Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Диспареунія

Найскладнішою формою партнерської сексуальної дисфункції є сексуальна аверсія. її діапазон може бути широким: від відрази при статевому акті до відрази навіть до зовнішнього вигляду партнера.

Сексуальна аверсія - негативне ставлення до сексуального партнера загалом або лише до сексуальних стосунків із ним за позитивного оцінювання його в інших сферах.

Відчуття відрази до сексуального партнера виникає на підставі конфліктів, психотравм, його психотравмуваль-ної поведінки, неприємного запаху від нього тощо.

Диспареунія

Одним із найпоширеніших партнерських сексуальних розладів є диспареунія. Вважають, що вона є болісним для чоловіка і жінки статевим спаруванням. В.-Х. Мастерс і В. Джонсон використовують цей термін стосовно чоловіків, які переживають болісні відчуття при статевому акті внаслідок неприхованих соматичних змін,

Диспареунія (грец. dys - префікс, що означає порушення і pare-unos - співмешканець, коханець) - це розлад сексуальності жінки (рідше - чоловіка), який поширюється на сексуальний потяг, статеве зближення, емоційний стан після нього.

Загальна сутність та особливості диспареунії зумовлюють такі її різновиди:

1) нездатність досягати оргазму за нормального щодо "техніки " перебігу статевого акту з постійним партнером. Ця форма порушення оргазму проявляється тільки в період статевих зносин і при близькості конкретної партнерської пари. При цьому необов'язкові болі в ділянці статевих органів;

2) нездатність досягти оргазму через негативне ставлення жінки до партнера. Сексуальний розлад, що виникає при сексуальних контактах з одним партнером, може спричинити диспареунію з іншим або розвиток вторинних невротичних реакцій, навіть утрату інтересу до сексуальних контактів;

3) нездатність досягати оргазму з актуальним постійним партнером через відсутність у жінки інтересу до сексуальних контактів, а також поява під час близькості неприємних або болісних відчуттів за відсутності вагінізму. Такі жінки залишаються незадоволеними після статевих зносин, нерідко відчувають роздратування, відразу до себе і партнера.

4) нездатність досягати оргазму з постійним партнером через болі при коїтусі, які відчувають і жінка, і чоловік. Причиною цього є психосоматичні фактори.

Диспареунія притаманна 5% алкоголіків, 18% їх сексуальних партнерок, 14% наркоманів і 44% наркоманок. Найпоширенішими причинами її виникнення є післязапальні зміни статевих органів або зміни внаслідок вагітності, вади розвитку статевої системи, істерія, партнерські проблеми, алкоголізм.

Сексуальна анестезія

Рідко діагностують і навіть не зараховують до багатьох класифікацій сексуальних порушень сексуальну анестезію, її наявність може призвести до виникнення аноргазмії та сексуальної незадоволеності.

Сексуальна анестезія (грец. аnaisthesia - нечутливість) - зниження або цілковита відсутність чутливості рецепторів ерогенних зон.

Деякі сексологи сексуальну анестезію ототожнюють із статевою холодністю (фригідністю). Причинами її виникнення є наркоманія, алкоголізм, істерія, стан після запалення статевих органів, патологія нервової системи.

Розлади оргазму

Основним різновидом розладів оргазму є аноргазмія (грец. ап - префікс із значенням заперечення і orgao - палаю пристрастю) - постійна відсутність здатності досягти оргазму у процесі статевого акту і при спробах самозбудження. Вона є досить поширеною (від ЗО до 80% усіх випадків сексуальних розладів), може бути ситуаційно зумовленою, одним із симптомів різних захворювань або самостійним синдромом.

Аноргазмія є прерогативою жіночої статевої функції, адже порушення оргазму в чоловіків виражені менше, ніж у жінок. Однак дослідники не мають остаточної відповіді на питання, чому в жінок аноргазмія проявляється набагато частіше. А. Свядощ пояснює це біологічними факторами - настанням у чоловіків оргазму за наявності еякуляції. Під час еволюції чоловіки, в яких не виникали статевий потяг, ерекція та еякуляція, не давали нащадків і генетично ліквідовувалися внаслідок природного відбору. На відміну від них у жінок оргазм не пов'язаний із виділенням яйцеклітини (вагітність можлива і без статевого задоволення), вони здатні до статевого життя і продовження роду незалежно від наявності статевого потягу і настання оргазму. За К. Імелінським, у чоловіків аноргазмія менш виражена порівняно з жінками, адже еякуляція завжди супроводжується відчуттям певного полегшення і релаксації.

Порушення оргазму в чоловіків можуть виникати за нормальної ерекції та нормального перебігу статевого акту. Початок оргазму зазвичай на кілька секунд випереджає сім'явиверження. При деяких розладах цей зв'язок порушується, і чоловік переживає оргазм без сім'явиверження, сім'явиверження без оргазму або оргазм без сильних відчуттів. У чоловіків, які мають недостатньо яскраві еротичні переживання, сперма виливається, а не випорскується. Якщо тривалий час оргазм для чоловіка неможливий, нерідко виникають синдром порушення сечовиділення, розлади інших функцій організму (біль у промежині, яєчках, неприємні відчуття в головці статевого члена та ін.).

Функціональна аноргазмія в жінок клінічно проявляється у відсутності оргазму при статевих зносинах, попри наявність сексуального збудження та прихильності до партнера. У деяких із них оргазм може наступати при інших формах статевої активності (мастурбації) або не відбуватися зовсім.

