Державне регулювання економіки - Калетнік Г.М. - 13.1. Державне регулювання промислового виробництва

13.1. Державне регулювання промислового виробництва

За показниками розвитку Україна належить до індустріально-аграрних країн світу. Промисловість виступає провідною сферою економіки країни, визначає рівень її економічного розвитку, можливості участі у світовому господарському житті, забезпечує життєві інтереси країни, її економічну безпеку, соціальний та культурний рівень життя народу. Вона включає біля 20 галузей (підгалузей): електроенергетику, нафтовидобувну, газову, вугільну, торф'яну, чорну металургію, кольорову металургію, хімічну та нафтохімічну, машинобудівну і металообробну, лісову, деревообробну та целюлозно-паперову, промисловість будівельних матеріалів, скляну та фарфоро-фаянсову, легку, харчову, мукомольно-круп'яну, комбікормову, мікробіологічну, поліграфічну та ін. Крім того, у промисловості розрізняють добувні (нафтова, газова, торф'яна, вугільна) і переробні, які займаються переробкою продукції добувних галузей та сільського господарства.

Підприємства добувної промисловості та сільського господарства утворюють сировинний комплекс країни. Галузевий поділ промислового виробництва є в основі галузевого державного регулювання.

Суб'єктами державного регулювання промислового виробництва є: Міністерство економіки, Міністерство палива і енергетики,

а також Державні комітети: промислової політики, енергозбереження, стандартизації, метрології і сертифікації, а також Національна комісія регулювання електроенергетики та ін.

Державне регулювання промислового виробництва у складі Міністерства економіки України провадить департамент розвитку базових галузей промисловості та виробничої інфраструктури, у складі якого функціонують відділи: економіки чорної та кольорової металургії, економіки хімічного та нафтохімічного комплексів, економіки розвитку енергетики, економіки лісопромислового та лісогосподарського комплексів, економіки машинобудівного та оборонного комплексу; департаменти: реалізації соціальної політики з відділом економіки виробництва непродовольчих товарів та послуг; розвитку агропромислового комплексу з відділом виробництва продовольчих товарів.

Об'єктами державного регулювання на макроекономічному рівні є міжгалузеві комплекси - єдині господарські системи, які складаються з групи взаємопов'язаних галузей і покликані забезпечити потребу національної економіки у певному виді кінцевої продукції (послуг). Кожен комплекс має низку спеціалізованих галузей, технологічно, економічно й організаційно пов'язаних між собою.

До складу міжгалузевих комплексів промислового виробництва належать такі: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий.

Міжгалузевий народногосподарський комплекс - це єдина господарська система, яка включає в себе групу взаємопов'язаних галузей і забезпечує потребу народного господарства в певному виді кінцевої продукції (послуг).

До складу народногосподарських міжгалузевих комплексів промислового виробництва належать: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий. Частина галузей промисловості є складовими АПК, інвестиційного комплексу га комплексу соціального розвитку.

Понад 50% ВВП створюється у промисловому виробництві України. У галузях промисловості зайнято близько чверті працездатного населення. На них припадає близько третини основних виробничих фондів.

Структура промисловості України сформувалася під впливом природних та економіко-організаційиих передумов розвитку продуктивних сил. У загальному обсязі випуску продукції промисловості основне місце посідають засоби виробництва (продукція групи "А").

Незважаючи на тривалий економічний спад, підсумки останнього періоду дають підставу вважати, шо в тенденціях промислового виробництва поступово нагромаджується позитивний досвід, який виявляється в тому, що:

1) відмічається істотне пожвавлення порівняно з попередніми роками темпів зростання промислового виробництва;

2) сповільнюються інфляційні процеси;

3) має місце поступове зростання обсягів експорту промислової продукції;

4) намітилася тенденція поновлення господарсько-технологічних зв'язків у промисловому виробництві за новою схемою кооперування.

Факторами, які стримують процеси розвитку виробництва, є незадовільний стан промислових підприємств, пов'язаний з втратою обігових фондів, наявністю заборгованості підприємств, звуженням внутрішнього ринку промислової продукції, спадом інвестиційної активності, обмеженими можливостями структурної перебудови.

Державне регулювання промислового виробництва здійснюється залежно від призначення підприємств, галузей та форм власності у вигляді прямого державного управління об'єктами і регулювання підприємницької діяльності у сфері виробництва промислової продукції.

Пряме управління промисловим виробництвом передбачає: управління з боку галузевих міністерств об'єктами, які перебувають у сфері державного підприємництва (власності); управління монопольними виробництвами деяких видів промислової прсшукщ; індикативне планування; контроль і розподіл державою промислової продукції, яка виробляється на підприємствах державного підпорядкування.

