Транспортний комплекс - це об'єднання підприємств з експлуатації, ремонту й обслуговування транспортних засобів, терміналів, головне завдання яких - задоволення потреб споживачів у перевезеннях вантажів і пасажирів у межах єдиної транспортної системи країни.
Державне регулювання розвитку і роботи транспорту тісно пов'язане з регулюванням національного виробництва, його матеріально-технічного забезпечення, торгівлі. Масштаби діяльності транспорту повинні відповідати обсягу виробництва і споживання продуктів промисловості та сільського господарства з урахуванням її асортименту, розміщення виробництва і споживання.
З усіх видів транспорту в Україні приватизації підлягає лише автомобільний (відповідно до Закону про малу приватизацію). Головні види транспорту перебувають у державній власності і згідно з чинним законодавством приватизації не підлягають. Тому державне регулювання роботи транспорту в Україні є важливою проблемою.
Залізничний транспорт найбільш розвинений в Україні: за пасажи-рооборотом є незаперечним лідером - на нього припадає 50-70 % від загального обсягу перевезень, а за вантажооборотом він опановує 40-50 % загальних обсягів перевезень вантажів.
Трубопровідний транспорт за вантажооборотом займає перше місце (майже50 % від загального обсягу), має достатні виробничі потужності для забезпечення України енергоносіями, нафтою і газом, а також для транзиту російської нафти і газу в країни Європи. З введенням нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ-Щербільне зросте частка трубопровідного транспорту в загальному обсязі транспортних перевезень.
Морському транспорту за вантажооборотом належить третє місце після трубопровідного і залізничного. Але за кількістю відправлених вантажів він значно відстає. Тут переважають в основному обсяги закордонних перевезень (їх частка складає 95 %).
Автомобільний транспорт за обсягом перевезень вантажів і пасажирів перевищує показники залізничного у 5-6 разів.
Річковий транспорт випереджає всі інші види транспорту за рівнем доходів, переважно за рахунок закордонних перевезень вантажів.
Повітряний транспорт не відіграє суттєвої ролі в загальному обсязі вантажних і пасажирських перевезень, але залишається поза конкуренцією серед інших видів транспорту щодо швидкості доставки пасажирів і термінових вантажів на великі відстані.
Чинники, які зумовлюють форми та механізми державного регулювання розвитку транспорту: рівень розвитку національної економіки та роль транспорту в забезпеченні її ефективного функціонування; розвиток різних видів транспорту та їхня порівняльна конкурентоспроможність; наявність та перспективи розвитку транспортних мереж; різна частка приватної власності в різних видах транспорту.
Згідно із Законом України "Про транспорт" державне регулювання в цій галузі має забезпечувати: своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони України; захист прав громадян під час їхнього транспортного обслуговування; безпечне функціонування транспорту; додержання потрібних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи; захист економічних інтересів України, законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг; створення однакових умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту; обмеження монополізму та розвиток конкуренції; координацію роботи різних видів транспорту; ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту; охорону довкілля від шкідливого впливу транспорту.
Відповідно до Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, Міністерство транспорту і зв'язку України керує транспортно-дорожнім комплексом. Відповідає за його розвиток, координує роботу об'єднань, підприємств, установ та організацій автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту та шляхового господарства через Державний департамент автомобільного транспорту України ("Укравтотранс"), що є органом державної виконавчої влади.
Одним із найважливіших завдань державного регулювання транспорту в Україні є використання переваг її транспортно-географічного положення як транзитної країни. Умовою цього є модернізація її транспортної інфраструктури, створення мережі транспортно-складських центрів на зразок інтерпортів, які ефективно функціонують у країнах Західної Європи.
Розділ 14. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
14.1. Сутність природного середовища як об'єкта державного регулювання
14.2. Принципи та функції державного регулювання охорони природи та навколишнього природного середовища
14.3. Державне екологічне регулювання. Сутність державної екологічної експертизи
14.4. Економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища
14.5. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
Розділ 15. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ НАУКИ І ТЕХНІКИ
15.1. НТП і соціально-економічний розвиток