Регіональна економіка - Качан Є.П. - 9.7. Легка промисловість України

Легка промисловість забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо, а інші галузі промисловості — кордом, технічними тканинами та ін.

В Україні функціонує 1971 виробниче підприємство, в тому числі у швейній промисловості — 1218. У 2009 р. понад 2/3 підприємств були акціонерними, а 9/10 належали до недержавного сектору.

Галузь має значні потенційні можливості, проте використовуються вони недостатньо внаслідок браку сировини. Підприємства частково працюють на давальницькій сировині, щоб не простоювати, а це призводить до збіднення українського ринку товарів.

Пріоритетні завдання легкої промисловості — формування і розміщення державних замовлень та державних контрактів, координування діяльності підприємств, пов'язаних із виконанням цих замовлень, розробка цільових програм перспективного розвитку нових видів сировини, збалансованого розвитку і діяльності підгалузей.

Легка промисловість має тісні зв'язки з хімічними галузями. Вже сьогодні Україна може використовувати власні потужності для виробництва синтетичної шкіри і клею, підошов, хімічних ниток і волокон, капролактаму, необхідного для виробництва хімічних ниток і пряжі. Заслуговує на увагу вітчизняне виробництво поліуретанових композицій для взуттєвої галузі, які досі імпортували.

Зміни у розміщенні легкої промисловості зумовлені ліквідацією розриву між сировинними районами і районами виробництва. Вовняне, бавовняне, шовкове, трикотажне виробництва орієнтуються на сировину і споживача; взуттєве і швейне — на споживача, лляне — на сировину.

У легкій промисловості найбільшою підгалуззю є текстильна, до якої належать первинна обробка текстильної сировини, бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, нетканих матеріалів, конопле-джутова, сітков'язальна, текстильно-галантерейна, трикотажна, валяно-повстяна підгалузі.

Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств на той час були невеликими. Певне пожвавлення її розвитку почалося в радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові в Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі, великі бавовняні комбінати в Херсоні, Донецьку й Тернополі, камвольно-суконний — у Чернігові, Дарницький шовковий комбінат (Київ), Житомирський і Рівненський льонокомбінати, бавовнопрядильні фабрики в Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького текстильного комбінату, Дунаєвецької (Хмельницька область) та Богуславської (Київська область) суконних фабрик.

Виробництво товарів легкої промисловості представлено в табл. 9.10.

Таблиця 9.10. Виробництво товарів легкої промисловості [28]

На бавовняну промисловість у текстильній промисловості припадає 39,7 % всіх вироблених тканин, що менше, ніж в 1990 р. (47 %). Для неї характерна віддаленість від сировинної бази і навіть споживачів. До її складу входять прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове й фарбувально-обробне виробництва. Бавовна є основною сировиною для виробництва деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон.

Бавовняні комбінати розміщені в Херсоні й Тернополі; бавовнанопрядильний комбінат — у Донецьку; бавовняна фабрика — в Нововолинську, прядильна — в Полтаві, ватноткацька — в Києві.

Вовняна промисловість

Одна з найстаріших підгалузей текстильної промисловості — виробляє 8,7 % усіх тканин України. На підприємствах цієї галузі здійснюється первинна обробка вовни, виготовляються пряжа і тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька область), Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах; у Луганську — тонкосуконна, Кривому Розі — вовнопрядильна фабрика, Чернігові — камвольно-суконний комбінат.

Лляна промисловість

Є традиційною в Україні. Проте в останні роки обсяг виробництва галузі значно знизився, і в 2009 р. вона випускала лише 0,5 % тканин країни — на Рівненському і Житомирському льонокомбінатах. Частина льоноволокна у 90-ті роки вивозилася за межі країни. Згодом внаслідок значного зниження цін на льоносировину на внутрішньому ринку відбулося зменшення посівних площ льону, що призвело до недостатнього забезпечення підприємств власним льоноволокном. Постає проблема збільшення площ для вирощування льону.

За останні роки у виробництві тканин значно зросла частка тканин з хімічних волокон. Зараз вона становить майже 40 %.

Трикотажна промисловість.

За 1990—2009 рр. трикотажне виробництво зменшилося в 14,5 разу. Найбільші трикотажні підприємства розташовані в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Сімферополі, Чернівцях, Донецьку, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Луганську, Хмельницькому, Прилуках (Чернігівська область).

Швейна промисловість

Розміщена здебільшого у великих населених пунктах. Тут функціонують такі відомі формування, як Київське виробниче об'єднання швейної промисловості "Україна", львівська фірма "Маяк", Харківська швейна фабрика ім. Ю.Д. Тинякова та ін. Швейна промисловість донедавна на 90 % задовольняла попит населення України на готовий одяг, білизну та іншу продукцію.

У швейній промисловості налічується біля 600 підприємств. Обсяги її виробництва зменшилися проти 1990 р. на 2/3, Більше 100 підприємств країни працюють на давальницькій сировині.

Попит на швейну продукцію значно зменшився, що пов'язано з низькою купівельною спроможністю населення, зростанням цін на продукцію, конкуренцією іноземних товарів.

Шкіряно-взуттєва промисловість

Після текстильної є найважливішою підгалуззю легкої промисловості. Основною сировиною для неї є шкури домашніх, диких і морських тварин. Проте широке використання нових синтетичних матеріалів (штучної шкіри, гуми), парусини, вовни (для валяного взуття), тканини істотно збагатило й доповнило сировинну базу взуттєвого виробництва. Крім того, зі шкіри виготовляють одяг, шорно-сідельні та галантерейні вироби, деталі для текстильних та інших машин. Розміщене шкіряне виробництво поблизу центрів м'ясної промисловості.