Вплив держави на розвиток товарного ринку реалізується через грошово-кредитну політику Національного банку України. Однак, за умов економічної кризи, монополізму виробників та інших особливостей періоду переходу до ринкових відносин найдієвішим засобом впливу на процеси промислового виробництва є індикативне планування, яке здійснюють державні органи. У процесі формування індикативного плану державні органи управління визначають напрями економічного розвитку паливно-енергетичного, машинобудівного, хіміко-лісового комплексів та інших галузей промисловості, а також здійснюють прогноз необхідних обсягів промислової продукції і формують державне замовлення (контракт).

Індикативний план економічного і соціального розвитку містить відомості про обсяги виробництва промислової продукції, виробництво товарів народного споживання та найважливіших видів продукції, яка контролюється державою. Індикативний план передбачає виробництво і поставку продукції відповідно до державних потреб, які забезпечуються через державний контракт і державне замовлення. Система державних замовлень (контрактів) задовільняє потреби держави у виробництві продукції виробничо-технічного призначення, товарах народного споживання, а також забезпечує державну підтримку найважливіших галузей народного господарства та виконання міждержавних угод.

Засобами державного регулювання підприємницької діяльності в промисловому виробництві є: ліцензування деяких видів підприємницької діяльності; залучення підприємств незалежно від форм власності до виконання державних замовлень; комплекс антимо-нопольних заходів; залучення промислових підприємств до виконання державних та регіональних цільових комплексних програм;

грошово-кредитне регулювання; регулювання цін на деякі види промислової продукції; застосування ефективної системи оподаткування; використання прискореної амортизації та інших норм і нормативів.

Розробка та реалізація програм державної підтримки підприємництва, особливо малого та середнього, є важливим напрямом державного регулювання підприємництва у промисловості. Програма державної підтримки підприємництва в Україні передбачає запровадження пільгового оподаткування підприємств малого бізнесу, пільгового кредитування підприємств пріоритетних напрямів тощо.

Прогнозування потреби національного господарства у промисловій продукції і населення в товарах народного споживання є основою макроекономічного регулювання промислового виробництва.

При розробці структури потреб в промисловій продукції виділяють:

o потреби в промисловій продукції інших галузей і коміксів народного господарства, в тому числі потреби ринку сировини та обробних і переробних галузей;

o потреби населення у виробництві товарів народного споживання;

o державні потреби.

Обов'язковим елементом макроекономічного регулювання є прогнозування розвитку ринку сировини та забезпечення нею народного господарства. Потреба народного господарства у сировинних ресурсах включає сумарні затрати на виробничо-експлуатаційні потреби, капітальне будівництво, експорт та ін.

Прогнозування потреби в продукції обробних і переробних галузей здійснюється за допомогою нормативного методу. Спочатку розробляється номенклатура продукції за кожною галуззю. Потім встановлюються узагальнені групові нормативи витрат одного виду продукції на виробництво іншого. Розмір цих нормативів визначається за звітними даними і коригується з урахуванням факторів, які можуть вплинути на їх величину в прогнозованому періоді.

Прогноз потреби в товарах народного споживання формується на основі: використання норм споживання і відомостей про споживчі бюджети; вивчення тенденцій зміни структури споживання; економетричних досліджень еластичності попиту та залежності споживання від зміни доходів і цін тощо. В харчовій та легкій промисловості для прогнозування використовуються раціональні фізіологічні норми споживання.

Потребу в товарах народного споживання визначають за фактично сформованими рівнями споживання на душу населення (сім'ю) і чисельністю населення (сімей) у прогнозованому періоді.

Державна потреба на промислову продукцію включає, насамперед, потреби на оборону, утримання державного апарату, охорону здоров'я, освіту тощо. Державна потреба в промисловій продукції забезпечується через державний контракт і державне замовлення.

Важливим напрямком державного регулювання промислового виробництва є встановлення системи показників, які характеризують найважливіші властивості і параметри промислової продукції, тобто відображають її якість.

Державне регулювання якості продукції здійснюється через систему стандартизації та сертифікації. Державна система стандартизації спрямована на забезпечення якості продукції відповідно до розвитку науки і техніки, потреб населення і народного господарства. Державну політику стандартизації розробляє Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації. Державні стандарти розробляються на вироби загальномашинобудівного застосування, продукцію міжгалузевого призначення, продукцію для населення та народного господарства. На промислову продукцію при відсутності державних стандартів розробляються галузеві стандарти, а на продукцію, яка використовується лише на конкретному підприємстві, стандарти підприємства.

Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Обов'язкова сертифікація передбачає перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший технічний нагляд за сертифікованою продукцією. Орган зі сертифікації видає певним замовникам сертифікати на право маркувати свою продукцію спеціальним знаком відповідності.