Первинна аноргазмія проявляється з початком статевого життя, вторинна - після певного періоду нормальних статевих контактів. Здатність до переживання оргазму порушується різною мірою, а тому аноргазмія може бути повною, частковою, генералізованою (з усіма партнерами та в усіх ситуаціях) і селективною (з певним партнером, за певних ситуацій, за певних емоційних станів). Повна аноргазмія у жінок буває дуже рідко, селективна - набагато частіше. Деяким жінкам потрібно довго мати статеві зносини для виникнення здатності до відчуття оргазму. Іноді на початку статевого життя аноргазмію характеризують як фізіологічний дефіцит оргазму.

Виникнення аноргазмії зумовлено психогенними та органічними чинниками. Типовими її причинами є: невроз, депресії, стреси, гормональні порушення, соматичні захворювання, наслідки дії ліків, сексуальні розлади у партнера, позашлюбні зв'язки, порушення чуттєвого зв'язку з партнером, фізична втома та ін.

Особливо впливають на розлади оргазму партнерські стосунки. Сексуальний партнер може не створювати жінці сприятливих умов для переживання оргазму через відсутність у нього сексуального досвіду, культури, а також через сексуальні розлади, які ускладнюють або унеможливлюють нормальний статевий акт.

Інтенсивність сексуальних емоцій у жінки знижується, якщо вона усвідомлено або підсвідомо негативно ставиться до партнера. Усвідомлене негативне ставлення зумовлене статевими взаєминами з чоловіком, до якого жінка відчуває відразу. Підсвідоме негативне ставлення виникає, якщо: молода жінка виходить заміж з розрахунку, і чоловік не викликає ні потягу, ні відрази; шлюб укладений на основі невротичних мотивів (вплив батьків, позашлюбна вагітність); в жінки наявні ознаки сексуальних девіацій (садизм, мазохізм тощо), а партнер не може забезпечити відповідного рівня статевого збудження і досягнення оргазму.

Залежно від особливостей прояву розрізняють такі ступені аноргазмії:

1) неможливість настання оргазму за наявності статевого акту, збудження і любрикації;

2) байдуже ставлення до статевого акту за відсутності збудження, приємних відчуттів;

3) супроводження статевого акту неприємними, обтяжливими відчуттями, відразою, наполегливими намаганнями жінки уникнути статевого життя.

Небажання статевої близькості може бути відносним (заснованим на переконанні, що вона завершиться розчаруванням і роздратуванням) і безумовним (стосовно конкретного партнера, якщо його еротична цінність дорівнює нулю чи замість сексуального потягу він викликає відразу, або всіх чоловіків внаслідок генералізації небажання мати коїтус із певним партнером).

Аноргазмія зазвичай прогресує. У жінок, які не відчували оргазму, розвиваються вторинні невротичні розлади загального плану з істерико-неврастенічними проявами. За тривалої відсутності оргазму, тривалого підвищення тонусу м'язів тазового дна, гіперемії виникають дегенеративні і запальні зміни яєчників, яйцепроводів, матки, піхви. У жінок можливі різноманітні неприємні відчуття (біль, свербіж, спазми або печія у статевих органах, хвороби сечової системи).

Безпліддя

Одним із наслідків розладів сімейного життя є порушення репродуктивної функції. За статистичними даними, кількість безплідних сімей становить приблизно 20%; цей показник постійно зростає. Шлюб вважають безплідним, якщо впродовж двох років нормального статевого життя без застосування запобіжних заходів не настала вагітність.

Безпліддя - нездатність зрілого організму відтворювати потомство незалежно від можливості здійснення статевого акту.

Для встановлення причини безпліддя обов'язкове обстеження подружжя. За статистикою, у 50% випадків воно пов'язане з порушенням репродуктивної функції жінки, у 40% - чоловіка, у 10% - їх обох. Як правило, спочатку обстежують чоловіка, потім - жінку.

При оцінюванні значущості психічних чинників безплідності шлюбу беруть до уваги її фізіологічні прояви (аменорея, ановуляція, фолікулярна недостатність) і пов'язані з нею подальші психічні прояви (частіше в жінок). До психосоматичного безпліддя зараховують майже 10% випадків, зумовлених конфліктом у взаєминах, особистісними чинниками, важкими психічними порушеннями в одного чи обох партнерів. Безплідний шлюб важко переживають обоє партнерів, які хочуть мати дітей. Часто у жінок це викликає реактивну депресію та психосоматичні симптоми.

Ситуаційні та психічні фактори виникнення безпліддя зазвичай описують як різноманітні зовнішні та внутрішні перешкоди. Соціально-психологічними його причинами вважають несприятливі та конфліктні умови, а також внутрішні конфлікти, які стосуються жіночості і ролі материнства. При цьому розмежувати особистісні чинники, партнерські конфлікти, обтяжливі життєві ситуації непросто.

Тип партнерських взаємин за психосоматичного безпліддя найчастіше є симбіотичним (грец. symbiosis - співжиття). їм притаманний стабільний ієрархічний порядок, за якого один партнер домінує у поведінці, інший - пристосовується. Тому для продуктивного використання можливостей екстракорпорального запліднення, яке для багатьох безплідних пар стало надією, потрібно враховувати інтрапсихічну динаміку і форми взаємодії в партнерських стосунках.