульованими у ч. 9 ст. 7 СК.

За статтею 46 КпШС, невинувата особа мала право на утримання, якщо її непрацездатність виникла за час недійсного шлюбу. У статті 49 СК такого застереження немає. Це значить, що право на аліменти матиме і особа, яка стала непрацездатною протягом одного року з часу постановления судом рішення про визнання шлюбу недійсним чи анулювання актового запису про шлюб, відповідно до ч. 4 ст. 39 цього Кодексу.

Та якщо, наприклад, та ж жінка стала непрацездатною після того, як дізналася про незаконність шлюбу, вона не матиме права на аліменти.

На думку М. К. Топольницького, невинна особа має право вимагати від винного відшкодування збитків, яких вона зазнала у зв'язку із недійсністю шлюбу.

Сімейний кодекс України не передбачає обов'язку того, з вини кого був зареєстрований фіктивний шлюб, чи того, хто приховав своє перебування в іншому шлюбі, відшкодувати другій стороні завдані їй матеріальні та моральні збитки. Однак для його виникнення немає вагомих заперечень. Тому не виключено, що в майбутньому така додаткова правова санкція буде запроваджена.

Сьогодні моральна шкода могла б відшкодовуватися відповідно до принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України) та принципу справедливості (ст. 7 СК).

Невинна особа зберігає за собою право на прізвище, яке вона прийняла у зв'язку із реєстрацією шлюбу.

Недійсність шлюбу і спадкування

Недійсність шлюбу є перешкодою для виникнення в одного із лжеподружжя права на спадкування після смерті другого, навіть тоді, коли він не знав про перешкоди до шлюбу.

Проте за невинним, відповідно до ч. 4 ст. 1224 ЦК, суд може визнати право на спадкування частки того, хто помер, але лише у майні, яке було їхньою спільною сумісною власністю.

Легалізація незаконного шлюбу

Шлюб, зареєстрований з порушенням вимог закону, за певних умов може бути легалізований. Легалізацією шлюбу, наприклад, між двоюрідним братом та сестрою може бути рішення суду про відмову у визнанні їхнього шлюбу недійсним. Водночас немає вагомих заперечень щодо можливості подання ними заяви до суду про визнання їхнього шлюбу дійсним.

Легалізація шлюбу, зареєстрованого з особою, яка не досягла шлюбного віку, здійснюється фактом вагітності або фактом досягнення цього віку.

Фіктивний шлюб може бути легалізований встановленням між жінкою та чоловіком реальних сімейних відносин.

Відповідно до частини 5 ст. 39 СК, якщо шлюб було зареєстровано з особою, яка уже перебуває у шлюбі, то у разі припинення попереднього шлюбу повторний шлюб стане дійсним з моменту припинення цього шлюбу. Так, наприклад, якщо у 2005 р. було зареєстровано шлюб між Т. та В., який на той час уже перебував у шлюбі з Ж., то у разі смерті Ж., що сталася, скажімо, у 2008 р., шлюб між В. та Т. стане дійсним з моменту смерті Ж

Висловлена думка, що ця норма суперечить "принципам моральності шлюбу", оскільки дозволяє бути двічі одруженим; "це положення навіть з формального погляду важко сприйняти; як можна у безспірному порядку встановлювати, що шлюб став дійсним..? Певно, тут на українське законодавство істотно вплинуло мусульманське право, в якому чоловікові дозволено мати багато дружин, а ми пішли навіть далі, ми допустили право й жінці мати багато чоловіків. Загалом ця норма не є демократичною, прямо суперечить ст. 25 СК; законодавчій владі треба визначитися однозначно, чи допускається подвійний шлюб"-54.

Така критика частини 5 ст. 39 СК заснована на непорозумінні. Насамперед слід розчарувати її автора: у зазначеній нормі немає й щонайменшого натяку про подвійний шлюб, адже у запропонованому до обговорення випадку шлюб між В. та Т. був нікчемним від дня його реєстрації і аж до смерті Ж. її смерть припинила порушення закону одношлюбності з боку В. та Т. і цим узаконила шлюб між В. та Т. Тобто, це означає, що В. перебував у законному шлюбі лише з однією жінкою: спершу з Ж, а після її смерті - з Т.

Тому про жоден вплив мусульманського права, а тим більше про запровадження багатоженства чи багатомужжя і про дилему, яку має вирішити Верховна Рада України, у зазначеній вище нормі не йдеться.