Розвитку взуттєвого виробництва сприяють високий рівень механізації виробничих процесів. Підприємства галузі виробляють жорсткі й м'які шкіряні товари, взуття з натуральної і штучної шкіри.

Шкіряна промисловість

Стара галузь виробництва в Україні. Шкіряні підприємства є в Харкові, Києві, Львові, Василькові (Київська область), Бердичеві, Миколаєві. Штучну шкіру виготовляють у Києві, Тернополі, Запоріжжі, Луцьку, шкірозамінники — в Одесі.

Сучасна взуттєва промисловість України перетворилася на велику механізовану галузь. Старі взуттєві фабрики в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Миколаєві, Херсоні реконструйовано; в Луганську, Києві, Львові, Одесі, Василькові, Запоріжжі й Мукачевому збудовано нові великі підприємства. Всього в країні діє 56 шкіряних і 104 взуттєвих виробничих об'єднання та підприємства. Найбільші шкіряні виробничі об'єднання — в Бердичеві ("Світанок"), Івано-Франківську, Києві; взуттєві виробничі об'єднання — в Луганську, Львові ("Прогрес"), Харкові, Кривому Розі, Хмельницьку.

У 2009 р. було вироблено 20,4 млн пар взуття, або 0,5 пари на одну особу. У загальному обсязі пропозицій частка імпортного взуття становить понад 70 %.

Головними напрямами розвитку шкіряно-взуттєвої промисловості є вдосконалення діючих підприємств, створення нових, впровадження високоефективних технологій шкіряно-взуттєвого і дубильно-екстрактового виробництва; освоєння матеріалів з поліпшеними технологічними та експлуатаційними властивостями; механізація та автоматизація виробничих процесів.

Хутрова під галузь

Обробляє хутра лисиць, куниці, видри, норки, шкурки кролів, ховрахів, хом'яків та водяних щурів, овечі шкурки й штучне хутро та виготовляє з них хутрові та шубні вироби. У минулому вона мала переважно кустарний і сезонний характер. Тепер в Україні збудовані і працюють хутрові підприємства в Харкові, Балті (Одеська область), Краснограді (Харківська область), Тисмениці (Івано-Франківська область), Львові, Одесі, Жмеринці.

У підгалузі освоєно технологію облагородження овечих шкурок, що сприяє поліпшенню їх якості, зовнішнього вигляду та асортименту виробів з них. Суттєве значення має використання трикотажного штучного хутра, яке імітує натуральне хутро норки, куниці, єнота, ондатри, ягнят каракульської породи, овець тощо. В Україні штучне хутро виготовляють Дарницький шовковий комбінат, Київське виробниче трикотажне об'єднання, фабрики в Жовтих Водах (Дніпропетровська область) і Ясіні (Закарпатська область). Нині підприємства підгалузі випускають вироби масового вжитку, вдосконалюючи технології обробки хутрової сировини із застосуванням нових стійких барвників, впроваджуючи автоматизовані системи управління виробництвом.

Виробництво галантерейних виробів

Зосереджене в Києві, Харкові, Львові, майже усіх обласних центрах та інших містах України. Галантерейні підприємства, крім легкої промисловості, належать до різних галузей промисловості. їх продукція дуже різноманітна — господарські сумки, портфелі, валізи, хустки, стрічки, шарфи, краватки, металеві вироби тощо. Останніми роками мережа малих підприємств, що виробляють галантерейні вироби, значно розширилась.

Поліграфічна промисловість

Виготовляє різні види друкованої продукції — книги, журнали, газети, зошити, географічні карти, етикетки, квитки, бланки тощо. До неї належать універсальні й спеціалізовані поліграфічні об'єднання та комбінати, газетно-журнальні, газетно-бланкові, книжково-журнальні друкарні, допоміжні підприємства, заводи для виготовлення друкарських фарб тощо, а також підприємства для виготовлення паперових виробів.

Найбільші поліграфічні підприємства розташовані в Києві, Харкові, Вінниці, Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Львові, Одесі, Рівному, Тернополі, Сімферополі, Чернівцях та ін.

У поліграфічній промисловості дедалі ширше впроваджуються офсетний друк, фотополімерні друкарські форми, електронна техніка, системи переробки текстової інформації, відеотермінали, фотонабірні автомати. Нині з різних причин підгалузь перебуває в кризовому стані, що позначається на тиражах газет, журналів, книжок.

Фарфоро-фаянсова промисловість

Є важливою підгалуззю виробництва товарів народного споживання, що виготовляє фарфорові, фаянсові та інші вироби з тонкої кераміки, а також господарського і художнього фарфору, фаянсу, напівфарфору й майоліки. Побудовано нові фарфорові заводи в Дружківці, Кіровограді. Головною сировинною базою цієї промисловості є каоліни Просянівського (Дніпропетровська область), Глуховецького (Вінницька область), Богородницького та Володимирського (Донецька область) родовищ.

В Україні відчувається дефіцит багатьох товарів народного споживання власного виробництва. Відсутність реальної конкуренції спричиняє завищення цін на товари, призводить до створення низькоякісної продукції. Потреба в радикальному реформуванні економіки є очевидною. Слід рішуче згортати економічно неефективні для суспільства види діяльності. Доцільно переорієнтовувати підприємства на випуск продукції, потрібної споживачеві, збільшувати капітальні вкладення у виробництво нових, технічно складних товарів тривалого користування, формувати розвинену мережу обслуговування, нарощувати виробництво садових будиночків, розширювати продаж будівельних матеріалів, засобів механізації, що реально впливатиме на рівень життя населення України.