Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Синдром нерозпізнання сексуального об'єкта

Актуальність проблеми порушення сексуального життя наводять результати спеціальних досліджень: 60% подружніх пар мають труднощі в реалізації статевих актів; у 40% з них - проблеми з початком статевого життя, 20% - відчувають їх пізніше під впливом різних факторів. Якщо порушення проявляються в одного з партнерів, то невдовзі вони виникають і в іншого. Це спричинює конфлікти у 15% одружених.

Порушення сексуального потягу

Представникам обох статей притаманні такі розлади сексуального потягу, як гіполібідомія та гіперлібідомія.

Пполібідомія (гіпосексуальність) - сексуальний розлад, для якого характерні знижений рівень сексуального потягу і сексуальної активності, підвищений поріг чутливості.

Гіполібідомія може виникати за механізмом сублімації. Тимчасова цнотливість, коли людина захоплена якимось видом діяльності, зазвичай доволі легко переноситься навіть за тривалого стримування. І тимчасове статеве безсилля як наслідок заглиблення у певну справу минає, коли людина завершує відповідальну і важливу для неї діяльність.

Гіперлібідомія (гіперсексуальність, еротоманія, німфоманія) -

патологічне посилення сексуальних потреб, яке спричинює підвищену сексуальну активність, кількісне збільшення сексуальних контактів, якісні зміни сексуальної поведінки, за якої секс є метою життя.

Послаблення лібідо простежується при депресивних станах за церебрального атеросклерозу, пухлин мозку, хронічної інтоксикації, захворювань внутрішніх органів. Втрата емоційно-чутливої основи сексуального сприйняття перешкоджає статевому акту, робить його звичним виконанням подружнього обов'язку чи наділяє іншими асексуальними мотивами. При су б депресивних і депресивних станах статевий потяг знижений або відсутній, статевий акт відбувається рідко і вимушено, не приносить задоволення навіть за нормальної еякуляції та оргазму.

Загалом чим цінніші етичні й естетичні чинники у мотиваційних аспектах лібідо, тим вища залежність статевого життя від афективних проявів. Чим нижчий інтелектуальний рівень індивіда, чим ближча до генітального типу його особистість, тим рідше послаблення лібідо є наслідком депресії.

Синдром нерозпізнання сексуального об'єкта

Особи, які страждають від синдрому нерозпізнання сексуального об'єкта, можуть чинити всі форми сексуальних дій (від педофільних до інцестних і зоофільних), не розрізняючи, який сексуальний об'єкт з ними. Цей синдром характерний для осіб із патологічним розвитком особистості, тих, що мають психопатології, деградованих алкоголіків.

Синдром нерозпізнаний сексуального об'єкта - сексуальний розлад, за якого особа, що здійснює статевий акт, не розпізнає, який сексуальний об'єкт з нею.

Супроводжується він імпульсивністю, зниженням порога сексуальної реактивності. Сексуальна поведінка таких людей недостатньо керована, неконтрольована. Кожний сексуальний об'єкт вони розглядають лише як засіб реалізації статевого збудження.

Віргогамія

Біль при статевому акті; впевненість у тому, що статевий акт може бути неприємним; імпотенція партнера; негативне ставлення жінки до партнера; відраза до статевого члена або партнера; потреба покарати партнера або досадити йому; фобія вагітності тощо іноді спричиняють явище віргогамії.

Віргогамія (лат. virgo - цнотлива, незаймана, непорочна і gamos - шлюб) - незайманий шлюб, одна з форм дезорганізації статевого життя, яка характеризується збереженням дівочої пліви; шлюб, за якого подружжя тривалий час (іноді роки) не може розпочати повноцінне статеве життя.

Віргогамія проявляється у фобічній, ігнорантній та імпотентній формах. Фобічна віргогамія зумовлена страхом дефлорації або коїтусу, пов'язаного з ними болю. До фобіч-ної форми зараховують приблизно 2/3 віргогамій. Страх нерідко супроводжується скороченням м'язів входу до піхви і тазового дна (вагінізмом), яке виникає при спробі статевого зближення. В одних випадках вагінізм спостерігається в боязливих дівчат під впливом розповідей про жахи першої шлюбної ночі, в інших - після болісної спроби дефлорації; дуже рідко - внаслідок негативного ставлення до чоловіка. Ігнорантна віргогамія є наслідком недосвідченості подружжя, непоінформованості про будову статевих органів. Жінки в таких подружжях зазвичай піддавалися в дитячому віці вихованню, яке пригнічувало сексуальність, а чоловіки - не мали в дитинстві сексуальних ігор з однолітками. Таку форму віргогамії діагностують у 17,5% пар. Імпотентна віргогамія спричинена порушеннями статевої функції чоловіка, що часто проявляються лише при спробі першого статевого акту, як наслідок неврозу очікування, тривалого статевого стримування без еякуляції в період залицяння, необхідності несподівано відкласти статеве зближення через початок менструації. Така форма вірогамії зареєстрована у 21% випадків.

За всіх форм віргогамії створюються особливі міжособистісні стосунки, які зумовлюють високу стабільність шлюбу. Спільне горе, коханняг, почуття провини, жалю зміцнюють шлюб. Іноді в таких випадках подружня вірність чоловіка пояснюється побоюваннями щодо власної неспроможності здійснити статевий акт з іншою жінкою, жінки - бути "викритою" у цнотливості. За віргогамії жінки отримують оргазм при петингу.