Регіональна економіка - Качан Є.П. - Проблеми та перспективи розвитку АПК

Для вирішення нагальних проблем АПК розроблена загальнодержавна комплексна програма підтримки та розвитку українського села "Добробут через аграрний розвиток" на 2005—2010 рр., яка спрямована на послідовне формування міжнародної аграрної спеціалізації України, забезпечення стабільного та ефективного функціонування агропромислового комплексу, орієнтованого на задоволення внутрішніх та експортних потреб країни в продукції сільського господарства і продуктах її переробки; соціальне відродження села, подолання бідності селян, поступове наближення умов життя та праці до рівня економічно розвинутих країн; формування нової інституціональної, галузевої та регіональної структури аграрного сектору національної економіки на основі інтенсифікації виробництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, поновлення виробничого потенціалу сільського господарства та переробної галузі, кооперації, ефективної підприємницької діяльності, запровадження міжнародних стандартів.

У цій програмі виокремлюється низка явищ, що негативно впливають на агропромислове виробництво:

— низький рівень життя, безробіття, зниження народжуваності на селі, старіння сільського населення;

— переважна збитковість сільськогосподарського виробництва;

— катастрофічне падіння родючості ґрунтів та зростання їх ерозії;

— структурний дисбаланс в експорті продукції сільського господарства в бік сировини та невідповідність сільськогосподарської продукції міжнародним стандартам якості та безпеки;

— незадовільний стан інвестиційної діяльності в аграрному секторі й обмеженість бюджетного фінансування села та аграрного виробництва;

- збільшення витрат на споживання невідновлюваних ресурсів та зниження конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств;

— невідповідність стану нормативно-правової бази завданням уряду в АПК.

Основними проблемами, що потребують негайного вирішення є:

У галузі земельних відносин:

— аграрна та її складова — земельна реформа — здійснюються без прозорих концептуальних засад та програм подальших дій, насамперед органів влади, без урахування інтересів селян;

— соціальна напруга та недовіра суб'єктів ринку як наслідок побоювань селян — власників землі втратити земельну власність;

— рівень використання сільськогосподарських угідь характеризується середнім виробництвом валової продукції сільського господарство на 1 га — 270 євро (в країнах ЄЕС — 2000 євро);

— щорічні втрати гумусу внаслідок мінералізації та ерозії ґрунтів становлять 32—33 млн т — це 9 млрд грн щорічних збитків;

— недосконале державне управління, відсутність реального державного контролю за якістю та станом використання земельних угідь.

У галузі виробництва та збуту сільськогосподарської продукції:

— загальний дотаційний підхід до всіх галузей АПК, що базується на забезпеченні продовольчої безпеки та збільшенні виробництва в усіх галузях;

— побудова галузевої політики без врахування галузей та продуктів міжнародної конкурентоспроможності України;

— відсутність цілеспрямованої державної політики щодо залучення інвестицій і непослідовна політика у бюджетному регулюванні та залученні міжнародних кредитів;

— регіональна політика розвитку АПК та села, що не включає підтримку галузей міжнародної та місцевої спеціалізації та побудову комплексних інтегрованих моделей розвитку регіону;

— відсутність повноцінного ринку сільськогосподарської продукції, в тому числі гуртових та біржових ринків, і як наслідок — дисбаланс в ціноутворенні на виробництво сільськогосподарських продуктів.

У соціально-економічній сфері на селі:

— не визначені джерела та не створені механізми фінансування заходів з реалізації всіх складових державної політики щодо розвитку сільських територій, в тому числі; аналізу, прогнозування і планування; фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарського виробництва; технічного і технологічного переозброєння; розвитку і функціонування соціальної сфери, зайнятості працездатного населення;

— загострення демографічної ситуації, занепад соціальної інфраструктури, безробіття та бідність зумовили трудову міграцію сільського населення, призвели до різкого скорочення кількості сільських мешканців, обезлюднення та вимирання сіл;

— відсутня політика розвитку сільської місцевості та її державна підтримка, органи місцевого самоврядування не мають реальних економічних та соціальних важелів впливу;

— значне відставання села від міста за рівнем і умовами життя, фактична відсутність системи побутового обслуговування, середній рівень заробітної плати осіб, зайнятих у сільському господарстві, удвічі нижчий від середньої заробітної плати в інших галузях, погіршується якість кадрового складу.

У сфері розвитку аграрної науки:

— низький рівень наукової бази частини науково-дослідних установ АПК, старіння наукових працівників, відсутність молоді у НДІ (наукова робота втратила престижність, стимулювання працівників (особливо молодих науковців) — недостатнє, і як наслідок — відплив науковців до інших країн або в інші галузі народногосподарського комплексу);

— українська аграрна наука мало інтегрована в сучасну європейську та світову науку.