Державне регулювання економіки - Калетнік Г.М. - 12.5. Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіонів

Державна регіональна фінансова політика (ДРФП) є складовим ключовим елементом ДРЕП, який становить сукупність заходів для вирішення фінансових проблем регіонів.

Сучасна ДРФП в Україні спрямована на вдосконалення пропорцій розподілу доходів та видатків консолідованого бюджету між державним і місцевими бюджетами відповідно до повноважень, компетенції, обов'язків та функцій, покладених на центральні та місцеві органи державної влади й органи місцевого самоврядування.

Отже, ДРФП передбачає збалансування доходів і витрат на всіх рівнях бюджетної системи з урахуванням рівнів забезпечення територій об'єктами соціальної інфраструктури та застосування фінансових нормативів забезпечення потреб населення.

До засобів ДРФП належать: частка закріплених за територіями доходів у бюджетах усіх рівнів бюджетної системи; місцеві податки і збори; нормативи відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів; дотації, субсидії та субвенції, що надаються місцевим бюджетам; створення й використання загальнодержавних, регіональних і місцевих цільових фондів для вирівнювання доходів територій шляхом надання відповідних дотацій, субсидій і субвенцій.

Конкретні заходи ДРФП спрямовуються на: збільшення доходної бази місцевих бюджетів, передусім депресивних територій, адміністративно-територіальних одиниць у сільській місцевості; розширення повноважень і відповідальності органів місцевого самоврядування у питаннях управління місцевими (муніципальними) фінансами; посилення державного контролю за раціональним використанням місцевих фінансів.

Місцеві фінанси охоплюють місцеві бюджети територіально-адміністративних одиниць і фінанси суб'єктів господарювання, шо використовуються для задоволення територіальних потреб. Місцеві фінанси ще називають муніципальними фінансами. Вони є джерелом фінансування витрат, пов'язаних із реалізацією ДРЕП і виконанням регуляторних функцій регіональними органами управління. Конкретно: за допомогою місцевих фінансів держава в особі регіональних (місцевих) органів управління реалізує соціальну політику, фінансує освіту, охорону здоров'я, будівництво та утримання доріг, комунальне господарство, фінансує розвиток місцевої та харчової промисловості тощо, вирівнює соціальний і економічний розвиток депресивних регіонів.

Отже, до основних функцій місцевих фінансів, а саме їх центрального елемента - місцевих бюджетів - належать:

o формування фондів грошових ресурсів для забезпечення діяльності місцевих органів влади;

o розподіл та використання коштів за напрямками і в інтересах комплексного розвитку відповідних територій та адміністративно-територіальних утворень;

o контроль за фінансово-господарською діяльністю підвідомчих регіональним органам та органам місцевого самоврядування підприємств, організацій і установ.

Місцеві бюджети є автономними і не входять до складу бюджетів вищих рівнів.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок:

o власних (закріплених) джерел доходів (місцеві податки і збори (податки на майно, платежі за використання природних ресурсів, мито і збори тощо), фіксовані закріплені відрахування від державних податків, інші власні доходи);

o регулюючих доходів кошти, що передаються із державного бюджету місцевим бюджетам (% відрахувань від державних податків (податку на прибуток, ПДВ, акцизів, прибуткового податку), дотації, субвенції, кошти, отримані з державного бюджету або бюджетів вищих рівнів за взаєморозрахунками). Місцеві податки і збори поділяються на:

o податки, які встановлюються й вилучаються лише на певній території та дублюють загальнодержавні податки, і на податки, що є місцевими надбавками до загальнодержавних податків;

o податки, запровадження яких погоджується або санкціонується центральною владою;

o податки, що встановлюються органами регіональної влади або місцевого самоврядування самостійно.

Видатки місцевих бюджетів пов'язані з реалізацією планів соціального й економічного розвитку відповідних територій і адміністративно-територіальних одиниць та спрямовуються на: соціально-культурні заходи (освіту, культуру і мистецтво, охорону здоров'я, соціальну політику). До речі, понад 75 % місцевих бюджетів спрямовується власне у соціальну сферу, а витрати на соціальний захист становлять понад 40 %; фінансову підтримку галузей господарського комплексу (промисловості, будівництва, сільського і рибного господарства, транспорту й дорожнього господарства, ЖКГ); управління; правоохоронну діяльність інше.