Державне регулювання економіки - Калетнік Г.М. - 14.3. Державне екологічне регулювання. Сутність державної екологічної експертизи

Екологічне регулювання - це система активних законодавчих, адміністративних і економічних заходів і важелів впливу, які використовують державні органи різного рівня для примушування забруднювачів навколишнього середовища обмежити викиди шкідливих речовин у природні й техногенні середовища, а також для матеріального стимулювання сумлінних природокористувачів.

Для ефективного екологічного регулювання першочергове значення має вибір правильного методу та інструментарію (важелів) регулювання. На ранніх стадіях екологічного регулювання, яке виходило з ідеології стримування зростання забруднення (пасивне регулювання), застосовувалися в основному адміністративно-розпорядчі (регламентаційні) інструменти, екологічні стандарти і норми, дозвільні процедури. Під час переходу до нової ідеології у політиці охорони навколишнього середовища, орієнтованої на послідовне зменшення забруднення (активне регулювання), застосовувалися деякі економічні регулятори - емісійні нормативи поетапного зниження забруднення, тимчасові дозволи на викиди і т. п. У країнах з розвиненою ринковою економікою в структурі механізмів прямого регулювання (адміністративно-правового примушення) з'явилися нові й перспективні як адміністративно-розпорядчі, так і економічні інструменти.

З метою попередження негативного впливу антропогенної діяльності на стан довкілля та здоров'я людей, а також оцінки рівня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах проводиться державна екологічна експертиза. її проведення встановлює відповідність чи невідповідність антропогенної діяльності екологічним вимогам і можливість або неможливість реалізації об'єкта, що пізніше може вплинути на навколишнє природне середовище. Засади проведення екологічної експертизи, її суб'єкти та об'єкти, принципи її здійснення передбачені в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" та в Законі України "Про екологічну експертизу".

Екологічна експертиза в Україні - це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколо-го-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці перед-лроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Державна екологічна експертиза обов'язково проводиться для таких видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. До об'єктів, що підлягають державній екологічній експертизі, належать, наприклад, державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства; проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови; інвестиційні проекти, техніко-економічні обгрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств, громадський екологічний контроль (експертиза) діяльності, що потребує екологічного обгрунтування. її проведення ініціюється громадськими організаціями чи іншими громадськими формуваннями.

Перевірка повноважними (компетентними) суб'єктами права дотримання та виконання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища називається екологічним контролем.

Екологічний контроль може здійснюватися різними суб'єктами. Тому розрізняють державний, відомчий, виробничий і громадський контроль. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) екологічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища. Державний контроль має надвідомчий характер і здійснюється щодо всіх юридичних і фізичних осіб у галузі охорони навколишнього природного середовища. Його проводять центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також спеціально уповноважені органи у сфері екології. У свою чергу, державний екологічний контроль поділяють на загальний і спеціальний. Загальний контроль здійснюється органами загальної юрисдикції. Спеціальний контроль - органами спеціальної компетенції, наприклад, Міністерством екології та природних ресурсів України та його управліннями на місцях.

Відомчий контроль проводиться відповідними органами центральної виконавчої влади (міністерствами, комітетами, відомствами) шодо підприємств, установ, організацій, що входять у сферу їх управління.

Виробничий екологічний контроль здійснюється щодо конкретних виробництв та їх впливу на навколишнє природне середовище. Цей вид контролю може здійснюватися відповідними структурними підрозділами підприємства (наприклад, природоохоронними лабораторіями, відділами з охорони природи).

Громадський екологічний контроль може здійснюватися як самими громадянами, так і їх утвореннями (наприклад, Українським товариством охорони природи, Українським товариством мисливців та рибалок). Законодавство України передбачає різні форми здійснення громадськістю контрольної функції, зокрема, при одержанні екологічної інформації, участі в прийнятті екологічно вагомих рішень, оскарженні незаконних актів, дій чи бездіяльності у суді, безпосередньої участі у здійсненні перевірок дотримання екологічного законодавства.