Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Порушення сексуального життя жінки

Основними різновидами жіночих сексуальних розладів є вагінізм, фригідність, безпліддя і психосоматичні порушення дітородної функції. Для розуміння причин жіночих статевих розладів необхідно враховувати, що формування лібідо, прояви статевої функції жінки залежать не так від інтерорецептивних (сприйнятих через чутливі нервові закінчення у м'язах, судинах тощо) специфічних впливів і рівня естрогенів у крові, як від впливу екстерорецептив-них (сприйнятих через рецептори на поверхні тіла) та психологічних факторів. У зв'язку з цим міжособистісні стосунки, суспільні і культурні відносини мають для неї вирішальне значення.

Вагінізм

Приблизно 1% жінок не має змоги виконувати статевий акт технічно із фізіологічних причин. Цей функціональний розлад англійський гінеколог М. Сімсон назвав у 1861 р. вагінізмом.

Вагінізм (лаг. vagina - піхва) - патологічний стан, за якого в жінки при інтимній близькості незалежно від її волі рефлекторно відбувається сильне спазматичне скорочення м'язів тазового дна

і піхви.

Найчастіше вагінізм має психогенний характер, проявляючись як зафіксована рефлекторна захисна реакція на болючу чи психотравмувальну спробу статевої близькості або внаслідок глибоких внутріпсихічних та міжособи-стісних причин, пов'язаних зі ставленням до сексу або партнера.

Вагінізм можуть спричинити недосвідченість, нерішучість чоловіка, зумовлена побоюваннями завдати болю, або агресивна його поведінка на початку статевого життя. Страх болю як наслідок сексуальної невихованості і грубості чоловіка, який переймається тільки власними відчуттями, є джерелом постійної психічної травматизації жінки, наростання астенізації, невротизації в умовах важкого внутрішнього та сімейного конфліктів. Вагінізм може бути засобом захисту від непривабливого для жінки партнера, результатом антипатії, відрази до нього через неприйнятні для жінки фізичні або моральні якості. Його психічні причини - патологічний розвиток особистості, амбівалентне ставлення до сексу чи партнера, конфлікти між партнерами.

Соматичними чинниками вагінізму є ригідна (негнучка, тверда) дівоча перетинка або її залишок після недостатньої дефлорації, сухість входу до піхви, запальні процеси, перенесені у дитинстві операції на органах малого таза тощо.

За спостереженнями А. Свядоща, вагінізм проявляється у фобічній та істеричній формах. За фобічної форми, яка пов'язана з неврозом нав'язливих станів, домінує страх перед статевим актом або чимось пов'язаним із статевим життям (коїтофобія). Основою страху, який виникає внаслідок емоційного стресу в екстремальній ситуації (наприклад, при спробі зґвалтування), є виникнення патологічно порочного умовно-рефлекторного зв'язку (фобія можливого повторення).

Фобічний вагінізм необов'язково пов'язаний із сексуальним чинником. Він може розвиватися за афективних порушень, спричинених конфліктами в сім'ї, неприємностями на роботі, гострим страхом вагітності або аборту, смерті від пологів або при кардіофобії після перенесеної хвороби серця тощо. Наслідком недооцінювання афективного розладу в патогенезі вагінізму може бути неадекватна його терапія, закріплення патологічного рефлексу. Фобіч-ною формою вагінізму найчастіше вражені легко збудливі, вегетативно лабільні, тривожні жінки.

Причиною істеричної форми вагінізму є усвідомлене або несвідоме небажання жінки жити статевим життям з конкретним партнером. За такої ситуації статевий розлад виникає як "втеча у хворобу", супроводжуючись скаргами на нестерпний біль при найменшому торканні статевих органів.

З огляду на прояви вагінізму виокремлюють (А. Свя-дощ) такі його ступені:

1) настання реакції при введенні чоловічого статевого члена під час статевого акту або при введенні лікарем інструмента чи пальця в піхву;

2) настання реакції при наближенні члена або інструмента до статевих органів чи зовнішньому торканні їх;

3) настання реакції при думці про статевий акт або гінекологічне дослідження.

При вагінізмі проявляються такий рефлекторний рух як зведення стегон одне до одного; лордоз (викривлення) хребта; замикання тазового виходу.

Іноді вагінізм може тривати роками, серйозно заважаючи нормальному сімейному життю. Багато молодих жінок, які невдало почали статеве життя, довгий час не мають статевих зносин (повністю уникають близькості або обмежуються тільки зовнішнім торканням статевих органів). Тривалий вагінізм у дружини часто призводить до послаблення потенції в чоловіка через розвиток у нього неврозу очікування.

Вагінізм важко переживає подружня пара, він є однією із причин виникнення аномальних подружніх відносин, які називають віргогамією - "незайманим шлюбом".