Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Фригідність

За статистикою, не менше 20% жінок є фригідними, малотемпераментними (А. Свядощ, 1988), місяцями можуть не відчувати потреби у статевій близькості. Оргазм у них виникає лише кілька разів за рік, а іноді й за все життя. Секс для фригідних жінок відіграє незначну роль і ніколи не буває джерелом виникнення неврозів.

Фригідність (лат. frigiditas - холод) (статева холодність) - жіночий статевий розлад, для якого характерне зниження сексуального потягу і сексуальної реактивності, відсутність задоволення сексуальним життям.

.Однією з основних ознак фригідності є аноргазмія, до проявів якої належать:

1) збереженість сексуального потягу за відсутності оргазму у більшості статевих актів. Жінка навіть може бути деякою мірою задоволеною статевим життям;

2) відсутність сексуального потягу, оргазму, а також задоволення від статевих актів;

3) відсутність сексуального потягу й оргазму, відраза до партнера;

4) відсутність сексуального потягу, відраза до всіх чоловіків.

За клінічною картиною В. Здравомислов розрізняє такі форми прояву фригідності:

а) первинна цілковита холодність. Жінка ніколи не відчувала повноцінного статевого потягу або оргазму через відсутність лібідо, відразу до статевого акту; відсутність лібідо, байдужість до статевого акту; наявність лібідо, але відсутність оргазму;

б) вторинна цілковита холодність. Жінка раніше мала статевий потяг і здатність до повноцінного оргазму, але внаслідок якихось причин втратила їх. Проявляється як втрата лібідо, відраза до статевого акту; втрата лібідо, байдужість до статевого акту; збереженість лібідо, але втрата здатності отримувати оргазм;

в) часткова статева холодність (первинна і вторинна). Вона може проявлятися в діапазоні від майже цілковитої фри гідності до майже цілковитої потенційності. Цю групу становлять жінки, сексуальна задоволеність яких завжди була на дуже низькому рівні або в яких різко знизилася кількість статевих актів, що завершувалися оргазмом. Часткова фригідність може бути циклічною: періоди повноцінного коїтусу змінюються байдужістю або навіть відразою до коїтусу, а через деякий час відновлюються.

Усі форми фригідності можуть поєднуватися з функціональним больовим синдромом.

Виникнення статевої холодності жінки спричиняють:

- недостатнє передавання подразнень зі статевого апарату через різні дефекти провідних шляхів;

- сильні гальмівні впливи;

- аномалії сприйняття під час статевого акту. Патогенез фригідності пов'язують з такими основними

групами розладів: наслідки невдалої дефлорації (груба дефлорація, зґвалтування, таємне співжиття, підступність нареченого тощо); емоційно-ерогенна неготовність жінки до інтимної близькості; інші психологічні причини (велика різниця у віці партнерів, шлюб з некоханою людиною, наслідки абортів та операцій, страх перед вагітністю тощо); неправильна техніка статевого акту (перерваний статевий акт, передчасне сім'явиверження тощо).

За твердженнями 3. Рожановської, немає зовсім "холодних" жінок, а є жінки, які "не зігріті увагою та турботою чоловіка, його лагідністю та ніжністю". Байдужа поведінка чоловіка, особливо у шлюбі, часто обумовлюється не лише його егоїзмом і грубістю, а й необізнаністю з питаннями статевого життя.

Відсутність статевого потягу, пристрасного відчуття оргазму переважно спричинені певним емоційним станом жінки, що унеможливлює необхідну для статевої близькості емоційну готовність. Жінка, яка кохає і є коханою, навіть за відсутності оргазму не вважає себе нещасливою. Нещасною жінку роблять конфліктні ситуації, які виникають через відсутність прихильності і відповідальності партнера, неподібність потреб, бажань, неоднакові культурний рівень і суспільні функції партнерів. На основі цих факторів формується не тільки культура статевого союзу, а й емоційна тональність жінки. Найпоширенішою причиною фригідності вважають "депресивний синдром домашньої господарки, яка веде нудне життя".

Основою статевої холодності можуть бути і спогади, до яких неможливо звикнути (втрата дитини, матері, чоловіка) або докори сумління щодо якогось свого вчинку в минулому, постійна емоційна напруга через необхідність приховувати щось від чоловіка тощо. Через байдуже або негативне ставлення до обов'язкового статевого акту не виникає специфічного емоційного стану готовності до нього, а почуття бажання в першій фазі сексуального потягу жінки (періоді попередніх пестощів) породжує тільки роздратування. Зниження або втрата статевого потягу за депресивного стану може спричинити послаблення або відсутність наступних фаз статевого акту. Дискредитація статевого кохання підштовхує жінку не до зміни партнера, а до відмови від статевого життя загалом. Адже відсутність сексуального задоволення робить домагання чоловіка обтяжливими, непосильними, з якими дедалі важче стає миритися. Така статева домінанта з часом трансформується у відчуття страждання, сімейного нещастя, самотності, може спровокувати невротичний зрив.

Симптоматична та психогенна фригідність формуються через депресію, однак чітко розмежувати невротичну і псевдоневротичну (ендогенну) депресії на ранніх стадіях розвитку хвороби неможливо.

При психогенній фригідності в структурі субдепресив-них станів і в емоційно нестабільних осіб можлива раптова нормалізація лібідо. Це відбувається внаслідок зміни сексуального партнера, а також зміни загальної афективної тональності жінки.

Сексопатологи свого часу висловлювали занепокоєння з приводу астенодепресивних станів у жінок після вживання пероральних контрацептивів. Адже за результатами біохімічних досліджень було встановлено, що під їх хімічним впливом виникає порушення метаболізму піродиксину та його зменшення у плазмі крові, а також зниження кількості магнію у сироватці крові. Магній бере участь у процесах психічної адаптації та підтриманні динамічної рівноваги особистості в соціумі, тому тривале вживання контрацептивів недоцільне. За недостатньої кількості магнію у жінок знижується працездатність, вони стають дратівливими, плаксивими, відчувають сексуально-психологічний дискомфорт, що може спричинити фригідність.