Принагідно слід звернути увагу на те, що аналогічна за суттю норма містилася у ч. 1 ст. 46 Кодексу УРСР: шлюб вважається дійсним з моменту, коли відпали ті обставини, які в силу закону були перешкодою до його укладення.

Як зазначала М. Т. Оридорога, якщо відпали ці перешкоди, то правові відносини розділяються на два періоди. "Перший період триває з моменту укладення шлюбу до часу, коли відпали ті обставини, які були законною перешкодою до одруження. Відносини сторін у цей період не вважаються подружніми, і якщо виникне спір, наприклад, щодо спільно набутого майна, то він має розв'язуватися, як між сторонніми особами.

Другий період починається з моменту, коли відпали ці обставини. З цього моменту шлюб вважається дійсним, а чоловік та жінка визнаються подружжям".

Недійсність припиненого шлюбу

У Кодексі 1969 р. можливість визнання недійсним припиненого уже шлюбу прямо передбачена не була, проте судова практика її допускала.

У Сімейному кодексі маємо дві статті, норми яких заповнили цю прогалину. Відповідно до частини 6 ст. 39, актовий запис про нікчемний шлюб анулюється незалежно від смерті особи чи розірвання цього шлюбу. А у частині 1 ст. 43 СК зазначено, що розірвання шлюбу, смерть дружини чи чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.

Якщо шлюб було розірвано за рішенням суду, то, відповідно до ч. 2 цієї ж статті, позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу. Це і зрозуміло, адже два рішення суду "шлюб розірвати" і "шлюб визнати недійсним" одночасно існувати не можуть.

Якщо ж шлюб було розірвано органом РАГСу, то у разі судового визнання його недійсним актовий запис про шлюб має бути анульований.

Якщо шлюб було припинено внаслідок смерті, то у разі задоволення позову про визнання його недійсним актовий запис про шлюб також має бути анульованим.

Шлюб між Т. та С. було зареєстровано у 1998 р. У2007р. Т. загинув. С. вважала себе єдиним його спадкоємцем. Однак невдовзі з'ясувалося, що у 1990 р. Т. зареєстрував шлюб із Ф.

Який Кодекс має бути застосований у цій ситуації?

Оскільки шлюб між Т. та С. не був визнаний судом недійсним до 1 січня 2004 р., на нього поширюються норми Сімейного кодексу України. Це значить, що він має вважатися нікчемним, зі всіма правовими наслідками.

Визнання шлюбу неукладеним

Відповідно до статті 48 СК, шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Можливість визнання шлюбу неукладеним у Сімейному кодексі передбачена вперше.

У цій статті реалізована ідея професора В. П. Шахматова, який відрізняв шлюби недійсні від тих, що не відбулися (рос. "несостоявшиеся браки").

С, яка була вагітною, домовилася із службовою особою про таємну реєстрацію її шлюбу з тим, кого вважаю батьком дитини, про що він не знав і не мав знати. Такий запис було зроблено з метою "виправдати " перед батьками своє нелюбе материнство.

В іншому випадку шлюб був зареєстрований з особою, яка привласнила собі чужий паспорт і, відповідно, чуже ім'я.

Оскільки згода є фундаментом шлюбу, державній реєстрації підлягає "укладений" особами шлюб, тобто реєстрації шлюбу має передувати домовленість про спільне життя, документарно підтверджена особистими заявами про реєстрацію шлюбу. Подання фіктивної заяви про реєстрацію шлюбу, присутність "дублера" засвідчує відсутність вольового моменту. Однак презумпція правозгідності шлюбу поширюється й на ці ситуації.

Реальним благом, яким зловмисник може відразу скористатися, є зміна свого прізвища та запис такого "лжечоловіка" батьком дитини. У перспективі такий запис може дати формальне право претендувати на спадщину, на пенсію.

У зв'язку з тим, що для анулювання запису про такий "шлюб" потрібен аналіз відповідних доказів, це є компетенцією саме суду.

Недійсність припиненого шлюбу
Визнання шлюбу неукладеним
ГЛАВА 4. Особисті немайнові взаємини у шлюбі
1. Духовне та статеве у шлюбі
Духовне у шлюбі
Статеві стосунки у шлюбі
2. Особисті немайнові права та обов'язки дружини та чоловіка
1. Загальні зауваги
2. Зміст окремих прав та обов'язків дружини та чоловіка
ГЛАВА 5. Права подружжя на майно
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru